Evropeysky_slovar_filosofii

LEWIN Moshé, La Paysannerie et le Pouvoir soviétique, 1928-1930, Paris-La Haye, Mouton et Cie, 1966;

— La Formation du système soviétique, trad. fr. P.  E.  Dauzat, Gallimard, 1987.

МАЯКОВСКИЙ Владимир, Война и мир, в: Маяков­ ский В. В. Полн. собр. соч. в 13 т., М., Гос. изд-во худож. лит., 1955–1961, т. 1, 1955, с. 209 –242.

MALIAMartin,AlexanderHerzenandtheBirthofRussian Socialism, Cambridge (Mass.), Harvard UP, 1961.

PASCAL Pierre, Civilisation paysanne russe, Lausanne, L’Âge d’homme, 1969.

RUBEL Maximilien, Marx, critique du marxisme: essais, Payot, 1974.

ЧАЯНОВ Александр: див. KREMNIOV Ivan.

TOLSTOÏ Léon, Guerre et Paix, trad. fr. H.  Mongault, Gallimard, « La Pléiade », 1944;

— Война и мир, в: Л. Н. Толстой, Собр. соч. в 8 т., т. 3, 4, М., Лексика, 1996.

ТОПОРОВ В.Н., «Из наблюдений над этимологией слов мифологического характера», Этимология,1967, М., 1969.

УСПЕНСКИЙБ.А.,«Влиянияязыканарелигиозное сознание», Труды по знаковым системам, Вып. 4, Тарту, 1969.

WALICKI Andrzej, The Slavophile Controversy, History of a Conservative Utopia in Ninetennth Century Russian Thought, Oxford, Clarendon Press, 1975;

— A History of Russian Thought from the Enlightenment to Marxism, Stanford UP, 1979.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

CHANTRAINE Pierre, Dictionnaire étymologique de la langue grecque, nouv. éd. mise à jour avec un «Supplément au dictionnaire», Klincksieck, 1999.

Даль Владимир, Толковый словарь живого великорусского языка, в 4 т., М., 2002.

FRISK Hjalmar, Griechisches etymologisches Wörterbuch, 3 vol., Heidelberg, Winter-Universitätsverlag, 19601972.

MEILLET Antoine, Le Slave commun, éd. rev. et augm. A. Vaillant, Champion, 1934;

— Études sur l’étymologie et le vocabulaire du vieux-slave, partie II, Bibliothèque de l’École des hautes études, 1905.

POKORNY Julius, Indogermanisches etymologisches  Wörterbuch [Dictionnaire étymologique de l’indoeuropéen], 2 vol., Berne-Munich, Francke, 1959-1969.

СРЕЗНЕВСКИЙ Измаил, Материалы для словаря древнерусского языка, СПб., 1893, репр. в 3 т., М., 1958.

ФАСМЕР Макс, Этимологический словарь русского языка, 4 т., М., Прогресс, 1986;

— Russisches etymologisches Wörterbuch [Dictionnaire étymologique du russe], 3 vol., Heidelberg, Winter, 1953-1958.

ÂME, CONSCIENCE, DICHTUNG, БЕЗУМ, HISTOIRE, IMAGE, INCONSCIENT,

МІМЕСИС, ПРОБАЧАТИ, PASSÉ, TEMPS,

ПЕРЕКЛАДАТИ, VÉRITÉ, VERNEINUNG

Спеціалізовані слова, що означають здат­ ність  опановувати та актуалізувати минуле, думку-спогад (pensée-mémoire), виділяються середгрупи,щоохоплюєдіяльністьдухуунайшир­ шому сенсі та породжує численні асоціації, аж до військового насильства та нестями. Корінь men охоплює ментальну діяльність загалом, наприклад, μένος «сила» та μανία «нестяма», а також у грецьких словах на позначення пам’яті:

μιμνήσκομαι, μνήμη, μνημοσύνη, у латинській мові: memini та memor, memoria.

Пам’яті притаманна подвійність: до неї звертаються, її відроджують або ж їй підкоряються. До метафор, що дозволяють осмислити її, належать насамперед письмо (гр. γραφή),схожезіслідом,якийможназалишити та потім віднайти, відбиток (гр. τύπος) та слідвказівка (нім. Spur), який дозволяє віднаходити «скарб»(див. конотації німецького Gedächt­ nis). Коли цей скарб оберігають, то він сприяє прогресивній інтеріоризації світу: німецьке Errinerung вказує на цю динамічність ясніше, ніж відповідники у романських мовах. В самій німецькій мові закладена також і вужча асоціація з подякою (Dank поряд із Gedanke «думкою»); думка настільки концентрується на вдячності [пор. рос. «признательность»], що свідомість зосереджується лише на історії (Denken як Gedenken «відзначення»).

У французькій мові подвійність поняття пам’яті виявляється у розрізненні між ефективною дією – se rappeler «пригадати», та майже мимовільною, несподіваною появою – se souvenir «віддатися спогадам». Будучи не-забуттям або формою антизабуття, пам’ять постійно пов’язана із забуттям, що прагне повернутись до природного стану та змушує до роботи відбору. Англійська (forget) та німецька (vergessen) мови вказують на потужність потоку, що відносить сліди досвіду немовби поза межі досяжності. Французьке слово «oubli» (пізньолат. oblitare

– дряпати, стирати) краще передає активне ставлення до пам’яті. Саме стирання теж може становити об’єкт дослідження; забуття

ПАМ'ЯТЬ

(l’oubli) більше не протиставиться процесу методичного відбору: у мистецькій творчості воно зумовлює визначальний перехід до іншого порядку означування.

І. ПАМ’ЯТЬ-ДУМКА

А. Грецькі та латинські корені: пам’ять та «ментальне»

Мабуть, пам’ять не існує в собі як окрема інтелектуальназдатність.Опора,якувоназабезпечує для людського життя, є настільки визначальною, що її неможливо відділити від низки інших виявів думки. Думка уявляє собі свої прийдешні вибори та безнастанно нагадує собі про шляхи та цінності, які вона для себе встановлює. Думка пов’язана зі знанням, яке не варто втрачати з поля зору, та зі знанням, про яке можна не думати: тоді про нього можна «забути». Тому мова споріднює пам’ять із військовою силою, ці два семантичних поля накладаються одне на одне. Вони розрізнюються, коли дія подвоюється та стає об’єктом автономного згадування у мові розповідей та пісень.

Латиною кажуть memini, а грецькою μέμνημαι; в обох випадках це «я пам’ятаю», але історично вони означаютьрізніречі.Обидваслова–целінгвістично споріднені форми перфекта, що виражають стан. У латині цей плідний корінь men- («mental») означає «діяльність ума» загалом. У грецькій же похідні від цього кореня – μένος «сила» та його перфект μέμοναмаютьдещоіншусемантику.Уфранцузькому виразі penser fortement (букв. «думати сильно») залишилась та вказівка на об’єкт та інтенсивність залучення, завдяки якій ці грецькі слова мали виразні конотації пристрасті, й передусім запалу битви, волі, проти якої самостійно, якщо вже вона з’явилась, нічого не вдієш. Заздриш  ворогові, який її має; її не досягти, коли бракує первісних та спонтанних виявів такої засадничої цінності, як мужність. Сила, що виявляється в ньому, захищає свою зверхність; вона створює суспільний порядок героїчного періоду та доби, що йому передувала.

