Evropeysky_slovar_filosofii

Європейський словник філософій

апологія англійського ладу щільно пов’язана з думкою про те, що громадянство античного світу належитьвжезавершеномуминулому.Доречі,саме звідси«англійська»проблематикагромадянського суспільства матиме відгук в усій європейській філософії, навіть серед тих авторів, які схильні до традиційного ототожнення громадянського суспільства та держави (див., наприклад, працю Канта «Idee zu einer allgemeinen Geschichte in weltbürgerlicher Absicht» [1784]).

Тепер краще видно те, в чому полягає надзвичайна сила здійсненої Геґелем реконструкції у «Філософії права», адже в ній можна віднайти й античну та християнську спадщину, й звернення до модерних концепцій природного права та до ідей англосаксонських мислителів чи Монтеск’є (включно з опозицією чеснота/торгівля). Ми вже бачили, що геґелівська філософія могла бути потрактована як легітимація процесу секуляризації модерних суспільств, як істина християнської держави; так само можна твердити, що відмінність між громадянським суспільством і державою дозволяє подолати антиномію античної чесноти й модерної торгівлі, перетворюючи цивільний і політичний стан на гарант та істину «права на суб’єктивну свободу», на якому ґрунтується модерний світ. Власне, громадянське суспільство приходитьназмінусім’ї,даючиіндивідуможливість полишити родинне коло; тож воно передбачає три моменти: систему потреб (яка відповідає світові політекономії), захист свободи та власності за допомогою механізмів правового адміністрування і, насамкінець, поліцію та корпорацію (їх розглядають як органи економічної регуляції, а не тільки як підтримку політичного ладу), що є вкрай важливими для виправлення непередбачених наслідків ринкової економіки. Отже, громадянське суспільство звертається до вищої цілості, яку буде представлено у формі держави. Саме вона дозволяє людині вести універсальний спосіб життя. Таким чином, будучи точкою, в якій звершується найбільший розкол між частковим та індивідуальним, громадянське суспільство також уможливлює вищу цілість індивідата цілості, яка становить увесь сенс модерності. В іншому місці Геґель показово відзначає, що громадянське суспільство є привілейованим тереном розвитку культури (Bildung), а це вказує, водночас, на пов’язаність німецького філософа з англійською проблематикою цивілізації і на його бажанні відсторонитися від тамтої (Bildung вважається чимось більш внутрішнім, ніж цивілізація).

Після Геґеля значення поняття громадянського суспільства здається більш-менш усталеним, що зовсім не перешкоджає глибоким роздумам щодо цього предмета. Наприклад, звернімося до вкрай важливих думок Маркса, стосовно яких ми не можемо тут говорити докладно, тому лишень зупинимося на кількох коротких термінологічних ремарках. Перша стосується постійної гри між двомапоняттями,якіМарксдоситьяснорозрізнює,

321 ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

хоча подеколи й віддає перевагу їх змішуванню: громадянське суспільство (bürgerliche Gesellschaft) не зводиться до буржуазного суспільства, навіть якщо звільнення приватної власності дало державі можливість досягнути «особливого існування поруч із громадянським суспільством і поза ним». Ця гра свідчить про неоднозначне ставлення Маркса до поняття громадянського суспільства: від первинного англійського кон­ цепту він зберігає лише економічний аспект («умови матеріального існування»), позаяк робить із юридичних відносин елементи надбу­ дови. З другого боку, Маркс завжди,  від «До критики Геґелевої філософії права» (1843) до «Громадянської війни у Франції» (1871), був переконаним супротивником держави, для котрої він бажав повної ліквідації та переродження на громадянське суспільство. Історичний матеріалізм постає, таким чином, як радикалізація точки зору англійської політекономії, поверненої на допомогу радикальній критиці поділу людської громади [cité]. Читачеві вирішувати, чи йдеться тут про плідне перевертання юридичного ідеалізму, чи радикальне заперечення юридичних та політичних умов громадянського суспільства.

Філіп РЕНО

Переклад Андрія Рєпи За редакцією Сергія Йосипенка і Володимира Артюха

Бібліографія

COLAS Dominique, Le Glaive et le fléau. Généalogie du fanatisme et de la société civile, Grasset, 1992.

COLLIOT-THÉLÈN Catherine, «État et société civile», in P. RAYNAUD et S. RIALS (éd.), Dictionnaire de philosophie politique, PUF, 1996.

FERRY Luc, «L’émergence du couple État/société», in A. RENAUT (éd.), Histoire de la philosophie politique. IV. Les critiques de la modernité politique, Calmann-Lévy, 1999, p. 40–51.

GAUTIER Claude, L’invention de la société civile, PUF, 1993.

MOATTI Claude, La Raison de Rome. Naissance de l’esprit critique à la fin de la République, Seuil, 1997.

PASQUINO Pasquale, «Communauté et société», in P. RAYNAUD et S. RIALS (éd.), Dictionnaire de philosophie politique, PUF, 1996.

POCOCK Greville Agard, Vertu, commerce et histoire

(1985), trad. fr. H. Aji, PUF, 1998.

QUILET Jeanine, Les Clefs du pouvoir au Moyen Âge, Flammarion, 1971;

– «Augustin. Saint Augustin et l’augustinisme médiéval», in P. RAYNAUD et S. RIALS (éd.),

Dictionnaire de philosophie politique, PUF, 1996.

RAYNAUD Philippe, Max Weber et les dilemmes de la raison moderne, 2e éd., PUF, 1996.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА

THOMAS Ian, «Fictio legis. L’empire de la fiction romaine et ses limites médiévales», Droits, a21, La fiction, PUF, 1995.

ТЬОННІС Фердинанд, Спільнота та суспільство

(1887). Укр. пер.: Комарова Н., Погорілий О. Київ, Дух і літера, 2005.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

BOUDON Raymond et BOURRICAUD François,

Dictionnaire critique de la sociologie, PUF, 1983, rééd. «Quadrige», 2000, s.v. «Communauté».

