2.3. Виробництво і його основні фактори. Економічні ресурси та їх класифікація

Створення благ, необхідних для задоволення зростаючих потреб суспільства, відбувається в процесі виробництва. Виробництво має два взаємопов’язані боки. Перш за все виробництво являє собою процес впливу людини на речовини природи для створення матеріальних благ та послуг, що виражає його матеріальний зміст. З іншого боку, воно виступає як відносини між людьми. Оскільки люди приймають участь у виробництві не поодинці, а колективно, спільно, виробництво завжди є суспільним. Поглиблення суспільного поділу праці посилює суспільний характер виробництва.

Суспільне виробництво завжди передбачає використання доступних матеріалів, знарядь праці, відповідних навичок робітників. Всі наявні у суспільства можливості для створення матеріальних благ і задоволення потреб називають економічними ресурсами. В економічній літературі існують різні підходи щодо класифікації економічних ресурсів. Найпоширенішою з них є наступна:

1. матеріальні ресурси: земля (або сировинні матеріали) і капітал (інвестиційні ресурси);

2. людські ресурси: робоча сила та підприємницькі здібності.

Крім цього виділяють також відтворювані (ті, що створюються і відновлюються природою та суспільством) та невідтворювані економічні ресурси.

В економічній літературі іноді ототожнюють поняття “економічні ресурси” і “фактори виробництва”. Проте між ними є певна відмінність: “ресурс” (в перекладі з франц.) означає цінність, запас, джерело засобів, а “фактор” (в перекладі з лат.) – умову, рушійну силу, причину будь-якого процесу. Таким чином, ресурс потенційно може стати фактором виробництва, але в дійсності стає їм не завжди. Тому лише задіяні в процесі виробництва економічні ресурси виступають факторами виробництва.

Природні ресурси та виготовлені з них матеріали, які складають основу майбутнього продукту і на які направлена людська діяльність, постають як предмети праці.

Накопичені ресурси людської діяльності, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, виступають як засоби праці. Вони включають машини, інструменти, обладнання, виробничі будівлі та споруди, такі як нафто- та газопроводи, канали, мости тощо. Предмети та засоби праці в сукупності виступають як засоби виробництва. Всі виготовлені людиною засоби виробництва включаються в поняття “капітал”, або “інвестиційні ресурси”; процес виробництва та накопичення цих засобів називають інвестуванням.

Людські ресурси з їх здатністю до праці (робоча сила) в процесі виробництва виступають як праця, або цілеспрямована діяльність людей, а здатність людини раціонально використовувати наявні економічні ресурси, приймати послідовні рішення, активно приймати участь в інноваційних процесах, вміти ризикувати та вигравати – як підприємницькі здібності.

Необхідність ефективного використання економічних ресурсів та їх взаємодії обумовлює розвиток технології та організації виробництва. Технологія виражає взаємодію між головними факторами виробництва; сукупність способів впливу людини на предмети праці і процеси, що супроводжують переробку матеріалів та виготовлення продукту. Розвиток нових технологій визначається науково-технічним прогресом, використанням його досягнень. Оволодіваючи невідомими раніше властивостями речей, люди оволодівають і таємницями виготовлення нових видів продукції, застосовують прогресивніші технології, використовують нові матеріали. Це, в свою чергу, висуває нові вимоги до робочої сили, кваліфікації робітника. Одночасно змінюється організація виробництва, яка забезпечує єдність і гармонійність використання всіх його факторів, взаємодію людей, що приймають в ньому участь.

Сукупність особистих (людських) та уречевлених (матеріальних) факторів виробництва складає продуктивні сили суспільства. Розвиток продуктивних сил означає щодалі більше оволодіння силами і явищами природи і знаходить своє вираження в зростанні продуктивності праці, збільшенні багатства суспільства. Розвиток продуктивних сил є найважливішим критерієм і найбільш загальним показником соціально-еономічного прогресу.