Латинські слова memor «той, що згадує» та memoria «пам’ять», – запозичене багатьма мовами, – походять від іншого кореня, який також пов’язаний із men- і який ми маємо у memini. Вони теж вказують на зв’язок «згадування» зі змістом «думки» (існують споріднені слова у санскриті smarati «думати» та у грецькій μέριμνα «турбота» і μέρμερος «те, що спричиняє турботи»). В етимологічному словнику Ерну-Меє зазначено, що експресивний відтінок, який ми чуємо у memor, «зазнав пом’якшення». Це слово мало пройти шлях від вираження могутньої енергетики до врівноваженості системи стабілізованої пам’яті.

Але можна ще й по-іншому осмислювати здатність пам’яті. У грецькій мові розвинулась окрема група на mna-, інша форма того ж кореня men- : μιμνήσκομαι «пам’ятати»; μνήμη «пам’ять»; μνῆμα «пам’ятка»; μνήμον «той, що пам’ятає». Це одиничний факт. Пам’ять присвоїла собі

власну сферу у мові; поруч із виникненням спеціалізованих каст-хранителів поетичної мови, це засвідчує культурну значущість, яку здобуло пригадування минулого. Слово освітлюється під різними кутами: то з боку фізичного залучення, то з боку майстерності мови; гра перехрещень двох значень стає наочною у текстах.

В. Сила та нестяма: «μένος», «μανία»

У Гомера ми бачимо, що дія пам’яті слугує суспільному порядку. Віщун дає настанови герою, який захищає місто та царську владу. Вторгнення розгнузданих пристрастей свідчить, що порядок під подвійною загрозою – від зовнішньої сили та від внутрішньої грубої природи; божевілля війни панує в домах і на полі бою. Правило покликане протистоятивнутрішньомупідриву,якимєзабуття, а також течі, що спричинена натиском ззовні.

Вияви шаленства характеризує вжиток слова μέμονα в «Іліаді» Гомера: для охопленого запалом героя, Гектора, цей запал заступає всі інші бажання й ототожнюється із мужністю (μνήσασθε... ἀλκῆς «згадайте відвагу завзяту!», VI, 112, тут і далі переклад Бориса Тена). Коли троянці через боягузтво уникають війни, вони знаходять своє протилежне втілення у постаті Паріса, і задоволення ліжка на певний час приходять на зміну відвазі списів. Пам’ять пов’язана із закликом до актуалізації суспільних цінностей, а забуття – з їх невизнанням. Коли вояки, на велику радість ворогів, тікають від герцю в обійми своїх дружин, Гелен, пророк троянців, закликає двох вождів, Гектора та Енея, перешкодити цьому (VI, 80–82). Він показує, що їхня армія розділена, вона мордує сама себе, тоді як першого бійця греків ніщо не може зупинити. Діомед лютує, як другий Ахіллес; ніхто не може помірятись із ним силою (μένος), що обернулася справжньою нестямою. Він «шаліє» (μαίνεται). Ахіллес непереможний, бо він син богині, Діомед же – лиш завдяки своєму шаленству (ἀλλ’ ὅδε λίην μαίνεται «але цей іще більшим гнівом шаліє» VI, 100 sq.), не існує звичайної військової сили, що могла б йому протистояти (οὐδέ τίς οἱ δύναται μένος ἰσοφαρίζειν «й ніхто з ним у силі зрівнятись не може» VI, 101).

C. Два забуття:

забагато чи замало для спогаду?

Визначення пам’яті, яка створює цінності, закладене у протиріччі. Свобода думки, звільняючи себе, водночас спричиняє обмеження суспільного порядку. Ці сфери стикаються та перекриваються наче задля того, щоб полюси напруження, притаманні мові, зіткнулися у герці.

1. Думка поза межами

Нестяма (μανία) у грецькій завжди постає осо­ бливим різновидом «думки» (той самий корінь men- із нульовим голосним): «грецьке слово

Європейський словник філософій

μαίνεσθαι відділилось від загального поняття і поча­ ло застосовуватись на позначення шаленого та лю­ того запалу» (Chantraine, Dictionnaire étymologique, стаття μαίνομαι).

Нестяма звільняється від шаленства. Гектор стикається із Діомедом, якого ніщо не зупинить. Але віщун квапить його у місто благати богиню про підтримку. Це неможливо, коли не абсурдно; Афіна, як усі знають, співчуває грекам.

Гелен мав зловісне видіння, коли з’явився Діомед, сила якого видається майже нездолан­ ною; не підлягаючи жодному принципу, вона не претендує ані на керування, ані на запровад­ ження власного порядку, вона спричиняє лише сум’яття. Чиста нестяма, μανία, володіє серцем цього воїна. Ніхто нічого не вдіє проти його ша­ ленства, що відкриває шлях вторгненню необ­ меженого. Історики мови вказують, що зустріч у тексті шаленства та божевілля не випадкова: поет умисне демонструє їхню спорідненість, чи пра­ вильно це з  лінгвістичної точки зору, чи ні. Обид­ ва ґрунтуються на надмірності: те, що має силу нести смерть, – поза межами суспільних рамок та обмежень. Сила вже нічого не означає супроти не­ стями. Йдеться про скасування правил; точка зору, закладена в тексті, виявляє зіяння, відсторонення колективної пам’яті. Її розмиває повідь тієї особливої форми думки, що перебуває поза обме­ женнями. Але саме на ній і ґрунтується пам’ять.

Тому й Одіссей у «Посольстві до Ахіллеса», описуючи всемогутність Гектора, переможця та завойовника, говорить, що той збирається підпалити грецькі човни. Надмір змінив господаря; боги дозволяють йому вільно ширяти, таке їхнє бажання, вони граються із небуттям, яке прийде туди, куди вони забажають. Ἕκτωρ δὲ μέγα σθένεϊ βλεμεαίνων μαίνεται ἐκπάγλως πίσυνος Διί͵ οὐδέ τι τίει ἀνέρας οὐδὲ θεούς· κρατερὴ δέ ἑ λύσσα δέδυκεν «А Гектор, великою силою гордий, страшно лютує,  – в надії на Зевса уже не зважає ні на богів, ні на смертних, шаленством охоплений диким» (Іліада IX, 237–239). Знову переконливість Одіссея, промовця, переважила видіння пророка. Гектор прямує до божевілля. Тепер його ніщо не зупинить, як ніщо не зупинило Діомеда; він вийшов із себе, зазнавши гострого нападу безумства.

2. Небезпеки забуття

Але забуття (λήθη) може бути спричинене не ли­ ше надміром інтенсивності, а й нетвердістю думки.

Покинувши бій (у піснях ІІ та VI) та зустрівши свою матір, Гектор не може пити запропоноване нею вино (VI, 258–262), μή μ’ ἀπογυιώσῃς μένεος, δ’ ἀλκῆς τε λάθωμαι «щоб не ослабнуть на силі мені, не забути відваги». Забуття – це втрата. Він не хоче втратити своєї військової сили і знає, що не володіє нею, якщо у нього немає голови та сили у серці нею думати. Таким чином він утверджує та підтримує відвагу. Забуття відкриває доступ до протилежно­ го,  до втрати та руйнівного відчуження.