RAYNAUD Philippe et RIALS Stéphane (éd.), Diction­ naire de philosophie politique, PUF, 1996.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА

DEVOIR, ÉTAT, HERRSCHAFT, ЛІБЕ­ РАЛЬНЕ, LOI [LAW], MACHT, ПОЛІС,

ПОЛІТИЧНЕ, ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІ­ ЛЬСТВО, SOLLEN

Після тривалої зневаги з боку філософів, які в понятті правової держави часто вбачали поняття суто юридичного, навіть ідеологічного, характеру, нині воно користується значним престижем у сфері філософської думки, що пов’язано із нещодавньою еволюцією внутрішньої політики демократій та міжнародного права. Кінець ХХ століття позначився зникненням авторитарних консервативних режимів на європейському Заході (Іспанія, Португалія, Греція), піднесенням ролі конституційних судів у більшості демократичних країн, падінням

держав, за певних умов запроваджуючи санкції проти правителів, винних у явних порушеннях фундаментальних прав. Мабуть, осягнути ці неоднорідні, проте об’єднані концептом правової держави, процеси можна тією мірою, якою всі вони сприяють виявленню супротивності тоталітарних, авторитарних або принаймні самоправних держав та вищої моделі держави, визначеної її відповідністю праву, при цьому не надто потрібне чітке розуміння того, маємо ми справу з простим існуванням ієрархії норм, санкціонованих належним чином, або

ж, радикальніше, з підпорядкування держав метаюридичним нормам, як-от, наприклад, права людини. Втім, можна зазначити, що дієвці цих трансформацій часто самі вдаються до поняття правової держави, щоб узаконити свої дії, чи то йдеться про керівників держав на шляху до демократії, про конституційні суди чи навіть про останніх комуністичних керівників, коли вони все ще намагалися щось врятувати з тих режимів, чий вантаж лежав на них (Михайло Горбачов хотів зробити з Радянського Союзу «соціалістичну правову державу»). Сучасна політична філософія широко наслідувала цей рух, презентуючи себе як філософія права (Renaut et Sosoe, Philosophie du droit), намагаючись показати, що неможливо звести правову державу (народжену у Західній Європі) до «поліцейської держави» (Kriegel,

L’État et les Esclaves), або ж дошукуючись синтезу між радикальною теорією демократії та ліберальною традицією правової держави (Habermas, Droit et Démocratie). А проте навіть сьогодні поняття правової держави залишається здебільшого проблематичним. Основні питання, що при цьому виникають, стосуються витоків концепту правової держави (які сходять до німецької доктрини Rechtsstaat, що з’явилася у дуже відмінному від французького контексті), його оперативної цінності (яку заперечують з причин, вказаних водночас Карлом Шмітом та Гансом Кельзеном) і його перекладанності англійською (де переважає поняття Rule of Law, яке вказує водночас на інше розмежування права і закону й на конституційні устрої, незвідні до «континентальних» моделей).

І. Німецька доктрина «Rechtsstaat»

Французький вислів «правова держава» є перекладом німецького терміна Rechtsstaat, який з’явився протягом ХІХ століття, супроводжуючи й осмислюючи прогресивний процес оформлення та обмеження держави правом, який, вважалось, відбувався в німецькій державі. Як зазначає Жак Шевальє, «ця спільна мета однак охоплює відмінні бачення держави і права» (L’État de droit, p. 11), які йдуть від простої функціональної потреби держави, що правовими засобами прагне задовольнити суттєві потреби, які стосуються змісту права, проходячи через формалістську ідею держави, що підкоряється праву. Це формулювання розвивали водночас ліберальні юристи, такі як Р. фон Моль, що мали на меті насамперед обмеження сфери дії держави та кращий захист індивідуальних свобод, а також інші їхні колеги, менш амбіційні або консервативніші, які хотіли просто раціоналізувати державний вплив, нормалізуючи відносини держави і адміністративних органів з адміністрованими. Врешті-решт, чинності набула формалістська концепція, тому що вона дозволяла, з одного боку, підпорядкувати адміністрацію

праву, відкриваючи шляхи судового впливу на неї, тим часом представляючи факт підкорення держави праву як результат самообмеження (що виключає будь-яке граничне посилання на юридичні норми, вищі за встановлені державою). З одного боку, правова держава протиставляється поліцейській державі (Polizeistaat), в якій право

єлише інструментом влади, яка може накладати зобов’язання на підвладних, не будучи обмеженою вищими нормами. З другого боку, правова держава

єрезультатом вільного (проте раціонального) самообмеження держави, справжнім суб’єктом права, домінування (Herrschaft) якого є суб’єктив­ ним першопочатковим правом, до якого не могло існувати публічного права1, проте природною метою якого є створити право та панувати завдяки йому (тут слід зазначити, що французький вислів «самообмеження» [autolimitation] насправді пе­ редає значення кількох німецьких слів – Selbs­ tverpflichtung, Selbstbindung, Selbstbeschränkung – у всіх них присутня ідея, що держава сама для себе встановлює обов’язки або межі; див. Carré de Mal­ berg, Contribution à la théorie générale de l’État, p. 231).

Отож, Rechtsstaat виявляється поняттям не­ розривно ліберальним та етатистським, яке, зрештою, дуже добре вписується до традицій

німецької політичної філософії у тому вигляді, в якому вона розвивалася від Канта до Геґеля. Ліберальний аспект виявляється у вимозі захисту підвладних у їхніх стосунках із державою, а також, радикальніше, у чіткому утвердженні прин­ ципів конституціоналізму: дотримання вищих норм вимагається не лише від адміністрації та виконавчої влади, а й від самої законодавчої влади, яка підкоряється Конституції згідно зі схемою, що може бути перенесена від імперії до демократично-ліберальної держави (як у нинішньому німецькому Основному законі). Етатистський аспект виявляється у відсутності будь-якої понадконституційної норми (на відміну від того, що, як вважають, відбувається сьогодні),

удосить пишномовному утвердженні про першо­ початкої могутності держави (яке, до речі, йде

упарі з переважанням внутрішнього права над міжнародним, бо останнє також створено шля­ хом самообмеження суверенних держав) та, конкретніше, в автономії адміністративного права (яка походить із привілею держави самій

встановлювати правила, якими вона керується у стосунках з приватними особами). Таким чином, теорія Rechtsstaat до загальніших рамців державоцентрованого устрою (constitution)пуб­ лічного права, зосередженого на державі, що є невіддільнимвідрозвиткуімперії.Відзначимозцього приводу, що, наполягаючи на першопочатковому характері прав держави стосовно нації, теоретики самообмеження спростовують тим самим тези романтиків та історичної школи права, пориваючи з будь-якою концепцією спадкової держави й чітко відокремлюючи останню від її правителів (див.

Chevallier, L’État de droit, op. cit., p. 14–21). Однак було б несправедливим вбачати тут тільки німецьку доктрину, тому що теорія правової держави могла бутидоречноютакожуіншихнаційконтинентальної Європи, і взагалі всюди, де поставала проблема синтезу між затвердженням публічного права та ліберальним обмеженням влади держави. Саме це ілюструє прихід у Францію німецької доктрини, яку зрештою було прийнято завдяки творам Карре де Мальберґа, незважаючи на недовіру до теорії, що нібито узаконювала імперський режим та протиставлялася концепції національної держави, успадкованої від Французької революції (Cheval­ lier, ibid., p. 21–43).

