Тема 10. Порушення макроекономічної рівноваги: циклічність, безробіття, інфляція.

10.1. Макроекономічна рівновага та циклічність. Економічний цикл: суть і фази.

Кожна національна економіка прагне до економічного зростання, повної зайнятості, стабільного рівня цін. Однак аналіз показників економічної активності доводить, що економічна система проходить періоди швидкого і сповільненого зростання, застою і навіть спадів.

Вивчаючи динаміку піднесень і спадів в економіці, вчені прийшли до висновку, що розвиток економіки носить не прямолінійно зростаючий а хвилеподібний зростаючий характер. Постійне повторення коливань формує цикл (від грец. κuκλoς – коло, круговерть) – сукупність взаємозв’язаних явищ, процесів, що створюють закінчене коло розвитку протягом якогось проміжку часу. Дослідження показали, що піднесення та спади економіки не мали чіткої періодичності: інтервали між одними спадами тривали кілька років, між іншими - кілька десятиліть, глибина спадів також була неоднаковою. Така непередбаченість циклів стала причиною того, що проблему циклів відносять до найбільш дискусійних та маловивчених проблем, і на сьогодні в економічній науці виділяють три протилежних підходи її вирішення.

Прихильники першого підходу (Й.Шумпетер, Л.Мізес, Ф.Хайєк, Р.Хоутрі, К.Маркс, Дж.Гобсон, Е.Прейзер, та ін.) стверджували, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а у формі економічних циклів. Економічний цикл вони розглядали як відхилення від нормального стану рівноваги.

Автори другого підходу (П. Самуельсон, М. Колецький, Я.Тінберген та ін.) також підтримуючи теорію циклу, вважали, що поняття рівноваги – штучне, ідеальне утворення дослідника, справжня економіка є постійно мінливою.

Базуючись на тому, що з 20 рр. ХХ століття періодичні цикли майже перестали існувати представники третього підходу – Л.Дюпрє, А.Гіттон - стверджували, що під впливом випадкових імпульсів та шоків виникають асинхронні коливання, а закономірно-періодичних циклів не існує взагалі.

Більшість вчених-економістів надає перевагу першому з підходів, коли циклічність розглядають як відхилення від стану рівноваги. Поняття рівноваги досить поширене в економіці, воно характеризує збалансування, стале урівноваження економічних процесів: виробництва і споживання, попиту і пропозиції, виробничих витрат і результатів.

Якщо встановлюється рівновага між попитом та пропозицією на окремо взятому ринку товарів, послуг, ресурсів, або рівновага між виробництвом та споживанням, доходами та витратами, то говорять часткову рівновагу. Часткову рівновагу розглядають як кількісну відповідність двох взаємопов’язаних параметрів чи сторін економіки.

Економічна система являє собою велику кількість пов’язаних між собою ринків. Зміни на одному з них обумовлюють зміни на всіх інших. Коли одночасно на всіх ринках встановлюється рівновага між попитом та пропозицією і жоден з учасників ринкових угод не має бажання змінювати обсяги своїх покупок чи продаж, мова йде про загальну рівновагу – рівновагу економічної системи взагалі.

Кожна ринкова система прагне до рівноваги - сталої пропорційності своєї структури. У випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану, в дію автоматично включаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв’язки. Якщо структурні порушення відтворювальних зв’язків досягають критичної величини, відтворення рівноваги здійснюється стрибкоподібно – через економічні кризи. Криза порушує первісну рівновагу з тим, щоб створити нову, значно складнішу. Тому рівновагу розглядають як вихідний стан економічної динаміки, а економічний розвиток - як циклічний рух від однієї рівноваги до іншої.

Відрізок часу між однаковими станами економічної кон'юнктури називають економічним циклом. Під час циклу економічна система проходить чотири фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення (див рис.10.1). Західні економісти використовують більш агреговану класифікацію, відповідно до якої виділяють лише дві фази: рецесію, яка поєднує кризу та депресію, і експансію, яка поєднує пожвавлення та піднесення.

Вихідною фазою циклу є кризовий спад виробництва, який характеризується перевиробництвом, що зумовлює зростання запасів нереалізованих товарів і підприємці змушені зменшувати обсяги виробництва, звільняти людей. Внаслідок цього, підприємства втрачають прибутки, стають неплатоспроможними. Банки стримують кредитування, підвищується норма позичкового процента. Наростає система взаємних неплатежів, підприємства стають банкрутами, розорюються найменш стійкі банки, масово знецінюється капітал, завмирає інвестиційний процес, зростає соціальна напруженість у суспільстві.

Криза продовжується до моменту відновлення макроекономічної рівноваги на її нижчих рівнях: обсяги виробництва досягають найнижчого рівня, до максимально можливих масштабів зростає безробіття та кількість банкрутств, економіка входить у фазу депресії (від лат. – пригнічення). В цей час призупиняється падіння рівня цін і поступово зменшуються товарні запаси. З причин незначного попиту зростає маса вільного грошового капіталу і ставка банківського проценту понижується до мінімуму. Розпочинається виробництво продукції, яка має стабільний попит . Це може бути якийсь новий товар, або дешевший аналог вже відомих товарів. Накопичений на цей час капітал спрямовується в ці галузі, саме з них почнеться фаза пожвавлення, яке характеризується зростанням виробництва до передкризового рівня. В цей період стають звичними розміри товарних запасів, які необхідні для безперебійного постачання товарів на ринок. Розпочинається незначне підвищення цін, викликане пожвавленням купівельного попиту. Скорочуються масштаби безробіття. Розпочинається фаза піднесення, коли виробництво перевищує вищу точку, яка була досягнута у попередньому циклі напередодні кризи. Піднесення за своїми характеристиками віддзеркалює фазу спаду: продовжується оновлення і розширення основного капіталу, реконструкція старих виробничих потужностей і нове будівництво; зростають доходи, розширюється попит на товари як споживчого, так і виробничого призначення. Підвищується попит на кредит. Економіка досягне найвищої точки розвитку. Коли кількість виробленого товару перевищуватиме попит на нього, відбудеться “перегрів” економіки. Почнуть формуватися передумови майбутнього падіння, розпочнеться новий економічний цикл.