12. 2. Сутність і структура податкової системи. Принципи раціонального оподаткування.

Основним джерелом формування доходів держбюджету виступають податки, як обов’язкові грошові внески, що стягуються з фізичних та юридичних осіб до бюджетів всіх рівнів.

Об’єктами оподаткування виступають:

• доходи фізичних та юридичних осіб;

• вартість окремих товарів;

• додана вартість, яка обчислюється як різниця між грошовою виручкою від реалізації продукту певного підприємства і вартістю його витрат на матеріали, сировину і послуги, придбані у постачальників;

• використання природних ресурсів;

• операції з цінними паперами;

• майно фізичних та юридичних осіб тощо.

В системі оподаткування окремі податки згруповані за класифікаційними ознаками. У відповідності з об’єктом оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки стягуються з доходу або майна фізичних та юридичних осіб і надходять до бюджету безпосередньо (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств і організацій, податок на землю, податок на нерухоме майно, податок на спадок).

Непрямі податки надходять до бюджетів всіх рівнів шляхом включення їх в ціни (тарифи) товарів і послуг. Об’єктами оподаткування в цьому випадку є товарообіг і споживання товарів і послуг. До непрямих податків належать:

• акциз, яким оподатковуються товари, рівень споживання котрих малоеластичний відносно зміни ціни, або специфічні високорентабельні і монопольні товари (алкоголь, тютюнові вироби, автомобілі, бензин, коштовності тощо);

• податок з продажу (або з обороту);

• податок на додану вартість (ПДВ), який охоплює всі стадії виробництва. Якщо податок з продажу є податком на кожну укладену угоду (на продаж, приміром, борошна, тіста, хліба), то ПДВ виключає подвійний рахунок і стягується виключно із новоствореної вартості разом з амортизацією.

• державне мито, яке стягується, наприклад, у випадку імпорту, експорту чи транзиту товарів.

Специфіка стягнення непрямих податків саме споживачів робить їх головними платниками.

Відповідно до механізму оподаткування виділяють прогресивні, регресивні та пропорційні податки.

В разі прогресивного оподаткування податкова ставка зростає відповідно до зростання доходу або платоспроможності. Наприклад, в Україні прогресивним є прибутковий податок з громадян.

Регресивний податок зростає повільніше ніж доход, і складає більшу частку низького доходу і меншу частку високого доходу. Прикладом виступають непрямі податки.

Пропорційний податок стягується за єдиною ставкою незалежно від розміру доходу. В Україні прикладом пропорційного оподаткування є податок на прибуток підприємств і організацій. Але він диференціюється в залежності від виду діяльності.

За рівнем стягнення і використання податки поділяють на загальнодержавні (ПДВ, державне мито, акциз, податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок з громадян, внески до Державного фонду соціального страхування, внески до пенсійного фонду тощо) і місцеві (ринковий, готельний та курортний збір, плата за паркування автомобілів, податок з реклами, збір за використання місцевої символіки та ін).

Ефективне, раціональне оподаткування має ґрунтуватися на класичних принципах, які вперше були сформульовані А. Смітом. З деякими модифікаціями вони є основою побудови сучасних національних податкових систем, в тому числі і податкової системи України:

- принцип вигоди, або економічної доцільності передбачає, що сума сплачуваного податку повинна співвідноситись з благами та послугами, які можна очікувати від держави або місцевих органів влади. Виходячи з цього, податки повинні мати цільове призначення;

- обов’язковість сплати податків;

- принцип добробуту або соціальної справедливості, згідно з яким механізм оподаткування має сприяти перерозподілу доходів в інтересах суспільства таким чином, щоб добробут не виходив за межі допустимого;

- стабільність, простота і чіткість визначення, однократність.

- поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян.

Останній принцип акцентує увагу на оцінці ефективності оподаткування. Її вплив на мотивацію праці оцінити досить важно, бо в цю сферу втручаються ще і соціальні та психологічні фактори. На ділову, інвестиційну активність чинне оподаткування впливає безпосередньо. Ця залежність ілюструється в моделі Лаффера.

Крива Лаффера показує, що у випадку, коли ставка оподаткування перевищує деяку межу, податкові надходження починають скорочуватись. Нескладно помітити, що податкові надходження до бюджету будуть однаковими при податковій ставці і в 25%, і 70%. Занадто ж високі ставки оподаткування “спрямовують” обмежені ресурси в нелегальну економіку.

Звуження бази оподаткування обмежує і бюджетні доходи держави. Таким чином, в довгому періоді зниження податків може суттєво поліпшити стан державних фінансів. Але модель Лаффера не дає відповідь на питання відносно раціональності податкових ставок. Між тим практика оподаткування в розвинених країнах демонструє тенденцію здійснення податкової політики за майже уніфікованими, близькими до деякого оптимуму, податковими ставками: максимальний рівень прибуткового податку з громадян становить 40-50%, податку на прибуток підприємств 35-45%, ПДВ 12-18 %.

В сучасному суспільстві податки виконують наступні функції:

• фіскальну, тобто забезпечення фінансування державних видатків;

• соціальну, або перерозподіл доходів, підтримку соціальної рівноваги;

• регулюючу, яка передбачає досягнення регулюючого ефекту за рахунок техніки стягнення податків, тобто маніпулювання податковими ставками.