Французькі дискусії з проблеми правової держави не мають суто теоретичного характеру, навпаки, вони тісно пов’язані з національним та міжнародним політичним контекстом початку ХХ століття. Найкритичніше налаштовані стосовно німецької доктрини автори, як, наприклад, Леон Дюґї або ж, меншою мірою, Морис Оріу, перш за все переймаються тим, щоб відокремити державу від права, аби краще гарантувати підкорення першої другому. У Дюґї це має вигляд подвійної критики суверенітету та юридичного індивідуалізму, що розцінюються як наслідки суб’єктивізму, якому бордоський юрист протиставляє ідею правової нормиякєдинуреальнубазуоб’єктивногоправа,яке базується на соціальній солідарності й протистоїть водночас державі та індивідам: тож не існує самообмеження держави, бо вона не є юридичною особою, а обмеження держави також не базується на суб’єктивних правах, які так люблять ліберали (Raynaud, «Léon Duguit et le droit naturel»). У творах Оріу право має також чітку відмінність від держави, а проте доктрина самообмеження зберігає сенс, бо дає змогу зрозуміти розвиток свобод: «З точки зору логіки самообмеження держави видається абсурдом. З історичної точки зору це конституційна істина» (p.  101). Її французькі прибічники, найвизначнішим з яких є Раймон Карре де Мальберґ, стверджують, що правова держава виступає водночас як сучасне вираження ідеалів, народжених Французькою революцією (що дозволяє спростувати німецьку перевагу в цьому питанні, виправдовуючи запозичення Францією німецької теорії; див., напр., Carré de Malberg,

Contribution à la théorie générale de l’État, op. cit., I, p. 488, n. 5), та як могутній інструмент для критики конституційного устрою Третьої республіки. Французький режим того часу, дійсно, гарантував з більшою точністю, ніж це було в Німеччині, законність дій виконавчої влади та адміністрації, тому що він «підпорядковував законам навіть ті адміністративні акти, які прямо не цікавлять громадянвіндивідуальномупорядку».Але,здругого боку, французька конституція «не піднялася до вдосконалення правової держави», тому що вона не забороняла законодавцю «відступити» в окремих законах «від загальних норм, запроваджених існуючим законодавством», і особливо тому, що

ПРАВОВА ДЕРЖАВА

законодавець не підпорядковувався Конституції за відсутністю контролю за конституційністю законів, що перешкоджає захисту індивідуальних прав від законодавця (Carré de Malberg, ibid., I, p. 492). Водночас Карре де Мальберґ по-своєму опрацьовує теорію самообмеження, перекладаючи її французькими термінами суверенітету, і подає кінцеву, сказати б, ліберальну, версію юридичного позитивізму, повністю відмовляючись від німецької концепціїстосунківміждержавоюінацією:зпогляду французького конституційного права, держава може бути лише юридичною персоніфікацією нації (див. Raynaud, «Droit naturel et souveraineté nationale...»). Полеміка між цими напрямками в подальшій історії доктрини тривала дуже довго, тому що вона стосувалася фундаментальних питань, водночас теоретичних і практичних (Chevallier, L’État de droit, op. cit.; Raynaud, «Des droits de l’hom­ me à l’État de droit...»; Redor, De l’État légal à l’État de droit). Зауважимо зрештою, що між німецькою версією теорії Rechtsstaat та її перетворенням, зробленим Карре де Мальберґом, безперервний зв’язок домінує над розривом: в обох випадках синтез між ліберальними інтересами та публічним правом проходить через юридичний позитивізм та через ліберальну теорію самообмеження держави,

атеорія правової держави, яка дозволяє підсилити гарантії адміністрованим і розширити чинність судової юрисдикції, слугує «солідною опорою доктринальній побудові адміністративного права за його найвищого злету» (Chevallier, op. cit., p. 32). І навпаки,основнатеоретичнакритикащодоправової держави стосується, з одного боку, її ліберальної складової, з другого ж – теорії самообмеження;

атруднощі перекладу поняття правової держави англійською мовою історично пов’язані зі слабкістю адміністративного права в Англії.

ІІ. Критики правової держави

Походячи з проекту ліберальної раціоналізації держави, поняття правової держави було пред­ метом різноманітних форм критики, переважно антиліберальних та антидемократичних, але поде­ куди й демократичного та антиавторитарного спрямування.

Найрадикальнішу і найопрацьованішу критику з антиліберального боку знаходимо, мабуть, у німецького юриста Карла Шміта (1888–1985), значний творчий спадок якого не можна розглядати окремо від його боротьби з ліберальною демокра­ тією. Дотримання такої позиції протягом певного періоду призвело його до підтримки ІІІ Райху (після того, як він за часів Ваймарської Республіки добивався заборони діяльності нацистської партії, щоправда, в рамках авторитарного перетворення чинної конституції; див. Beaud, Les Derniers Jours de Weimar). У його великій праці «Теорія конституції» (1928) обговорення принципів «буржуазної правової держави» спрямоване на виявлення прихованого полемічного або упередженого (par­

