2.4. Центральні проблеми економіки і виробничі можливості суспільства

Економіка будь-якої країни функціонує на основі закону рідкості, тобто об’єктивної обмеженості масштабу суспільного виробництва з причин обмеженості необхідних ресурсів. Цей закон зумовлює проблему пошуку найефективнішого способу використання економічних ресурсів для задоволення зростаючих суспільних потреб, що, в свою чергу, виражається в трьох головних взаємопов’язаних проблемах:

1. що виробляти? Тобто, які важливі блага необхідно виготовляти та в якій кількості? Виходячи з того, що кожна країна з причин обмеженості ресурсів може виробляти лише частину необхідних товарів та послуг, виникає необхідність вибору і надання переваги виробництву одних товарів в порівнянні з іншими;

2. як виробляти товари та послуги? Хто і за допомогою яких ресурсів та технології будуть виготовляться товари та послуги? Як буде організовано виробництво?

3. для кого виробляти товари та послуги? Хто їх буде споживати і як буде розподілятись виготовлена продукція між різними споживачами?

Необхідно зауважити, що названі проблеми Що, Як, Для кого виготовляти? є актуальним для всіх економічних систем і країн, незалежно від рівня їх розвитку.

Щоб досягти найефективнішого використання обмежених ресурсів, економіка прагне досягти повної зайнятості та повного обсягу виробництва.

Повна зайнятість визначається як повне використання всіх придатних для експлуатації економічних ресурсів. Ступінь їх придатності визначається традиціями, рівнем технологічного розвитку, законодавством тощо. Повний обсяг виробництва означає, що всі придатні для виробництва ресурси використовуються за своїм цільовим призначенням та абсолютно ефективно.

Враховуючи, що ресурси обмежені, економіка повної зайнятості та повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого виробництва товарів та послуг. Виникає необхідність вибору альтернативних варіантів використання економічних ресурсів, пошуку їх найефективнішої комбінації. При цьому залишаються актуальними найповніше задоволення потреб членів суспільства, збереження та захист навколишнього середовища, здешевлення виробництва товарів та послуг, забезпечення перспектив подальшого розвитку виробництва і споживання.

Виробничі можливості суспільства можна проілюструвати за допомогою моделі “Межі виробничих можливостей”, яка ґрунтується на деяких припущеннях:

1. економіка функціонує на умовах повної зайнятості та повного обсягу виробництва (ефективно);

2. залишаються незмінними кількість та якість наявних придатних для використання ресурсів;

3. незмінні технології;

4. економіка виробляє лише два товари, з яких товар Х втілює всі споживчі товари, наприклад, хліб, а товар У – товари виробничого призначення, наприклад, комбайни.

З наведених припущень випливає, що перед економікою постає проблема вибору між двома альтернативами. Оскільки ресурси обмежені і повністю залучаються у процес виробництва, то будь-яке збільшення виробництва комбайнів вимагатиме переміщення частини ресурсів із виробництва хліба. Справедливе і протилежне твердження: якщо суспільство забажає збільшити виробництво хліба, то необхідні для цього ресурси можна отримати лише за рахунок їх переключення з виробництва комбайнів. Суспільство не може одночасно досягти двох взаємопротилежних цілей. Образно кажучи “безкоштовних обідів не буває”. Це пов’язано з наявністю так званих “альтернативних витрат”, або витрат “втрачених можливостей”.

Перенісши дані таблиці на графік, ми одержимо криву виробничих можливостей, яка фактично зображає межу виробничих можливостей. За даних умов система не може вийти за межі кривої, наприклад, в т. N, яка є, більш привабливою, але недосяжною для даної економіки. Реально ж будь-яка економічна система буде знаходитись десь в т. К, тому що досягти повного і максимально ефективного використання ресурсів практично неможливо. Це – ідеал, до якого прагне економіка.