9.3. Ввп та суспільний добробут

Виходячи з попереднього аналізу, можна зробити висновок, що ВВП та інші показники, розраховані на його базі, виступають важливими характеристиками функціонування національної економіки. Широко розповсюджена думка, що між реальним ВВП та суспільним добробутом обов’язково повинен існувати позитивний взаємозв’язок. Тобто, чим вищий рівень виробництва, тим ближче суспільство до “гарного життя”.

Економічна наука визначає добробут як забезпеченість населення матеріальними та духовними благами і послугами. Рівень матеріального добробуту залежить перш за все від досягнутого ступеня розвитку продуктивних сил і розміру тієї частки НД, яку населення одержує для задоволення своїх потреб.

Для поглибленого розуміння категорії “добробуту” в економічній літературі розрізняють загальний добробут та економічний добробут, що дає змогу визначити залежність загального добробуту від економічного. При цьому під економічним добробутом розуміють сукупність таких задоволених і незадоволених потреб, які можуть бути виміряні за допомогою грошей. Проте добробут суспільства залежить не лише від матеріального вдоволення потреб, які оцінюються у вартісній формі. Відомий англійський економіст А.Пігу в розробці своєї теорії добробуту приділяв значну увагу етичній стороні економічного життя суспільства. Так, на думку вченого, огрубляючий вплив поганих побутових умов на людину є не менш важливим, ніж пряме невдоволення потреб.

Поряд з цим, використовуючи ВВП (ВНП) для оцінки добробуту нації, необхідно враховувати, що існують деякі причини, за якими ці показники можуть спотворювати реальний обсяг виробництва, а деякі фактори збільшення обсягу виробництва негативно впливають на добробут суспільства. Наприклад, деякі товари та послуги, виготовлені в поточному році, не поступають на ринок, а значить, не мають ринкової ціни (послуги, якими користуються власники своїх же будівель, споживання сільськогосподарськими підприємствами частини власної продукції). Ринкової вартості не мають і послуги державних службовців (послуги міліції, пожежників, працівників державного апарату), хоча в ВВП враховуються витрати на виробництво даних послуг.

Крім цього, ВВП (ВНП) не включають:

а) купівлю проміжних товарів;

б) купівлю-продаж товарів, що вже були у вжитку (перепродаж автомобіля, будинку тощо);

в) чисто фінансові операції (купівлю-продаж цінних паперів);

г) трансфертні виплати (допомога по безробіттю, соціальна допомога тощо);

д) товари та послуги, які виготовляються та споживаються в межах домашніх господарств (ремонтні роботи самого власника будинку, робота домогосподарки, тощо).

Необхідно також зауважити, що розширення тіньової економіки, особливо в перехідній економіці, і неможливість врахування її масштабів, приводить до заниження даних про виробництво ВВП. Крім того, в перехідній економіці, виникають проблеми в розрахунку ВВП (ВНП), пов’язані з недосконалістю системи обліку діяльності зростаючої чисельності дрібних виробників.

Таким чином, система національного рахівництва не відображає повністю добробуту населення. Вона також не враховує збільшення вільного часу, оплачуваних відпусток та святкових днів. Крім того, ВВП (ВНП) як кількісний показник не відображає покращення або погіршення якості товарів, а цей фактор особливо важливий у зростанні добробуту.

Майже завжди виробництво і зростання ВВП супроводжується забрудненням навколишнього середовища, що спричиняє негативний вплив на добробут суспільства.

Більшість економістів вважає, що справедливий розподіл сукупного обсягу виробництва, буде сприяти підвищенню економічного добробуту. Проте ВВП, вимірюючи обсяг сукупного виробництва, не відображає змін у складі та розподілі продукції.

Найпоширенішою є думка, що найбільш ґрунтовною характеристикою економічного добробуту виступає розрахунок ВВП на душу населення. Проте, якщо разом із зростанням ВВП буде зростати і кількість населення, то життєвий рівень у розрахунку на душу населення буде стабільним, а іноді і знижуватись. Поряд з цим, дві країни можуть мати однаковий показник ВВП на душу населення, та різний рівень цін, а значить і різну купівельну спроможність доходу.

Однакові показники ВВП на душу населення можуть доповнюватись іншими показниками: рівнем освіти населення, тривалістю життя, калорійністю харчування тощо, які є обов’язковими при визначенні добробуту нації. Часто відмінності між країнами за цими показниками пов’язані із ступенем диференціації доходів населення.