tisan) характеру поняття правової держави та на визкриття його нездатності передати те, що сучасна ліберальна держава зберігає у політичному плані. Якщо взяти словосполучення «правова держава» у його буквальному сенсі, то правовою державою можна визнати будь-яку державу, яка неухильно дотримується чинного об’єктивного права та існуючих суб’єктивних прав. Це призвело б до застосування цього поняття до найбезсиліших та іноді найархаїчніших політичних форм, таких,  де б скрупульозно зберігалися надбані права, навіть якби це шкодило умовам політичного існування чи безпеки держави: «В цьому сенсі, – пише Шміт, – колишнійнімецькийРайх,Римськаімперіянімецької нації, була прекрасною правовою державою в епоху свого розпаду; її характер правової держави був лише ознакою та інструментом її політичного розвалу» (1993, p. 268). Проте сучасний зміст поняття є насправді переважно полемічним: право­ ва держава протиставляється могутній державі (Machtstaat), так само як і поліцейській державі та державі загального добробуту, а ще «будьякому типу держави, яка не обмежується тільки дотриманням юридичного порядку» (ibid.). Якщо, зрештою, спробувати надати точнішого змісту цьому поняттю, дійдемо до принципів ліберального конституціоналізму, де дотримання фундаментальних (індивідуальних) прав поєдну­ ється із розподілом державної влади (ibid., p. 264– 265), а це веде до різноманітних організаційних кри­ теріїв, таких як принцип законності, чіткий роз­поділ державних компетенцій та незалежність суддів, що завершується загальною перевагою юрисдикційних форм (allgemeine Justizförmigkeit) у житті держави (ibid., p. 268–272). Застереження Шміта з приводу такої концепції держави перш за все стосуються її одностороннього характеру, що призводить до недооцінювання специфічно політичного аспекту юридичного порядку, який базується на суверенному рішенні, а не просто на «системі юридичнихнорм,спрямованійзахищатиіндивідавід держави» (ibid., p. 263). Отже, Шміт стверджує, що ліберальна держава є або дволикою, або нездатною усвідомити власну суть, адже правова держава сама собою передбачає таке ось попереднє рішення на свою користь – ліберальний принцип, який усього лише вимагає обмеження влади, ніяк, крім того, не висловлюючись із питання про форми урядування (ibid., p. 338 sq.). В інших творах Шміт згадує також про інституційний аспект права, так само, на його думку, знехтуваний доктриною правової держави, яка є односторонньо прив’язаною до простої нормативістської ідеї права як системи абстрактних норм (див., наприклад, Les  Trois Types de pensée juri­ dique, p.70 sq., лекція 1934 р.).

Якщо теорії Шміта можуть розглядатися як повернення до авторитарних аспектів німецької концепції держави проти ліберальних тенденцій, актуальних для правової держави, то теорії Ганса Кельзена, який ототожнює державу і право, можуть бути розцінені, навпаки, як зусилля,

Європейський словник філософій

спрямовані на те, щоб звільнити нормативістську ідею від усього додемократичного, що зберігала ідея самообмеження держави.

Кельзен відомий як один із визначних представників юридичного позитивізму, а відтак  – часто ставав об’єктом критики, ритуальної та марної, спрямованої на начебто нездатність позитивістів критикувати позитивне право, коли воно явно несправедливе, у тих випадках, коли позитивісти просто задовольняються констатуванням неможливості знайти в самому праві обґрунтування необхідності покори, а також украй неюридичний (тому що моральний та/або політичний) характер фундаментальної норми, від якої походить позитивне право. Даючи визначення права як примусового порядку, Кельзен змушений був увести у нього факти, що викликають справжній шок (наприклад, Théorie pure du droit, p. 55–56). Проте це слід розглядати як вираження спробидесакралізації юридичногопорядку, якадля демократа Кельзена також може бути попередньою умовою визначення реальних засад забезпечення свобод.Якщожототожнюватидержавутаправо,це підведе теорію самообмеження (в даному випадку, скоріше – самозобов’язання, Selbstverpflichtung) під потужну критику, яка показує, що ця теорія базується на хибному колі, тому що влада держави передбачає існування норми, яка перетворює цю державу на юридичного суб’єкта, уповноваженого встановлювати інші норми. У цьому розумінні кожна держава є правовою, і «неможливо уявити державу, яка не підкоряється праву», бо «держава існуєлишеудержавнихдіях,тобтодіях,якіздійснені людьми і приписуються державі як юридична норма»; таким чином «термін “правова держава” становить плеоназм» (ibid., p. 410–411). Однак Кельзен зазначає, що насправді словосполучення «правова держава» застосовується переважно як синонім словосполучення «демократична держава», яка гарантує юридичну безпеку, причомувінжоднмчиномнезаперечуєїїспецифіки порівняно з авторитарними державами. Як юристпрактик, Кельзен був також великим теоретиком демократії, виступав одним з ініціаторів контролю над конституційністю в континентальній Європі; даючи змогу підпорядкувати законодавчу владу фундаментальним нормам, цей контроль є одним з наймогутніших векторів розвитку того, що заведено  називати правовою державою. Антиімперське спрямування доктрини Кельзе­ на, яким пронизана його критика поняття самозобов’язання, так само помітне в іншій фундаментальній тезі «чистої теорії права», про єдність міжнародного та внутрішнього права, яка явно протиставляється тезам юристів імперії. Найпроникливіші читачі Кельзена не помилилися стосовно змісту його доктрини: у назапальніший період своєї творчості Карл Шміт викриває нормативізм як ліберальний та антиполітичний (Schmitt, Les Trois Types de pensée juridique, op. cit., p. 70–80). А такий мислитель, як Раймон Арон,

будучи цілком ліберальним, був також мислителемреалістом у міжнародних відносинах, засвідчував свою прихильність до теорії самообмеження (навіть  якщо ця теорія не може обґрунтувати «зобов’язувальної сили» права, вона є «оформленням історично-соціальної реальності» (Paix et Guerre entre les nations, p. 704–707)).

ІІІ. «RULE OF LAW» та правова держава

Якщо німецьке поняття Rechtsstaat можна легко перекласти більшістю континентальних мов, то його переклад англійською становить серйозну проблему, і то не лише лінгвістичного характеру. Найпоширенішою практикою є переклад слова Rechtsstaat або французького словосполучення État de droit («правова держава») словосполученням RuleofLaw,протеїхніконотаціїєдоситьвідмінними. З погляду лінгвістики постає проблема подвійності сенсу слова Law, яке водночас означає право і закон, тоді як суб’єктивні права скоріше позначаються словом Rights. Та найважливіше не це, бо слід особливо зазначити, що політико-юридичний зміст поняття Rule of Law досить відмінний від змісту поняття État de droit. Поняття Rule of Law вказує не стільки на формальний зв’язок системи державних норм, як на субстанційні й процедурні критерії леґітимності правителів та юридичних норм: це поняття означає, з одного боку, що в організації government закон має бути поставлений над людьми (згідно з класичною ідеєю з часів грецької філософії), з другого боку, що законодавство і судовий процес мають містити певні процедурні якості (для прикладу: американське поняття due process of Law, яке зазвичай перекладають як «безпристрасна процедура»). Таким чином, там, де État de droit висуває переважно спосіб (ієрархія норм),визнанийпридатнимдлядосягненняпевного результату (свобода), Rule of Law набагато точніше визначає результат, проте не вказує на жоден спосіб його досягти (Troper, Le concept d’État de droit, p. 63). Крім того, труднощі подвоюються англійським походженням поняття, оскільки англійська кон­ ституція мало відповідає нормам сучасного конституціоналізму; тут класичним­ автором є визначний юрист А. В. Дайсі (1835–1922), який показав, що англійський режим базується на тонкій рівновазі між суверенітетом Парламенту (який не припускає контроль над конституційністю законів) та Rule of Law (яке вимагає, щоб адміністрація залежала від Common Law та щоб службовці, як і решта громадян, несли відповідальність перед звичайними судами, що несумісно з континентальною, зокрема францу­зькою,­ ідеєю адміністративного права). Наслідком цієї доктрини є те, що, з одного боку, Об’єднане королівство не є правовою державою, через відсутність контролю над конституційністю законів,­ а з другого боку, те, що Франція не живе під Rule of Law у зв’язку з існуванням адміністративного права, пов’язаного з особливим типом юрисдикції (див. Mockle, «L’État

МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ

de droit et la théorie de la Rule of Law»). Практичний зміст сьогодні важить менше, ніж на початку ХХ століття, що пов’язано з ліберальною еволюцією адміністративного права, а ще з важливістю американського конституціоналізму­ в культурі англомовних юристів і філософів. Проте навіть сьогодні англійські та американські автори вбачають в Rule of Law іншу річ, ніж ту, яку розуміють юристи й філософи під État de droit. Саме через це в їхньому середовищі вважається точнішим переклад слова

Rechtsstaat словосполученням constitutional govern­ ment, а не Rule of Law (Troper, «Le concept d’État de droit», art. cit., p. 54).

Філіп РЕНО

Переклад Андрія Рєпи За редакцією Сергія Йосипенка і Олега Хоми

ПРИМІТКИ

1 Термін droit publique, зрозуміло, означає публічне право. Але в даному випадку є нюанс. Публічне пра­ во містить у собі такі підрозділи, як конституційне право, адміністративне право, фінансове право і кримінальне право. Вочевидь, у контексті статті. Йдеться передовсім про регулювання стосунків держави з підданими через самообмеження держа­ ви через конституцію; отже, тут особливо наголо­ шено перший складник, конституційне право, яке в Німеччині, Росії і пострадянських та деяких інших країнах називають також «державним» правом. Фактично, останнє є вузьким сенсом, в якому досить часто вживають французький термін droit publique, причому цей мотив особливо відчутний в текстах епохи Просвітництва і революційної доби. (О.Х.)

біБліографія

ARON Raymond, Paix et guerre entre les nations, 2e éd. Calmann-Lévy, 1984.

BEAUD Olivier, Les Derniers Jours de Weimar. Carl Schmitt face à l’avènement du nazisme, Descartes et Cie, 1997.

CARRE DE MALBERG Raymond, Contribution à la théorie générale de l’État (1920), rééd. CNRS, 2 vol. 1962.

CHEVALLIER Jacques, L’État de droit, 3e éd., Montchrestien,1999.

DICEY Albert Venn, Introduction to the Study of the Law of the Constitution, 8e éd., Venn, 1915, rééd. Indianapolis, Liberty Fund, 1982.

DUGUIT Léon, Traité de droit constitutionnel, Boccard, 5 vol., 3e éd., 1927-1930.

HABERMAS Jürgen, Droit et Démocratie, trad. fr. R. Rochlitz et C. Bouchindhomme, Gallimard, 1997.

HAURIOU Maurice, Précis de droit constitutionnel, 2e ed., 1929, rééd. CNRS, 1965.

KELSEN Hans, Théorie pure du droit, trad. fr. C.  Eisenmann, Dalloz, 1962.

KRIEGEL Blandine, L’État et les esclaves, 3e éd., Payot, 1989.

MOCKLE Daniel,«L’État de droit et la théorie de la

Rule of Law», Cahiers de droit, Montréal, vol. 35, nº 4, déc. 1994, p. 823-904.

RAYNAUD Philippe, «Droit naturel et souveraineté nationale. Remarques sur la théorie de l’État chez Carré de Malberg», Commentaire, nº 22, 1983, p. 384-393;

–«Des droits de l’homme à l’État de droit chez les théoriciens français classiques du droit public», Droits, nº 2, 1985, p. 61-73;

–«Léon Duguit et le droit naturel», Revue d’histoire des Facultés de droit et de la science juridique, nº 4, 1987, p. 169-180.

REDOR Marie-Joëlle, De l’État légal à l’État de droit. L’évolution de la doctrine publiciste française 1879-1914, Economica, 1992.

RENAUT Alain et SOSOE Lukas, Philosophie du droit, PUF, 1992.

SCHMITT Carl, Théorie de la constitution (1928), trad. fr. L. Deroche, PUF, 1993;

– Les Trois Types de pensée juridique (19341944), trad. fr. M. Köller et D. Séglard, PUF, 1995.

TROPER Michel,«Le concept d’Etat de droit», Droits, nº 15,1992, p. 51-63.

Мультикультуралізм англ. –

укр.: мультикультуралізм

CULTURE, CIVIL RIGHTS, GENDER, LIBERAL, LUMIÉRE, RIGHT, STANDARD

Конституйовані згідно з банальною сьогодні моделлю, що полягає в поєднанні формотворчого елемента мульти- з іншим елементом імен­ никового типу, що може набувати вченої форми неавтономного (наприклад, у випадку багатопартійності [multipartisme]) чи авто­ номного (як у цьому випадку) характеру, англійські терміни multiculturalism і multi­ cultural (французькою multiculturalisme і mul­ ticulturel [українською мультикультуралізм і мультикультурне]) слугують­ для позначення співіснування численних культур у межах одно­ го суспільства, однієї країни, одного регіону. Прикметник multicultural, що його вперше зустрічаємо 1941 року у творі романіста Едварда Ф. Гаскела, отримав справжнє поши­ рення в політичній філософії та соціальних науках лише впродовж 1980-х років, щоб увійти остаточно до звичного словника амери­ канських газет у 1990-х роках. Відтак як «мультикультуралістами» називають ав­ торів, які вимагають відмови сучасних держав

Європейський словник філософій

від ідеалу культурної гомоґенності(панівного за часів, коли перші національні держави лише розбудовувались) і забезпечення непозбутньої культурної різноманітності, яка веде до зане­ паду традиційних звичаєвих стандартів, від­ родження пригнічених в минулому культурних ідентичностей, або ж до нових умов для зростання міграційних потоків. У межах такого мультикультуралістського підходу, що особли­ во розквітнув у Сполучених Штатах, епітет cultural вживають для позначення дисциплін, покликаних вивчати міноритарні в певному суспільстві культури.