353 ПАМ'ЯТЬ

ІІ. КОНСТРУЮВАННЯ МИНУЛОГО

А. Конструювання історії та війна пам’ятей

Цінності, відроджені в пам’яті, стосуються життя міст в їх сучасності. Існує інша, більш автономна, пам’ять, що вбирає в себе минуле; в епопеї вона представлена персонажами на зразок Нестора, старого, що пригадує. Він – необхідний свідок, присутній як в «Іліаді», так і в «Одіссеї».

Актуалізація базується на моделях попередніх конфліктів та їхніх політичних вирішень.

Дія відбувається на грані надміру та ризикує в ньому розчинитись. Пам’ять, яку включає дія, зосереджується між двома крайніми формами. Одна з цих форм полягає у пригадуванні умов її втілення.  Друга відокремлюється та відсторонюється від них, будучи формою множинного досвіду минулого, і означає першість знання щодо діяльності.

Творення смислу передбачає дистанціювання від минулого та фактів, збережених пам’яттю. Але глибина минулого незмірна і незапам’ятна (immemorial), а отже, «незапам’ятовувана» (ἀμνημόνευτος, unvordenklich), настільки ж недосяж­ на, як і сучасність, що минає. З цієї причини малі та великі суспільства – держави та окремі спільноти всередині них – створили горизонти, більшою чи меншою мірою міфічні. Вони перетворюють за допомогою пам’яті відомі дані, які вже зазнавали перетворень. Історичне  – це, власне, не факти, які можна час від часу порівнювати із сучасністю, а те, що традиція в певний момент була переупоряд­ кована, реорганізована та перепланована таким чином, щоб провідні принципи і навіть поставле­ на мета, постали очевидними для нас. Саме в цій перспективі можна зрозуміти важливість пам’яті у світі грецької культури, панування традиції та особливої «мнемотехніки», якої вимагає протяжність корпусу історії, що збільшується за­ вдяки своїм локальним актуалізаціям.

Битви за пам’ять, які зараз набувають такої важливості, вписуються в ці традиції, розділяючи народи та окремі групи людей, що визначають на­ ново свою ідентичність. Ставки капітальні. Будьяка подія може бути прихована, потім, навпаки, сприйнята, може бути відновлена у своїх «правах на пам’ять» чи відкинута, оскільки для неї не знахо­ диться місця, вона заважає та тисне. Хоча історичне пізнання просувається вперед та підноситься у суспільстві до незнаного донині рівня точності, воно все одно залишається просякнуте заборона­ ми та недоговореностями, політично мотивованим забуванням та вимушеною міфотворчістю. Мину­ ле лишається недосяжним, і все ж перебуває в на­ шому розпорядженні: це війна пам’ятей.

В. Ніцше. Онтологізація становлення

Намагаючись охопити єдиним поглядом всю цілісність сучасних територій та епох, хоч такий погляд ризикує бути довільним та вибірковим, Ніцше, за доби найвищого злету історицизму,

ПАМ'ЯТЬ

спершу проектує на історію зони вищого пану­ вання, що є значно більш відповідним. Критерій, за яким вони виокремлюються з-поміж інших, це, по суті, потужна концентрація енергії. Пізнання збагачується,обмежуюючисебелишесуттєвим,що відроджується та віднаходить свою ідентичність у безкрайності становлення.

Діалектичне обговорення історії та не-історії у І главі другої частини «Несвоєчасних роздумів» («Про користь та невигоди історії для життя» [Vom Nutzen und Nachteil der Historie für das Leben]) захищає забуття (das Vergessen) хіба що на перший погляд. Ніцше описує апорію: людина приречена втікати від забуття дитинства (die Vergessenheit); вона приречена пізнавати своє минуле,щогнітитьїї.Ніцшецікавлятьлишнасичені й широкомасштабні вияви життя; тож Ніцше розширює кадр, йдучи від особистості до історії, до антропології та всієї еволюції суспільств; зі сподіванням та особливим наголосом він говорить проdieplastischeKrafteinesMenschen,einesVolkes,einer Kultur «творчу силу індивіда, народу, цивілізації», здатну належним чином виявити свою цілісність,

– щоправда, під цим він має на увазі втілення сил у вищому індивіді, надлюдині. Спекулятивні категорії онтології перенесені ним на історію людини, віддані на розсуд становлення, яке домінує над усім. Сили розпорошення та становлення у всій їх різноманітності обертаються проти себе самих, породжуючи власне заперечення.  Накопичення життєвих сил, як і в біології, підштовхує становлення до тієї стадії, де воно може отримати ім’я «буття» та, парадоксальним чином, завмерти в точці кульмінації. Йдеться не так про тріумфальне звільнення від тягаря, що заважає життю, як про неісторію.

Сумний та загрозливий висновок історика Нібурапроте,щооко«наймогутнішихдухівнабуло особливої структури, яка керує їхнім баченням», було підхоплено, розвинено та реінтерпретовано. Надісторичний погляд (überhistorisch) пропонуєть­ ся як наука про минуле на всій його протяжності. Ясний аналіз повинен дозволити, на думку Ніцше, розпізнати умови, за яких певна сила могла б нав’язати себе за будь-яких історичних обставин. Тепер пізнання минулого (історичний феномен як об’єкт пізнання, Erkenntnisphänomen) вже не є адекватним поняттям: якби це пізнання було досягнуте, воно б було мертвим [für den, der es erkannt hat, todt]. Якщо воно живе (сліпа могутність не втрачена für ihn, den lebenden «для того, хто живе»), то воно зводиться лише до змісту, який корисно вилущити тому, хто в змозі зробити знання вигідним.Неіснуєнауки«всобі»,вонапризначена для владарювання, панування у минулому слугує пануванню у майбутньому. Але пам’ять виправдана там, де вона здатна воскреснути чи перевтілитися, im Gefolge einer mächtigen neuen Lebenstroemmung einer werdenden Cultur «приєднана до нового могутнього потоку життя, до культури, що розвивається...». Посилаючись на це воскресіння

і наголошуючи на пануванні вищої сили (von einer höheren Kraft Geherrscht), Ніцше зміщує сенс історії в бік звільнення та утопії, вбачаючи в історичному процесі змагання різних сил; його погляд є, можливо, надто інтелектуальним, але від того не менш «надлюдським». Вона звільняється, лишаючи панування над минулим, аби відповісти на сподівання та бажання будувати (der Blick in die Vergangenheit drängt... zur Zukunft hin). Ніцше реалістично оцінює актуалізацію сил протягом історії, незмінної та відкритої до перевтілення. Спалахи цього нового месіанства – циклічні кульмінації життя – спроможні врятувати пам’ять. Життя історії, воскресаючи в пам’яті, наново стверджує себе у розквіті життя (Historie zum Zwecke des Lebens); моменти втрачають значення, бо тою ж самою лишається сила. Отже, пам’ять головним чином, якщо не виключно, є тим, що було нав’язано: в ній немає місця слабкості і вона не є проекцією в майбутнє (див. HISTOIRE).

