10.2. Причини та види економічних коливань

Вперше економічна криза перевиробництва вибухнула в Англії в 1825 р. Потім циклічний (хвилеподібний) розвиток став характерним для всіх капіталістичних країн. В ХІХ ст. і в першій половині ХХ ст. кризи перевиробництва періодично повторювались приблизно через кожні 10-12 років.

Досліджуючи причин і наслідки циклічних коливань, вчені створили значну кількість теорій, що пояснювали причини спадів та пожвавлень, закономірності переходу від однієї фази до іншої. Всі ці теорії можна поділити на дві великі групи: екстернальні та інтернальні.

Екстернальні теорії пояснюють економічні коливання причинами, які перебувають за межами економічних систем, наприклад, плямами на сонці, технічними нововведеннями, стихійними лихами, війнами, революціями тощо.

Інтернальні теорії пояснюють періодичність економічних спадів та піднесень дією факторів, іманентних економічній системі, наприклад, необхідність періодичного оновлення основного капіталу.

Цикли також розрізняють за тривалістю та матеріальною основою. Малі цикли тривають як правило 3-4 роки. Матеріальну основу таких циклів пов’язують з масовим оновленням товарів широкого вжитку. Через деякий час населення прагне замінити товари тривалого користування (побутова техніка, автомобілі) на досконаліші моделі, в цей час порушується рівновага між попитом та пропозицією на споживчому ринку, виникають збитки чи дефіцити товарів, підприємства змінюють свій профіль, формується нова пропорційність народного господарства.

Матеріальною основою середніх циклів є масове оновлення основного капіталу внаслідок фізичного зношування і морального старіння. Такі цикли тривають 7-11 років й пов’язані з порушенням рівноваги на ринках обладнання та споруд.

Матеріальна основа великих циклів пов’язана з періодичним вибуванням, оновленням та розширенням “основних капітальних благ”, тобто елементів основного капіталу з терміном функціонування до 50 років (промислових будинків, мостів, доріг). Періодичність таких циклів складає 40-60 років і часто ототожнюється з виникненням нових технологій.

Окрім циклічних існують сезоні коливання економічної активності. Такого роду піднесень та спадів зазнають галузі сільського господарства, електроенергетики, туризму тощо. Піднесення економічної активності нециклічного характеру спостерігаються під час свят (Новий рік, Різдво, та ін.).

На сьогодні відомо понад 1380 видів циклічності. Різні цикли накладаються один на інший, довга хвиля вбирає в себе середні та малі, як дерев’яна іграшка-матрьошка.

В числі зовнішніх факторів, що впливають на ділову активність, домінуюча роль належить технічним нововведенням, відкриттям, інноваціям. Як від поштовху руки інноваційний поштовх, інноваційний цикл трансформується в інвестиційний цикл, а потім в загальноекономічний.

Ця трансформація відбувається за принципом акселерації (прискорення).

Принцип акселерації характеризує прискорені (акселеративні) зміни обсягів інвестицій, що викликані зростанням продаж та доходу. Ефект акселератора вперше був описаний французьким економістом Альбертом Афталіоном в 1909 р Акселератор розраховується за формулою а =ΔІ_стим : ΔY, де ΔІ_стим – приріст стимульованих інвестицій, ΔY- приріст ВНП.

Відповідно до цього закону, необхідний суспільству основний капітал у формі машин, устаткування або виробничих запасів залежить перш за все від рівня доходу і обсягів виробництва. Приріст основного капіталу (чисті інвестиції) має місце лише при зростанні доходу.

Таким чином, період процвітання може скінчитись не лише в результаті скорочення продаж споживчих товарів, а просто з причини того, що продажі встановляться на високому рівні або будуть зростати, але повільніше, ніж раніше.

Виходячи з цього, можна сказати, що принцип акселерації являє собою потужний фактор, який породжує нестабільність економіки. Якщо продаж промислових товарів підвищуються і знижуються, то принцип акселерації може посилити ці коливання: в момент піднесення він підштовхує чисті інвестиції, а в момент спаду він з тією ж силою підштовхує чисте дезінвестування.

Протягом тривалого періоду, якщо система зростає в силу збільшення населення або підвищення реальних доходів, принцип акселерації діє як стимулюючий фактор: зростаючий НД викликає екстенсивне зростання капіталу, що в свою чергу означає пожвавлений попит на інвестиційні товари і відносно високу зайнятість.

Тривалий час вітчизняна економічна наука заперечувала циклічний характер планової економіки, визнаючи неминучість циклічних коливань лише для капіталізму. Сьогодні говорять про циклічність як загальну закономірність економічного розвитку. Якщо для ринкової економіки характерні кризи перевиробництва, то для планової – кризи дефіциту, причинами яких є повна зайнятість ресурсів, регламентований характер виробництва та споживання, підпорядкування економічного розвитку єдиному плану, який не можливо скласти бездоганно.

Уповільнення темпів зростання у вітчизняній економіці розпочалось ще в 70-ті роки, коли Україна входила до складу СРСР. Саме цей період вважають початком низхідної довгої хвилі. Він співпав зі світовою кризою 1974-1975 рр. Зростання цін на нафту змусило західні країни перейти до інтенсивного розвитку економіки, віддати переваги наукоємким, енерго- та матеріалозберегаючим галузям. В цей період відбуваються структурні зміни в їх економіці, зменшується частка виробництва, зростає значення сфери послуг. В найбільш розвинутих державах створюються умову до становлення постіндустріальної стадії розвитку.

В Радянському Союзі пріоритет віддавався тим сферам економіки, які виробляли засоби виробництва. Зростала матеріало- та фондоємкість продукції. В 1980р. збільшення національного доходу на 1 крб. вимагало використання ресурсів вартістю майже 4 крб. Дефіцит товарів споживання, низька якість вітчизняної продукції, повільні темпи НТП ще більше ускладнювали становище. Реформи економіки розпочались лише в другій половині 80-х рр., але вони носили непослідовний, часто помилковий характер. Після 1991р. – початок періоду “шокової терапії” в Україні - розпочався загальний обвал економіки, розпочалося масове безробіття. В 1999 р. ВВП складав приблизно 41% від рівня 1990 р. Спад продовжувався до 2000 року.

Криза в Україні носить специфічний характер. Циклічний спад співпав з трансформаційними перетвореннями адміністративно-командної економіки в ринково орієнтовану. Ситуацію ускладнює стадіальна криза, яка пов’язана з переходом суспільства від індустріальної до постіндустріальної стадії. Негативно вплинув на економіку нашої держави занепад СРСР, були зруйновані сталі виробничі зв’язки. Переплетіння цих процесів посилює кризу і визначає обсяг проблем і задач, які потрібно вирішити щоб вийти з неї.

10.3. Суть, причини, форми та соціально-економічниі наслідки безробіття.

Ще одними проявом макроекономічної нестабільності є безробіття - соціально-економічне явище, яке характеризується надлишком робочої сили у виробництві.

Дослідження безробіття як макроекономічного явища потребує аналізу структури населення взагалі та робочої сили – зокрема.