І. ПОХОДЖЕННЯ МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ

На позиціях мультикультуралізму сьогодні стоять відомі політичні філософи, найвизначніши­ ми  з-поміж яких є, без сумніву, Чарлз  Тейлор («Rapprocher les solitudes» та «Multiculturalis­ me») і Віл Кимлічка («Multicultural Citizenship» та «Les droits des minorités et le multiculturalis­ me»); можна також легко продемонструвати, що мультикультуралізм посідає визначне місце в усіх сучасних дискусіях про плюралізм (Weinstock, La Problématique multiculturaliste), постаючи їхнім тлом. Утім, якщо брати глибше, слід сказати, що сучасний мультикультуралізм є передусім продуктом зустрічі філософської традиції, яка починається з Гердера, і сукупності політичних досвідів, головним тереном яких є Америка, але які стосуються також Європи.

Гердер запровадив у філософії ориґінальну форму критики Просвітництва. З одного боку, він дійсно реабілітував колективне на противагу індивідові й уславив культурні особливості усупереч абстрактному раціоналізму французьких просвітників; з другого, як зауважують Ісая Берлін

іЛуї Дюмон, такий націоналізм чи популізм сам стоїть на позиціях Просвітництва, оскільки містить модерні ідеї свободи й рівності (всі культури мають рівні права, адже вони насправді є

колективнимиіндивідами[ЛуїДюмон]).Цяпохвала на адресу того, що сьогодні назвали б культурними ідентичностями, пов’язана з визнанням глибоко модерного й індивідуалістичного ідеалу – ідеалу автентичності; так само, як кожна людина має свою власну міру, що вимагає від неї жити, залишаючись вірною самій собі, кожен народ має обов’язком залишитись вірним своїй власній культурі. Ця схема, відтворена в усіх пізніших романтичних течіях, зазнала різних політичних використань: ми віднаходимо її в усіх відтінках культурного націоналізму, які зазвичай можуть бути пов’язаними як з імперським чи авторитарним проектом (пангерманізм чи слов’янофільство), так

із вимогами культурної автономії національних меншин у їхній боротьбі проти імперій. Важливо, однак, чітко зрозуміти, що проблематика автен­ тичності є по суті модерною; вона передбачає насправді руйнування природних ієрархій,

327 МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ

які відповідали на запитання про ідентичність остаточною фіксацією місця кожного; вона є одночасно індивідуалістичною та еґалітарною: саме в ім’я реалізації «себе» (soi) кожен вимагає своєї культурної ідентичності, й ця вимога визнання жодним чином не може бути зрозумілою, якщо вона не подається у формі вимоги рівності в правах. А отже, зовсім не дивно, що такий теоретик мультикультуралізму, як Чарлз Тейлор, філософія якого є комунітаристською, політика ж – ліберальною, бачить у творчості Гердера одне зі своїх головних джерел натхнення («Multicultur­ alisme» та «Le Malaise de la modernité»).

Однак мультикультуралізм став провідною темою політичної філософії лише впродовж останніх  десятиліть ХХ століття, у зв’язку з явищами, дуже відмінними від тих, до яких призвели «націоналітарні» (nationalitaires) рухи ХІХ століття чи розпад центральних держав після Першої світової війни. Найпомітнішим джерелом цих явищ є Сполучені Штати, де вимога плюралізму культур відверто суперечить різним практикам виключення  (exclusion), якими позначена американська історія. Американський мультикультуралізм фактично перебуває на перехресті трьох напрямів еволюції. Перший стосується змін політики імміграції, яка відійшла від расових критеріїв, що домінували на початку ХХ століття, і особливо від практики повної асиміляції нових іммігрантів, визнавши внесок їхніх культур в американську демократію. Та­ ким чином відбувається перехід від melting pot «плавильного казана» (де всі інгредієнти розплавляються) до salad bowl «салатниці», де кожна зі складових зберігає свою ідентичність. Другий напрям еволюції зачіпає нрави й веде до занепаду класичної сім’ї, до визнання множинності способів життя чи сексуальних орієнтацій, та до рівності ґендерів (у їхній відмінності): можна подавати ці трансформації як постання культурного плюралізму, що дає змогу культурі жінок, гомо­ сексуалістів тощо користуватись тими самими правами, що й попередня маскулінна культура. Але все це залишається незрозумілим, якщо забути про ту фундаментальну роль, яку в попередній американській історії відігравало так зване чорне питання: саме через труднощам інтеграції афроамериканців Сполучені Штати мають досвід усіх проблем, що їх ставить політика визнання: формальна рівність, сама завойована у боротьбі зі звуженимиінтепретаціямипоправокдоКонституції, запроваджених після громадянської війни, дуже скоро стала недостатньою, щоб захистити чорну меншість; політика affirmative action «позитивної дискримінації» (букв. «утверджувальної дії»), була посилена численними реформами шкільних і університетськихпрограм,покликанихпідкреслити важливість внеску афроамериканців в американську культуру. Перш ніж стати теорією чи філософією, американський мультикультуралізм постав як оформлення цих досвідів, що дозволяє уславити

МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ

їх, подаючи як розрив із попередніми традиціями (щодо усіх цих питань див. Lacorne, La Crise de l’identité américaine).

Утім, мультикультуралістичні вимоги не є унікальною американською особливістю, оскільки багатьо європейським країнам знайомі ситуації порівнювані із американською (але не схожі на неї): сьогоднішня глобалізована культура, мабуть, дедалі більше призводить до того, що проблеми, поставлені в європейських національних державах через збільшення імміграції, як і ті, що їх породжує пробудження культур міноритарних­ або скутих іншомовним пануванням, проте  дуже старих мов, інтерпретуватимуться відповідно до мультикультуралістичної ідіоми. Ця еволюція є очевидною в Іспанії або в Бельгії, зачіпає вона також і обидві найстаріші демократичні нації в Європі

– Францію і Велику Британію. Втім, не Сполучені Штати,аіншапівнічноамериканськадержава,Канада, є тереном найплідніших дискусій: до проблем, пов’язаних з імміграцією в цій країні додаються проблеми, породжувані співіснуванням від самого моменту виникнення сучасної Канади двох різних народів (англомовних та франкомовних,  яких довго називали франко-канадцями), а також проблеми спільнот індіанців, які тут завжди були ліпше захищеними, аніж у Сполучених Штатах. Відтак Канадаподаємодель,відміннувідмоделіСполучених Штатів, оскільки Квебек отримав тут права майже національної держави, які, зокрема, дають змогу іммігрантам, що хочуть скористатись з переваг державної освіти, посилати дітей до франкомовних шкіл («закон  101»).