C. Поетична пам’ять: Мнемосина та Лесмосина

Мати муз – пам’ять. Безсмертя – це вже вторинне. Конструювання минулого, що передбачає збирання всього людського знання, вже

вдавнину було доручено спеціалістам зі словесної та музичної актуалізації. Пам’ять стала справою професії.Функціюпам’ятібулопов’язанозісвятами та святкуваннями, а наука вдалася до відкриття та перевідкриття примножених горизонтів.

Слово μνήμη, що набуло такої ваги, відсутнє у Гомера, а слово μνημοσύνη, ім’я богині Пам’яті, матері дев’яти муз (згідно із «Теогонією» Гесіода  54), вживається у нього лише раз. У сцені з «Іліади», в якій Гектор у нестямі (VIII, 181) мріє спалити кораблі греків, він знову говорить, що потрібно мати «у пам’яті» цей вогонь (μνημοσύνη τις (...) πυρός (...) γενέσθω). Поєднуються дві нестями: бажання смерті та поетичне натхнення. У цьому ключовому місці поеми аед демонструє знання слова і володіння словом. Перетворюючи несамовитого героя на подібного собі аеда, що

векстазі перетворює реальність на свій лад, аед водночас демонструє, що це він говорить його вустами.

У«Теогонії» Зевс породжує Муз від Мнемо­ сини, що з нею він на дев’ять ночей полишає коло богів. Народжені поруч із вершиною Олімпу, вони перебувають у власному світі, у віддаленні, насолоджуючись, як боги, і все ж окремо від них, безтурботністю, яка постає умовою їх співу (вірш 53–67). Саме божественне відтворюється у дочках Пам’яті, подвоюючись у цьому просторі чудесної та ірреальної автономії. Їх голос приносить задоволен­ ня богам, постаючи дзеркалом їх божественності, а люди, завдяки Музам, линуть в інші місця, долучаю­ чись до божественного. Мистецтво змушує їх забу­ вати нещастя, вириваючи їх з повсякденних законів багатотурботної темпоральності.

Європейський словник філософій

Поруч із помешканням богів постає Другий Олімп, територія забуття. Зрештою, боги самі виявляються замішаними у людські справи, – байдуже, чи вони ними керують, чи ні. Забуття як виправлення зла стає умовою здобуття іншого світу, де начебто вже нічого не має забуватися, – нічого доброго чи поганого.

Зі словом μνημοσύνη у цьому ж місці сусідує його антитеза – λησμοσύνη (вірш 55). Сила забуття, яка передається в спілкуванні. Це не «зумисний парадокс» (як вважає Вест щодо вірша 55, С. 175 [Hesiod, Theogony, еd. M. L. West, Oxford UP, 1966]). Забуття можна визначити не лише негативно, як відсутність пам’яті чи її стирання, а й позитивно, як випадіння зі злигоднів звичного відчуженого існування. Посвячення в історію світу проганяє зло цього світу. Це слово утворене за аналогією, не як заперечення, а як діяльний двійник пам’яті, доповнювальна сила, здатна віддаляти біди, подібно до зілля Єлени у пісні IV «Одіссеї». Лесмосина надає спочинок від страждань; забуття – це її магічний напій. Антитеза пам’яті більше ніде не засвідчена у відомій грецькій літературі, окрім як у «Антигоні» (вірш 156) із тим самим значенням чудесного подолання зловісної реальності, загрози небуття.

D. Ілюзія тотальності знання

1. Музи Гомера

Музи знають все, вони – абстракція всемогутнього мистецтва. Цілокупність простору та часу, світу та історії, постає здобутком надлюдської необмеженої пам’яті.

Коли Гомер закликає на допомогу Муз, дочок Пам’яті, він благає про знання особливої точності і насамперед найвищого розрізнення: «хто був першим?» чи «кращим»; див., наприклад, «Іліада» ІІ, 760 sq.: «Хто ж найславетніший був поміж ними, скажи мені, Музо (σύ μοι ἔννεπε, Μοῦσα)». Інформація передбачає вибір; Музи мають перевагу знати все, аед її не має. Заклик адресовано абсолютній інстанції, таким чином, пісня проблематизує можливості поетичного знання. Ці молитовні звернення, отже, надають висловленому статус необхідності; воно істинне – без вади й без лакуни забуття. Гомерова мова має у розпорядженні прикметник, котрий виражає «істинний» як ἀληθής «неприхований», (див. VÉRITÉ), а отже, кожна частковість постає в ній як маленька цілісність.

У колісничних змаганнях старий Фенікс поставлений в кінці шляху. Він зуміє пригадати перегони – як цілісну подію – та передати істину (ὧ μεμνέῳτο δρόμου καί ἀληθείην ἀποείποι, XXIII, 361). Треба знати ціле, щоб відрізнити визначальне від другорядного; умовчування нехарактерного не є замовчуванням істини. Цей образ потрібний автору, аби осмислити природу свого дискурсу. Йому добре відомо, що сума знань, до якої він апелює, – не більш, ніж фікція та конструкція.

Цим він демонструє амбівалентність абсолютної пам’яті, що є підґрунтям для нього самого: поет не приховує, що цілісність, на яку вона претендує, – це фікція, відмічаючи її обмеження та неповноту. Він знає, що його мистецтво – це цілком штучний продукт, витвір мистецтва, у точному значенні.

2. Андромаха Бодлера: скорбота як муза

За сучасності вся могутність відродження заснована на виключенні. Вірш «Лебідь» із «Квітів зла» зображає всезагальну плідність вигнання та розлуки. Засвоєння величі нещастя, що так відверто виявляється в християнській традиції, передбачає новий принцип єдності. Сучасний поет стикається з неохопністю книжної традиції. Це вже «Книга» Малларме чи Целана.

В одному з найдосконаліших аналізів здатності пам’яті Бодлер звертається до образу вдови – а саме Андромахи Верґілія (за Гомером, жінки Гектора) – як до символу розлуки, сприйнятої та подоланої пафосом сценічної постановки. Дух має цю силу. Він не розлучається, тому що парадоксальним чином відновлює себе у розлуці: «(...) я думаю про вас», «я бачу лише в духові...», «я думаю про мого великого лебедя» і далі: «я думаю про негритянку...»: рух поширюється на те, що ніколи не було відторгнене, вигнане, виключене. Умисна розлука, нагадуючи про долю всього, що не було, але могло і повинно було бути, поширює свій вплив на всі споріднені мови, пов’язані між собою місцями відсутності (par les non-lieux). Пам’ять пам’ятей, щойно вигублена однією мовою, одразу проростаєвіншій,відновлюючисьубезнастанному заклику до сліз (див. MALAISE [MÉLANCOLIE, SPLEEN]). «Неохопній могутності» плачу вдови відповідає плодючість щедрої «пам’яті», яка, подібно до землі, заздалегідь містить у собі все, що коли-небудь могло бути сказане чи написане – до цієї плодючості й звертаються поетичні спроби цілісного синтезу.

Не той тепер Париж! Та я в печалі й горі Незмінний, адже все: риштовання осель, Нових палаців блиск, як низка алегорій, А спомини мої важезніші від скель.

Я знову думаю край луврського порога Про втечу лебедя й отой безумний дрож Вигнанця-страдника, величного й смішного

В огні гризьких жадань! Про твій уділ також,— Твій, Андромахо (...)

