Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 1.docx
Скачиваний:
59
Добавлен:
20.05.2015
Размер:
287.26 Кб
Скачать

Тема 13. Грошовий ринок та грошово-кредитна політика

13.1. Кредит та кредитна система

Розвинене економічне життя неможливе без наявності позичкового капіталу, формою існування якого виступає кредит. За гроші взяті в борг, їх власнику треба платити. Такою платою за використання запозичених грошей є позичковий процент.

Таким чином, кредит – це система економічних відносин, яка виражається у русі майна чи грошового капіталу, що надаються у позику на умовах терміновості, матеріального забезпечення, платності і повернення.

Необхідність кредиту обумовлена закономірністю кругообороту і обороту капіталу в процесі відтворення: на одних ділянках з’являються тимчасово вільні засоби, а на інших - виникає потреба в них.

Найважливішими джерелами кредиту є:

  • фонд амортизації до його залучення на потреби виробництва;

  • фонд заробітної плати в проміжках між термінами її виплати;

  • фонд нагромадження капіталу до досягнення розміру необхідного для реалізації визначних технічних проектів по розширенню виробництва;

  • тимчасово вільні грошові заощадження населення та ін.

Отже, кредитна система являє собою функціональну підсистему ринкового господарства, що опосередковує процеси формування капіталу в економічній системі і його рух між суб’єкутами і секторами економіки.

В сучасних умовах частка запозичених коштів у фінансуванні господарств має стійку тенденцію до зростання. Наприклад, японські фірми за рахунок кредиту фінансують до 4/5 всіх коштів на розширення виробництва.

В процесі функціонування кредит може приймати одну із форм:

  1. комерційний кредит – це кредит, що надається одними господарюючими суб’єктами іншим у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу, що оформляється векселем. Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал, а метоюприскорення реалізації товарів і, відповідно, очікуваного прибутку. Розміри цього кредиту обмежені напрямком, термінами та величиною вільних капіталів, що знаходяться у розпорядженні фірм;

  2. банківський кредит надається банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими установами суб’єктам підприємницької діяльності, населенню, державі у вигляді грошових позик. Об’єктом цього кредиту є грошовий капітал. Сфера використання банківського кредиту значно ширша, ніж комерційного, оскільки він обслуговує не лише кругообіг товарів, а і накопичення капіталу, перетворюючи в нього частину грошових доходів та заощаджень всіх прошарків населення;

  3. споживчий кредит надається споживачам у формі комерційного (продаж товарів з відстрочкою платежу) і банківського кредиту (позики на споживчі цілі);

  4. державний кредит – специфічний різновид кредиту. У цьому випадку кредитором чи позичальником виступає держава, за її повноваженнями – окремі державні виконавчі структури, місцеві органи влади та управління. Об’єктом державного кредиту є, як правило, позичковий капітал, що реалізується через розміщення на відкритому ринку державних цінних паперів;

  5. міжнародний кредит обслуговує міграцію позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.

Кредит виконує наступні функції:

  1. перерозподільчу;

  2. економії витрат обігу;

  3. прискорення концентрації та централізації капіталу;

  4. регулюючу.

Таким чином, з огляду на те, що сучасні гроші мають кредитну природу, грошово-кредитну систему можна визначити як сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм і методів кредитування для зміни обсягу і динаміки кредиту з метою впливу на господарські процеси.

До складу грошово-кредитної системи входять:

  • сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм, методів та інструментів кредитування і грошового обігу;

  • ринок позичкових коштів, або фінансовий ринок;

  • сукупність кредитно-фінансових інститутів або інфраструктура фінансового ринку;

  • грошово-кредитна політика.

У вузькому значенні грошово-кредитна система ототожнюється із грошово-кредитною інфраструктурою, а саме банківською системою. Сучасна банківська система є дворівневою і включає центральний банк і систему комерційних і земельних (іпотечних) банків. Спеціалізовані кредитно-фінансові установи, а саме страхові компанії, ощадні установи, пенсійні фонди, трасти, фінансово-інвестиційні компанії, брокерські та лізингові фірми функціонують поза банківською системою.

Загальною рисою національних грошово-кредитних систем є провідна роль центрального банку. Як правило центральний банк – це державна установа, підпорядкована законодавчому органу, рідше уряду.

Функції центрального банку:

  • грошово-кредитна політика;

  • банкнотна емісія та організація грошового обігу;

  • акумуляція та зберігання касових резервів інших кредитних установ і офіційних золотовалютних резервів держави;

  • кредитування та здійснення розрахункових операцій для уряду, в тому числі при обслуговуванні держбюджету;

  • управління державним боргом від імені уряду, тобто проведення операцій з державними цінними паперами;

  • контроль за діяльністю кредитних установ і випуск необхідних інструктивних матеріалів;

  • кредитування комерційних банків.

На відміну від центробанку, комерційні банки та небанківські фінансові інститути орієнтовані на прибуток. Існує велика чисельність комерційних банків: універсальних, галузевих, інвестиційних тощо. Комерційні банки універсального типу в розвиненій ринковій економіці за деякими оцінками виконують від 100 до 300 видів операцій: ведення депозитних рахунків, безрахункові перекази коштів, приймання заощаджень, надання різноманітних кредитів, купівля-продаж цінних паперів, операції за домовленістю, консультаційні послуги з питань оптимізації господарсько-фінансової діяльності, зберігання цінностей у сейфах тощо. Завдяки цьому комерційні банки постійно і безпосередньо пов’язані майже з усіма ланками відтворювального процесу.

Таким чином, грошово-кредитна система управляє розвитком грошових ринків, формує капітал і організує його переміщення із одних секторів економіки в інші, створює і визначає інвестиційний клімат і впливає на інвестиційну активність, задає правила гри у грошово-кредитному обігу. Грошово-кредитний механізм є системою, яка здебільшого визначає структуру виробництва і сукупного попиту, безпосередньо впливаючи на стан економічної рівноваги.