ІІ. ДВІ МОДЕЛІ МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІСТичнОЇ ФІЛОСОФІЇ

Якщо ми хочемо зорієнтуватися в сучасних дискусіях, слід передусім позбавитись однієї ілюзії, яка досить поширена у Франції і базується на змішуванні дебатів щодо мультикультуралізму з дебатами, в яких «лібералів» малоприйнятним чином протиставлено «комунітаристам». Згідно зі словником сучасної політичної філософії, «лібералами» є автори, які вважають, що захист прав  (rights) є головною метою будьякої справедливої політики і що принципи справедливого (Right) чи справедливості є і мають бути незалежними від будь-яких окремих концепцій «блага» (Good). Комунітаристами, натомість є ті, хто вважає, що права індивідів набувають сенсу лише в межах тієї спільноти, де мають місце засвоєння та практикування цих прав і відданість  їм, і що існує онтологічний пріоритет благого над справедливим (ліберальні принципи – не виняток, їхнє здійснення перед­ бачає існування  спільноти, яка визнавала б свободу найголовнішим благом). Отже, можна було б очікувати на те, що комунітаристи бу­ дуть  прихильниками культурних прав як засобів

328 Європейський словник філософій

захисту ідентичностей проти загальної логіки прав, а також – що ліберали підозріло ставитимуться до них з огляду на примат індивідуальної автономії над вимогами групи. Уважніший аналіз сучасних дискусій показує, що це розмежування не є релевантним: комунітаристи не позиціонують усі культурні вимоги в одній площині, деякі з найбільш радикальних мультикультуралістів є лібералами у філософському сенсі і, понад те, більшість з філософів-комунітаристів у політиці є лібералами.

Мабуть, найліпший спосіб зорієнтуватися в цій дискусії – почати з творів двох канадських філософів, які обидва певним чином симпатизують мультикультуралістичнимтезам,алеодинзних,Чарлз Тейлор, належить до найвидатніших представників комунітаризму, а другий – Віл Кимлічка, подає себе як автентичний представник­ ліберального мультикультуралізму. Як ми вже говорили, Тейлор

утому, щоб зрозуміти статус та еволюцію ідеалів модерності й автентичності. Мультикультуралізм дляньоговодночасєнаслідкомрозривутрадиційних ієрархій, відповіддю на втрату сенсу, яка зачіпає людей в модерних суспільствах, і особливого витлумачення однієї вписаної в модерність вимоги

– вимоги визнання. Сподівання на визнання, фундаментальнуважливість­якоговконституюванні модерного світу колись продемонстрував Геґель,

упевний момент призводить до подолання простого формального визнання рівної гідності індивідів й переростає у вимогу позитивного врахування відмінностей, які відрізняють групи та індивідів. «Ідея полягає в тому, що саме цю відмінність ігнорували, замовчували, асимілювали до панівної чи мажоритарної ідентичності. Саме ця асиміляція є головним гріхом проти ідеалу автентичності» (Multiculturalisme: différence et démo­ cratie, p. 57). Отже, визнання прав меншин до певної межі є продовженням ліберальної емансипації, але не зводиться до неї, оскільки певні вимоги, які зачіпають умови виживання груп і спільнот, сягають за межі простого захисту індивідуальних прав і можуть навіть увійти у конфлікт із суто індивідуалістською концепцією лібералізму, як-от

увипадку із засобами, використаними у Квебеку на захист французької мови, які Тейлор обережно захищає (не будучи при цьому прихильником квебецького суверенітету), цілком визнаючи, що вони є кроком до субстанційної концепції доброго життя (Rapprocher les solitudes, passim; Le Malaise de la modernité, p. 84).

Натомість позиція Кимлічки, яку можна роз­ глядати як оформлення імпліцитних філософських­ засад Канадської хартії прав 1982 року, повністю спирається на індивідуалістські постулати,­ оскільки перетворює культурні права на індивідуальні права, які ведуть до визнання за індивідами здатності культивувати культурну ідентичність на власний вибір: доступ до певної культури є благом, як кажуть комунітаристи, умовою доброго життя і

навіть свободи, але сам він повинен розглядатись як наслідок вибору індивідів. У цій перспективі головною проблемою буде розрізнити (справжні) права, що дають змогу меншості захищати себе проти більшості, та привілеї групи, які ведуть до контролю спільноти над індивідом, що доходить навіть до порушення згаданих прав (affirmative ac­ tion буде легітимною, так само як особлива манера одягатись чи носіння релігійних символів, а от обрізання дівчаток – ні). Більш складним натомість будеврахувативимоги,якімаютьнаметізабезпечити виживанняспільнот,мажоритарнихчиміноритарних, оскільки воно завжди передбачає, що добре життя не зводиться до свободи і що благо має онтологічний пріоритет над справедливістю (між іншим, саме через це Кимлічка досить вороже ставиться до квебецьких вимог: його мультикультуралізм, що захищає будь-які меншини однаково, дуже добре відповідає панівним тенденціям канадської федерації, які, проте, виявляються панівними тенденціями англомовних канадців…). Прикметно також, що ця позиція може легко бути виражена в термінах континентальної філософії – саме це роблять Сильві Мезюр і Ален Рено, які пропонують мислити  культурні права як нове покоління прав людини, що, як і соціальні права, підпорядковуються приматові прав-свобод класичного лібералізму (Alter ego...). З другого боку, позиції французьких республіканців, які охоче висловлюються щодо конфлікту між мультикультуралізмом і республі­ канським універсалізмом, відверто спираються на комунітаристську філософію, що робить виживання республіканської нації першою умовою розвитку свобод.

♦ Див. вставку.

Філіп РЕНО

Переклад Сергія Йосипенка За редакцією Олега Хоми та Ігоря Мялковського

біБліографія

BERLIN Isaiah, Vico and Herder, Two Studies in the History of Ideas, London, Chatto et Windus, 1976.

DUMONT Louis, «L’Allemagne répond à la France: le peuple et la nation chez Herder et Fichte», Libre, no 6, 1979, «Petite Bibliothèque Payot», no 365.

HASKELLEdwardF.,Lance.ANovelaboutMulticultural Men, New York, John Day, 1941.

HERDER Johann Gottfried, Histoires et Cultures (Une autre philosophie de l’histoire), trad. fr. M.  Rouché, préf. A. Renaut, Flammarion, «GF», 2000.

KYMLICKA Will, Multicultural Citizenship, Oxford, Oxford UP, 1995; La Citoyenneté multiculturelle. Une théorie libérale des minorités, trad. fr. P. Savidan, La Découverte, «Textes à l’appui», 2001;

– «Les droits des minorités et le multiculturalisme. L’évolution du débat anglo-américain», Comprendre, no 1, Les identités culturelles, PUF, 2000, p. 142-171.