Блукаю духом я по місцині суворій, Де сурми Споминів скликають рій тривог! Я думаю про тих, що потерпіли в морі;

Про всіх подоланих!.. Про інших багатьох! [Пер. І. Петровцій]

Цілковито об’єктивна велич – це вже ви­ твір незапам’ятної поетичної традиції; саме її віднаходить, відновлює у своїй пам’яті та аналізує Бодлер. У ступінчастій композиції александрійського вірша завоювання безпосеред­

ПАМ'ЯТЬ

нього досвіду долучаються до найбільш опосеред­ кованих чарунків літературної культури, і нові слова резонують на античний лад, опиняючись се­ ред відлунь давнини, на кшталт трьох складів імені «Hé-lé-nus» в цій поемі. Немов би найтрагічніші­ страждання були біля витоків усіх творінь і, навпа­ ки, з розлукою примиряють самі лише книги. Його власне вигнання («блукаю духом я по місцині суворій») зближує поета із вигнанцями всіх часів. «Де сурми Споминів скликають рій тривог...», – лише спомини, старі, як світ, пожинають всі втра­ ти усіх часів: «Я думаю...». Зрештою, неважливо, що саме пробуджується до існування у вірші, адже цього вже не буде. Це також і історія поезії, транс­ формована християнським минулим. Скорбота, що стала Музою, знає всі речі. Ключем ликування поет відкриває все, до чого торкається.

3. Розрив Малларме: звільнення через забуття

Орфічне шукання істини, що зберіглась у тканині слів, призводить у Малларме до розриву, великою мірою підготованого попередниками. Йдеться вже не лише про забуття, що доводиться терпіти у світі упродовж віків, і не лише про забуття світу як умову поетичної творчості, але про забуття фальшивих (хоча й оспіваних) присутностей у світі, про забуття, що розкривається, проходячи через порожнечу в простір чистішої та самовитішої мови. Спогад зміщується та згортається.

Дещо інші наголоси розставлені у безпереч­ но ключовому, програмному та визначальному для мистецтва сонеті «Незайманий, палкий...» (Œuvres complètes, B. Marchal [éd.], Gallimard, «La Pléiade», vol. 1, 1998, p. 36, також p. 96 [укр. пер. М. Москаленко]), де забуття постає умовою співу. Це навіть не поезія, яка могла б уславлю­ вати безпосередність життя, як це робилося до­ схочу. Існує інша мова, чия точність виявляється зовсім по-іншому, стаючи особливо витонченою у відмовах та запереченнях. Поет абсолютизує первісні поривання (élans) волі до подолання (dépassement). Вони врятовані від забутливої пам’яті, котра отямилась по той бік оголеності стирання, де долається розрив зі світом. Відбитки твердіють в орфічній мові, коли вона шляхом абстрагуван­ ня від суб’єктивного та об’єктивного просторів перетворюється на щось третє та підноситься високо над оголеністю розриву. Заперечення було неодмінним переходом до цього стану.

Поезія в образі лебедя лишає позаду «забуте озеро, де укриває іней прозорих злетів лід, сяйливу твердь крижин». Таким чином світ життя розділяється, він також залишає позаду матеріал застиглих слідів: «І лебідь давніх днів згадав...».

Він, наче в дзеркалі, відновлює у пам’яті свою втрачену славу; тому він і звільняється, що опирається. Він не поступився чарам та уславленню.  Крила його слів віднесли його в інше місце. Забуття позначає межі світу,

трансцендованого мистецтвом слова, що спрома­ гається створити новий світ.

Забуття – це перша умова поетичної твор­ чості. Подібним чином і у Целана забуття – німецькою Vergessen – позначає самий рух слів, які вихоплюються з витертого вжитку; він свідомо та сміливо вписується в традиції мови, щоб змусити їх заговорити про інші речі. Отже, забуття, як відсторонення від чуттєвого світу являє відкидання мови, що нею цей світ викликається до буття. Забуття розчищає простір щирості (franchise). Все, що коли-небудь було сказане, може бути сказане знову, уникнувши стирання за допомогою створеної заново системи відліку.

ІІІ.МОДЕЛІ ОСМИСЛЕННЯ ПАМ’ЯТІ

А.Письмо

Постає психологічне та гносеологічне питання: як функціонує пам’ять? Що в ній утримується, і такими різними способами, – причому начебто безвідносно до особистої історії індивіда, а лише завдяки більшим чи меншим здатностям пам’яті? Платон, задовго до Фройда, звернувся за поясненням до образу письма.

1. Платон. Пам’ять та знання

Образи відбиваються у нас по-різному. Спершу Платон уявляв цей відтиск як гравіювання. Пізніше, осягнувши помилку, що спричиняла незадовільність його моделі, він представив знаки летючими.

Психологічна чи інтелектуальна функція пам’яті, без звертання до теорії анамнезу, пред­ ставлена у діалозі «Теетет» при обговоренні хибних суджень. «Для потреб суперечки» «ідеї» чи враження, що формуються у нас, порівнюються із відбитком на певній вощаній табличці (ἐκμαγεῖον). У наших душах, наче на табличках, відтворюється печатка з каблучки. Але це не перешкоджає тому, щоб відображення могли бути правильні чи хибні, підтверджені чи відхилені. Ця модель дозволяє залучити фазу відбору; забуття пояснюється стиранням та зникненям написів (191d), а інтелектуальна нерівність між людьми пояснюється різним обсягом та якістю «таблички», здатної сприймати відбитки (191с). Не бракує тут і паралелей із культурною пам’яттю, яку б ми назвали колективною. Можна сказати, що це Пам’ять з великої літери. Слушною видається думка, що через неї проходять і на ній відбиваються усі спогади всіх людей. Модель подається як необхідна (див. EIDOlON).

Залишаєтьсярозглянутивипадок,колипомилка спричиняється не хибною ідентифікацією об’єкта, а плутаниною в знаннях, якими ми володіємо. Метафора воску уже не годиться, коли ми стикаємось із можливістю, що можна не уявляти собі того, що знаєш. Знання ховається від нас, адже думка може бути хибною, і навпаки, «можна не

Європейський словник філософій

знати, що ти знаєш». Протягом діалогу Сократ запроваджує важливе семантичне розрізнення між «мати у розпорядженні» (κεκτῆσθαι «володіти») та мати конкретно в руках (ἔχειν), так, як тримають стилос (197b). Знання може бути дуже реально – не віртуально – присутнім, і все ж не актуалізованим, «стертим». Таким чином, поглиблення уявлень про складну динаміку, властиву пам’яті, в ході умовиводів спонукає Сократа запропонувати інший образ. Тож він запроваджує образ огорожі, в якій живе велика розмаїть упійманих птахів, маленькими групами чи навіть ізольовано: їх сусідство відповідає логічним структурам думки. Господар намагається спіймати тих, що йому потрібні, але йому це не завжди вдається. Вони там, але у нього їх немає, і йому доводиться полювати знов, «аби схопити й тримати в руках те, чим він здавна володіє» (ἃ πάλαι ἐκέκτητο, Теетет 198d).

Платон посилається на авторитетного фахівця

–Гомера, який називав серце κέαρ (чи κῆρ), замість καρδία, нібито маючи на увазі його подібність до воску (κηρός); хоч ця асоціація не є явною у Гоме­ рових поемах, автор «Кратила» знаходив «віск» у «серці».Пам’ять,якаєвоском, –це«”серце”душі» (Теетет 194с). Структура чутливості визначається засадничою технікою – мистецтвом поетів, що в ньому, як печатки у воску, відкарбовуються всі вра­ ження та ідеї. Магія безмежної розмаїті напечатлінь

–оце подарунок, яким винагородила душу пам’ять, мати Муз (191d).

2. Фройд. Письмо несвідомого

Інфантильний досвід та витіснення – великі відкриття психоаналізу, тісно пов’язані з роллю пригадування, – можуть бути представлені як письмо, що й зробив сам Фройд. Історія передачі інфантильного досвіду нагадує історію передачі тексту: фаза латентності відділяє нас від ранніх етапів його написання та редагування, тобто від раннього розвитку дитини. Саме ці відбитки спротиву та поранень дозволяють повернути потік часу у протилежному напрямку, дешифруючи «текст» та розправляючи його задавнені викривлення.

Об’єкт реконструкції пам’яті (Gedächtnis), з яким має справу психоаналітичне лікування, існує у формі письма. На думку Фройда, мова закарбувала­ ся на тілі ще в той період, коли немовля було віддане на волю своїх імпульсів. Ці відбитки зберігаються на тілі, подібно до печатки, відтисненої на ньо­ му, що визначає історію. Як і в культурі загалом, у окремої особистості це напечатління парадоксаль­ но відповідає найбільш життєздатній та енергійній стадії її існування. Відхилення та нещасні випадки цієї природної історії становлять заперечення, також первинні; вони роблять із тіла текст, який читається – або не читається.

Парадигма напису постає основною метафорою, починаючи із основоположного тексту, славнозвісного листа до Фліса від 6 грудня

1896 р. (№ 52 = 112), написаного в момент блискавичного  відкриття. Фройд говорить про різні «редакції» (Niederschriften) так, ніби в різних нашаруваннях душі попрацювала рука писаря, відзначивши та поклавши на папір сприйняття та випадки. Засадничий принцип полягає у прискіпливому очищенні свідомості від цієї пам’яті (Gedächtnis), що глибоко закопана і складається з написів. Пам’ять має багато шарів; їх нагромадженнязмушуєдоперекладу(Űbersetzung), переписування (Umschrift) чи, як ще називає це Фройд, надписування (Űberschrift). Писар про щось «повідомляє».

Згідно зі схемою, викладеною у листі, пере­ писування першого шару матеріалу, що складався із чистих знаків сприйняття, відбувається спер­ шу в другому, тобто в інстанції «несвідомого» (Unbewusstsein), потім у третьому шарі, тобто у «передсвідомому» (Vorbewusstsein). Остання фаза вже тісно пов’язана зі словесними репрезентаціями, що відповідають нашому офіційному «Я», вона передує подальшому розвитку «свідомості думки» (Denkbewusstsein). Робота перекладу відбувається щоразу під час переходу від однієї фази життя до другої; утім, вона може бути невдалою. Перешко­ ди, на які наштовхується цей переклад, пояснюють походження неврозів. Залишається «осад», «пере­ житки». Ця інноваційна та смілива термінологія вказує на щось, що «пережило» попередню стадію (Überleben), щось, що є не на своєму місці. На­ шарування письма чинять спротив одне одному. Це стає на шляху нормального розвитку. Травми можна розуміти як «фіксації» у сильному сенсі цього слова, складні перешкоди, що є результа­ том непрохідності, поганого функціонування. Витіснення (Verdrängung­) цілком відмінне від забут­ тя;Фройдрозумієйогоякспротивзбокусвідомості, що ніби ув’язнює Drang «натиск» потягу. Пере­ читування ранніх вражень за допомогою вербаль­ них образів, здобутих на третій, передпубертатній стадії, дозволяє подивитися назад у неусвідомлене. Пригадування відновлює ці враження, воно дає шанс повернути їх. Попереднє витіснення ще може уникнути фіксації на подальшій стадії та бути скасованим. Почасти прозора, пам’ять відкриває йому доступ до літописів та архівів несвідомого, дозволяючи поетапно інтерпретувати амнезію за допомогою спогадів. Туманні і все ж усвідомлені сприйняття виламують двері, що ведуть до ключо­ вих таємниць інфантильного життя (див. VERNEI­ NUNG та PULSION).

3. Берґсон. Сліди пережитого у мимовільній пам’яті

У главі про «дві форми пам’яті» (Matière et mémoire, p. 80 sq.) Берґсон виділяє різновид пам’яті, що уникає репрезентацій. У його схемі завчений спогад, що постає ідеологічним та раціоналістичнимпередсудом,заважаєсприйняттю іншого різновиду спогаду, «спонтанного» та

ПАМ'ЯТЬ

«завжди вже досконалого»: «час нічого не може додати до його образу, не спотворюючи його». Це благо є нашою невідчужуваною власністю. Якщо час все ж іде вперед і має свою тривалість, то це для того, щоб залишити «пам’яті її місце і її строк». Ці висловиозначають:важливолишете,що«спогадне повинен стати чужим нашому прожитому життю», бути відчуженим рештою, сторонніми впливами.

Ернст Кассирер у третьому томі своєї «Філо­ софії символічних форм» (Phänomenologie der Erkenntnis, 1964, p. 214-217) закидає Берґсону, що він не взяв до уваги інтуїцію часу як все­ охопну функціональну єдність, що включає всі спрямування нашого погляду та свідомості, май­ бутнє та минуле. Роз’єднання Берґсоном горизонту пам’яті та горизонту очікування не здається йому легітимним. Безперечно, існують дві точки зору, однаково значущі; одна не має розчинятись у другій.

Берґсонова «Матерія та пам’ять» виникає од­ ночасноізвідкриттямиФройда.Вцентріувагиобох мислителів – унікальність окремої особистості, її досвід, який неможливо редукувати. Філософія вказує на нову форму «Я», що оприявнюється у мимовільнійпам’яті(mémoirinvolontaire).Прустове трактування та нечуване художнє осягнення впер­ ше розкрило психологічну глибину цього феноме­ на. Розривання перспектив було плідним та майже неусувним у цій сфері дослідження, особливу роль тут відігравало пізнання минулого: воно належить нам, воно позбавлене тривоги; на цьому наголошу­ вав уже Епікур, інтелектуально конструюючи ми­ стецтво жити як життя без турбот (щодо атараксії див. ЗАДОВОЛЕННЯ та GLÜCK). Зрештою цей принцип можна співвіднести з дослідженнями Фройда.

Берґсон протиставляє спонтанну пам’ять запам’ятовуванню, спрямованому на навчання механізмам, невіддільним від нашої соціальної ролі. Він аналізує пережите через послідовність монад, одиничних та незвідних, з яких воно складається. Робота пам’яті організовується не довільним чином – вона зумовлена історією суб’єкта, яка передає у сферу відання«Я» розмаїть «даних» щодо цієї історії, завжди складних. «Я» шукає собі дорогу серед них; воно прагне відзначити важливе для себе й те, що вже належить йому. Його пам’ять також складатиметься із множини пам’ятей, специфічно визначених досвідом особистості, що живе з ними.

4. Беньямін. Нашарування пам’яті

ВальтерБеньямінпідвищуєцінністьдосліджень Пруста, долучаючи до нього трансцендентальний аспект. «Я», пригадуючи себе, відкриває своє буття, пізнаючи стадії усвідомлення зробленого.