LACORNE Denis, La Crise de l’identité américaine. Du melting pot au multiculturalisme, Fayard, 1997.

MESURE Sylvie et RENAUT Alain, Alter ego. Les Paradoxes de l’identité démocratique, Aubier, 1999.

TAYLOR Charles, Rapprocher les solitudes, Sainte-Foy, Québec, Presses de l’Université Laval, 1992;

–Multiculturalisme: Différence et démocratie [1992], trad. fr. D.-A. Canal, Aubier, 1994;

–Le Malaise de la modernité, trad. fr. C. Melançon, Cerf, «Humanités», 1994.

WEINSTCOK Daniel, La Problématique multiculturaliste, Alain Renaut (éd.), Histoire de la philosophie politique, t. 5, Les Philosophies politiques contemporaines, Calmann-Lévy, 1999, p. 427–461.

ІКОНОМІЯ

ІКОНОМІЯ

οἰκονομία [ойкономíа / ікономíа] гр.

лат. disposition, dispensatio

рос. домостроительство, икономия

слов. смотрение, домострой фр. économie

ÉCONOMIE, BILD, EIDÔLON, міме­ сИс, Момент, MONDE, OIKEIÔSIS, SÉCULARISATION, СОБОРНОСТЬ, SVET

Термінікономія(οἰκονομία)–цевузловепоняття в християнському осмисленні образу (εἰκών). Щоб зрозуміти його, варто проаналізувати семантичну історію терміна протягом дев’яти століть його шляху до успіху. Оскільки це поняття є спадкоємцем класичної οἰκονομία (Ксенофонт, Аристотель), апостол Павло обрав його у своїх посланнях на позначення цілісності задуму Боговтілення. Очевидна полісемія цього поняття призвела до неузгодженості перекладів. Цим була порушена засаднича цілісність регулятивного поняття, яке легітимувало будьякі стосунки духовного світу зі світом минущим. Призначена для виправдання прилаштувань закону до повсякденної та історичної реальності патристична ікономія підтримує всі способи управління та адміністрування видимим світом. Доктрина образу поєднала у ній прагматичну єдність та разючу сучасність.

І. ВІД КСЕНОФОНТА ТА АРИСТОТЕЛЯ ДО ПАВЛА З ТАРСУ

До патристичної літератури поняття ікономії ввійшло із послань апостола Павла, у якого οἰκονομία вживається на позначення εἰς οἰκονομίαν τοῦ πληρώματος τῶν καιρῶν «ікономії виповнення часів» (Еф. 1:10), ікономії милості (3:2), ікономії таємниці(3:9).УпосланнідоКолоссян(1:25)Павло говорить про «розпорядження Боже (οἰκονομία θεοῡ)» [пер. о. І. Хоменка]. У сучасних перекладах це слово ніколи не передається буквально, натомість можна прочитати «виповнення» (accomplissement), «план», «задум» (dessein), а також «реалізація» (Traduction Œcuménique de la Bible, Bible de Jérusalem [фр. переклади Біблії]). Той, кому доручене це виповнення, – це διάκονος або οἰκονόμος – «служитель», «розпорядник», «господар» (фр. intendant, minister, англ. manager), причому у Вульгаті перевагу надано слову actor. Павло позичає грецький термін, що доти означав управління та розпорядження благами і послугами в домашньому житті та, через перенесення моделі приватної економіки на публічну, у житті громади. Саме в такому сенсі використовують це слово і Ксенофонт, і Аристотель.

Перед ними Гесіод у «Трудах і днях» трактує сімейне господарство більш поетичним чином. Платон у «Політейї» (IV та VII) та «Законах» (IV та VIIІ) звертається до οἰκονομία для філософської розробки образу управління благами в ідеальній громаді. Платонівська ікономія – це наука управління благами та особами в державі, керованій мудрецем, обдарованим поміркованістю (σωφροσύνη) та справедливістю (δικαιοσύνη). Ці визначальні політичні чесноти здобуваються в ході освіти, необхідним для цього є вправляння у діалектиці – мистецтві діалогу, в якому народжується знання. Законодавча здатність  – це не що інше, як λόγος, тобто дискурсивна раціональність.

Зовсім іншим є предмет міркувань Ксенофонта та Аристотеля, цікавих не до царини літератури чи утопії, а до практичних проблем, пов’язаних із повсякденними реаліями сім’ї та громади. Через це οἰκονομία у них обох постає ключовим поняттям, бо вона визначає місце зіткнення між політичним реалізмом та справедливістю. У своєму «Домострої» (Oeconomicus) Ксенофонт аналізує всі елементи управління багатствами та благами у рамках землеробської сім’ї:

Сократ: Скажи мені, Критобул, хіба господарю­ вання (οἰκονομία) – це не назва певного виду науки (ἐπιστήμης), як медицина, ковальське мистецтво чи мулярське (...)? Отже, ми можемо сказати, якою є справа господарювання (ἔργον αὐτῆς, sc. τῆς οἰκονομίας)?

Критобул: Мені здається, що справою доброго господаря (οἰκονόμου) є добре управління своїм домом.

Сократ: А домом іншого, якщо той йому його довірить, не може управляти як своїм? Дійсно, вправний (ἐπιστάμενος) муляр міг би працювати для іншого, як для себе. Отож, господарник (οἰκονομικός) має таку саму здатність. (...) Тому той, хто знає це мистецтво (τὴν τέχνην ταύτην ἐπισταμένῳ), навіть якщо позбавлений власних благ, може заробляти на життя, господарюючи (οἰκονομοῦντα) в домі іншого, як він робив би, зводячи його (οἰκοδομοῦντα)

Ксенофонт, Домострой І, 1–4.

Отож, «господарник» – це той, хто опанував мистецтво господарювання, тобто мистецтво управління домом та майном. Ксенофонт розрізняє «господаря» (οἰκονόμος) та «господарника» (οἰκονομικός): перший добре чи погано керує своїм майном, другий володіє наукою господарювання та може практикувати її як професію. «Розпорядник у власному господарстві може бути або добрим, або поганим у своєму управлінні. Але οἰκονομικός, тобто той, хто володіє мистецтвом розпоряджатись домогосподарством, завдяки цьому є добрим господарником» (L. Strauss, Xenophon’s Socratic Dis­ course, p. 87). Це поняття у Ксенофонтовій суперечці між Сократом та Критобулом наповнене неусувним