Перекладач Пруста, Беньямін у короткому тексті «Розкопки та пам’ять» («Aufgraben und Erinnern», 1932 у Gesammelte Schriften, vol. 4, t. 1, p. 400 sq.) перетлумачує досвід відкриття пам’яті.

Він порівнює її із дослідженням шарів грунту на розкопках: «він діятиме, наче людина, що копає (wie ein Mann der gräbt)». Так витягуються на світ образи. Скарбошукач може натрапити на скарби, заховані у нашому минулому, якщо він знається на процесі розвідки і здатен розпізнати місце: «у справжньому згадуванні (Erinnerung) – епічному й рапсодичному в якнайточнішому значенні слова – повиненпоставативодночас(зізгадуваним)йобраз того, хто згадує...». Пригадування висвітлюється через образ скарбошукача. Образ піднесено до символу (Sinnbild), і Беньямін розкладає на елементи німецьке слово Denkbild – «синонім» Sinnbild (у низці видань розрізнені тексти Беньяміна зібрано під заголовком «Denkbilder», за прикладом одного з томів видання «Schriften», опублікованого Адорно у 1955 р.). Розкопки слова навчають нас, що те, що згадуємо, – це образ дії, який відзначає її, цей образ є результатом «думки», що залучена сюди. У цього слова є своя традиція. Приміром, Гердер писав: «навчись їх розуміти, ці символи (diese Denkbilder)» – ці образи, в яких фіксується думка (див. BILD).

B. Зберігання

1.Німецька мова між актуалізацією минулого та накопичуванням: «Erinnerung» та «Gedächtnis»

У німецькій мові існують два слова з дуже різним значенням, Erinnerung та Gedächtnis, яким лише частково відповідають французькі souvenir «спогад» та mémoire «пам’ять». Перше слово позначає спогад, що обмежений внутрішнім простором особистості і являє собою актуалізацію однієї конкретної відомості серед тисяч інших.  Друге слово, Gedächtnis, наближаючись радше до розсудкової здатності душі, наводить на думку про скриню та її вміст – скарби, – завдяки своєму суфіксу та структурній подібності з Behältnis «сховище, скринька». Об’єкт замкнений у пам’яті, яка тим «краща», що надійніше вона його оберігає. Gedächtnis – підсилювальне слово, утворене від дієслова denken «думати» у формах минулого часу dachte та gedacht (haben). Завдяки чергуванню голосних у цих формах виникає асоціація із дахом (Dach). Здатність пам’яті ніби примножується під цим кровом, де накопичується все, що там було помислено.

2. Геґель. Поняття та проникнення

його асоціативних можливостей

Геґель долучає пам’ять до динаміки розгор­ тання Духу. Він розміщує пам’ять у вимірі, відкритому мовою за допомогою слова Erinnerung, поглиблюючи цим її зв’язки з послідовним оприяв­ ненням структур історії. У «Феноменології духу» він осмислює її як перехід до вищої та більш «внутрішньої» з’яви (apparitіon) сутності, що відкривається для істини. Рух інтеріоризації постає­ внутрішнім спогадом, Erinnerung. По­

Європейський словник філософій

гляд, спрямований у минуле, надає сутності глибину, що породжує таку науку, як історія запам’ятованого. В іншому місці хода всесвіту представлена як самовипробування та відкриття себе. Зосередження абсолютного духу на власних основах виражається зворотом, запозиченим із релігійної практики: insichgehen «увійти в себе». Інтеріоризація поєднує традиційне самопізнання із розмаїтими формами саморефлексії.

3. Поетична пам’ять, включена у філософську

систему: «Erinnerung» та «Andenken»

У «Феноменології» аед постає первісною стадією в еволюції самосвідомості. Пафос пое­ та долає жорстке  панування природи. Саме пам’ять, μνημοσύνη, зумовлює рух рефлексивної думки, що передбачає переоцінку власного стану свідомості (Besinnung) та досягнення самореференції. Інтеріорність включає внутрішній спогад (Erinnerung), що безпосередньо відтворює попередню стадію, на цей час вже перевершену. Таким чином, вона знову виявляється позбавленою свободи. У випадку письма, як і у випадку музики, етап звільнення свідомості виходить на другий рівень.

Діяльність пам’яті призводить до розколу поезії. Гельдерлін, який оцінював занепад античних богів як розрив, бачив у своїх останніх гімнах, названих «Спогад» (Andenken) чи «Мнемосина», відновлення первинної функції поета, – йдеться про вірність (Treue), яку він повинен зберігати. Поезія щиро прагне примирити чуже зі своїм, але, перед загрозою краху пам’яті вона змушена ретельно стежити за конкретними відмінностями.

4. Подвоєна інтеріоризація у Гайдеґґера

Рух, прослідкований Геґелем, згодом привертає увагу Гайдеґґера. У своєму творі про Канта 1929 р. («Кант та проблема метафізики») він перетлумачує  у світлі фундаментальної онтології, зокрема, і Платонову теорію «анамнезу». «Анам­ нез» постає основоположним актом людського стану тут-буття (Dasein): «Так, йдеться дійсно про пригадування, про анамнез (wie der Erinnerung), як каже Платон; але справжнє “утримання в пам’яті” (Erinnerung) повинне щомиті інтеріоризувати об’єкт». Подвоєння геґелівської інтеріорності у вислові das Erinnerte verinnerlichen може здивува­ ти. Цей вислів є ключем до всього аналізу понят­ тя. Тавтології тут немає, адже вимір, відкритий у вислові, запроваджує нове розрізнення. «При­ гадуване» не приходить за велінням свідомості, а з’являється раптом саме та нав’язує себе їй. Об’єкт

– це не що інше, як сутнісна скінченність тутбуття, він приходить та заволодіває тим, що йому відкривається. Це Геґелів рух, але навиворіт, бо інтеріоризація перестає бути самоінтеріоризацією; в цьому полягає важлива різниця. Говорячи мовою теології,доступдофундаментальноїістинивизначає автентичне існування самості (soi). Пам’ять «до­

зволятиме їй дедалі більше приходити нам на зустріч» (proprio motu), настільки «внутрішньо», наскільки вона лиш здатна, причому «внутрішній» означає «конститутивний» чи «вроджений». Така пам’ять визначається зосередженістю на предметі. В інших мовах не існує слова, яке б дозволяло її помислити чи передати; але її можна назвати тією «істиною», яку вона обіймає, і це вже буде кроком до розуміння. Зрештою німецька лютеранська куль­ тура зосереджується в цій подвоєній реінтеграції свого першого руху.

5. Гельдерлін Гайдеґґера. Істина, сконцентрована у словах пам’яті: «Andenken» та «Verdankung»

Згодом, після 1934, Гайдеґґер надихається гімном Гельдерліна «Мнемосина» як випе­ редженням прийдешнього поетичного струменя, залежного не стільки від історично визначеної пам’яті, скільки від заклику, що йде від самого мислення. Виходячи з цих роздумів над Гельдерліном, Гайдеґґер визначає, «над чим треба помислити» у площині мови. Мова надає йому такі слова-жмутки, як-от Andenken, спогад, або думка, прив’язана до об’єкта (An-denken – «думатибіля»), або ще ряснішу семантичну гущину, на кшталт «Andacht des Andenkens», де чергування голосних раптово відкриває у спогаді ревність та зосередженість богослужіння. Подібним чином вдячність архаїчного слова Gedanc вспливає у Dank та Verdankung, – у цьому лісі можна загубитись і загинути. Цей високомовний та експансивний заклик спровокував критику з боку Пауля Целана. Безперечно як протест, Целан приписав слову Denken «думати» інше, зовнішнє, походження, й у власному семантичному мереживі, зіштовхуючи «думки», намертво прив’язав його до невгасимої пам’ятності історичної істини. Заголовок «Andenken», обраний для одного з віршів у збірці «З порогу на поріг» (1955), сміливо відсилає до якнайбільш особистого досвіду.

С. Пауль Целан. Подих пам’яті

Поезія, як і образотворче мистецтво, може бути полем для експерименту. У короткій поемі «Зміна подиху» (Atemwende, 1967 у Gesammelte Werke  [у 5 томах], Frankfurt, Suhrkamp, 1983, Bd.  2; потім 2000 [у 7 томах], vol. 2, p. 79) йдеться про пам’ять, притаманну всій матерії поетичної мови. Вона здатна надихатися сама собою завдяки особливому ефекту зосередження. Пам’ять відтворює себе у подиху, неначе автор усього.

Вірші окреслюють мить виняткового щастя, коли під рукою поета сам собою накреслюється і вимальовується текст. Але в цій благодаті немає нічогонадприродного.Цещеодинспосібмислення з арсеналу Целана. Композиція поеми створюється під час усвідомлення та саморозкриття. Кулак (тобто поезія) стискається, утримуючи гасло. Це не щебінь чи гравій. Поетичне слово – у камінні:

DEN VERKIESELTEN SPRUCH in der Faust, Vergißt du, daß du vergißt,

Am Handgelenk schießen blinkend die Satzzeichen an, durch die zum Kamm gespattene Erde

kommen die Pausen geritten dort, bei

Der Opferstande,

Wo das Gedächtnis entbrennt, greift euch der Eine

Hauch auf.

Засипаний гравієм вислів у кулаці, ти забуваєш, що ти забуваєш,

на зап’ясток вистрілюють, блискаючи, знаки пунктуації, через розколену до гребеня землю

проїжджають галопом паузи туди, біля жертовника, де пам’ять спалахує, Вас схоплює Єдиний Подих.

[Пер. В. Артюха]

«Ви» чи «ти» – це поет; «я» звертається до нього. Рука «ти» тримає перо, воно асоціюється зі зведенням думки до письма, зі втіленям несущого у ритмі. Палахкотіння пам’яті поглинається умовністю мовлення (dire), яке відтепер досконало їй відповідатиме.

Руду оброблено. Кристал закликає, він притягує знаки пунктуації, формується та структурується. Вимальовується рух зосередження: земля вкрива­ ється щілинами, під дією тиску проступає хребет. У словесній магмі утворюються пустоти (suspension). Вона набирає форми завдяки паузам. Відсутність замикається сама на собі. Сконцетро­ вана пам’ять розжарюється, аби згодом охолонути

йзатвердіти у тексті. Вона вже не окреслений об’єкт чи інтелектуальна здатність, що розкривається у мові; охоплена рухом стиснення, вона народжує простий подих. Єдиний подих підкорює собі зна­ ки й самого поета, який наразі «забуває забути», хоча зазвичай забував.

Цілком очевидний парадокс. Відмова від сконструйованої перспективи передбачає зник­ нення, а потім відновлення узвичаєних значень. Померлі у своєму мовчанні знаходять місце, де можнабути«незабутими»(unvergessen;див.поему «Натюрморт» (Stilleben) у збірці «Від порогу до порогу» [Von Schwelle zu Schwelle, 1955, у повному виданні творів, G. W., t. l.; пер. на франц. M. Broda, Grille de parole, Bourgois, 1991]). Це розмежуван­ ня – особливе. Вцілілі в ході відбору  – це винятки з методичного забуття, вони – його обґрунтування

йзаперечення. Слово «пам’ять» реанімує себе, воно знаходить собі вираз, коли його стискають, воно промовляє до себе.

IV. ЗАБУТТЯ ЯК УМОВА ПАМ’ЯТІ

А. Слова на позначення пам’яті та забуття: конотації в різних мовах

У сучасних мовах пам’ять має двоїстий статус. Її або створюють, або ж їй підкоряються. Двоїстість, яку відображує мова, є істотною. Вона спричинена тим фактом, що минуле, пережите чи уявне, особисте чи колективне, – завжди наявне і завжди відсутнє, воно забувається або, навпаки, поєднує нас і стає нам конче необхідним. У цій обставині укорінений безнастанний зустрічний рух: з одного боку, закликання минулого, з другого,  – неочікувані  вторгнення його в сучасність.

Фіксація подій з близького чи далекого минуло­ го,  окрім спеціальних позначень, виражається у широкому діапазоні асоціацій зі сфери духовної та  тілесної діяльності.

Підсилювальне слово rappeler «викликати» (букв. appeler «наполегливо кликати») досить рано набуває у мові абстрактного значення: при­ йти до свідомості чи пам’яті. Такий вжиток похо­ дить від зворотного дієслова se rappeler «пригаду­ вати». Цей зворот, зареєстрований у літературі принаймні з 1673, конкурує із se souvenir de.., що походить із латинського subvenire «приходити на допомогу, допомагати», пізніше «поставати перед духовнимзором,приходити».Імперсональнийзво­ рот il me souvient «мені згадується» та неперехідне дієслово – давніші за зворотне дієслово se souvenir (XIV ст.), що увійшло до вжитку паралельно із se rappeler. Тут важливий нюанс. В одному випадку допомогу, що надходить від пам’яті, приймають пасивно, як дар; в другому йдеться про зусилля, із конотаціями досягнення чи опанування, може, навіть магічного. «Пригадуючи» (rappeler) помер­ лих,мипроникаємоуневідоме.Це«прикликання» присутнє і в німецькому виразі in Erinnerung rufen. В будь-якому разі французька мова наполягає на акті, актуалізації; вона безпосередньо не пов’язує мовну діяльність ані з місцем пам’яті, ані зі здатністю, ані з актуалізацією знання. У англійській, наприклад, remember відноситься до remembrance (радше mémoire, ніж memory) дещо інакше, ніж дія se souvenir

– до сутності souvenir (чи souvenance).

Забувати – це не вражати чи, навпаки, руйну­ ватись, це також tabula rasa. Німецьке слово на по­ значення забування – Vergessen, – як і англійське forget, етимологічно вказує на невдачу чи нестачу. Дослідження чи пошуки не дали позитивного результату, знахідки виявились незадовільними. Насправді, німецьке vergessen, співзвучне із giessen «лити» (ich vergass «я забувся»; ich vergoss «я розлив»), наближає забуття до втрати в більш за­ гальному значенні, – це ніби ріг достатку навпаки, потік, що відносить нас. У французькій забуття не має такої динаміки.

Словоoublier(забувати)походитьвіднародного латинського oblitare, присутнього в усіх галлороманських народних говірках поруч із desmembrar, характерним для південного заходу, що походить