Тема 8. Ціноутворення на ринках ресурсів. Формування доходів

1. Виробництво та попит на ресурси. Сутність та походження доходів.

Відомо, що для виробництва будь якого продукту чи послуги фірма має придбати відповідні ресурси, до яких належать засоби виробництва і робоча сила. З метою купівлі-продажу ресурсів суб’єкти господарювання взаємодіють на ринках факторів виробництва (ринках ресурсів).

Основою ринку ресурсів, як і будь-якого іншого ринку, є формування попиту, пропозиції та ціни. В цьому сегменті ринку діють такі самі закони, що і на інших ринках. Однак ринок ресурсів має деякі відмінності, пов’язані з формуванням попиту на фактори виробництва та його мотивації.

Як відомо, стратегічною метою діяльності виробника є одержання прибутку. В залежності від того, наскільки фактори виробництва сприяють досягненню цієї мети, чи, навпаки, заважають максимізації прибутку, залежить і попит на них. Більш того, попит на ресурси має похідний характер, тобто похідний від попиту на готові товари та послуги, які виготовляються за допомогою даних ресурсів.

Для підприємства ціни на ресурси є витратами виробництва. В кінцевому рахунку в ринковій економіці саме ціни на ресурси визначають ту їх кількість, яка буде використовуватись у виробничому процесі. Більш дешеві фактори виробництва стимулюють їх широке застосування, тоді як значно дорожчі мають використовуватись економніше.

Механізм формування цін на ринку ресурсів визначається, насамперед, співвідношенням попиту і пропозиції на виробничі ресурси. Пред’являючи попит на ресурси, фірма, що прагне максимізувати прибуток, повинна враховувати три умови:

• кількість продукції, що виробляється на одиницю певного ресурсу;

• доход від продажу виробленої продукції;

• витрати на придбання кожного виду того чи іншого ресурсу, що залежить від його ціни.

Формування цін на ресурси повинно забезпечувати реалізацію триєдиного завдання:

1. мінімізацію витрат виробництва;

2. забезпечення високої граничної доходності всіх ресурсів, тобто доходу від реалізації продукції, виробленої на кожну додаткову одиницю певного ресурсу;

3. досягнення економічної рівноваги, тобто рівності граничних витрат і граничного доходу. Граничні витрати в даному разі – це витрати підприємства на кожну додаткову одиницю ресурсу, який залучається підприємством у виробництво.

Максимізуючи прибуток, підприємство буде порівнювати граничний доход і граничні витрати на ресурси. Згадаємо, що максимальний прибуток буде досягатись в тому разі, коли граничні факторні витрати будуть рівні граничному доходу (МС=МR).

Прагнучи максимізувати прибуток, кожне підприємство повинно дотримуватись правила використання ресурсів, суть якого полягає у використанні додаткові одиниці будь-якого виду ресурсу доти, доки кожна наступна його одиниця даватиме приріст загального доходу підприємства, а не загальних витрат на ресурси.

Ринки факторів виробництва визначають також і доходи більшості членів суспільства, адже доход у ринковій економіці є своєрідною платою за використання обмеженого ресурсу, або винагородою за його внесок у створення продукту. Власник кожного ресурсу отримує відповідну винагороду в разі його продажу або здачі в оренду. Конкретні форми цієї винагороди зумовлюють різні форми доходів: заробітну плату, економічну ренту, позичковий процент і економічний прибуток.

Взагалі доход – це обсяг грошових надходжень за певний проміжок часу. Доходи відіграють важливу роль у житті окремої людини, сім’ї і суспільства в цілому. Вони є найважливішим фактором матеріального благополуччя і створюють потенційні можливості для духовного удосконалення людини. Нарешті, доходи, які є важливим джерелом інвестицій і чинником формування платоспроможного попиту населення, безпосередньо впливають на економічне зростання як окремої фірми, так і всієї національної економіки.

Важливою соціально-економічною проблемою є диференціація доходів. Ідея абсолютної рівності доходів утопічна і шкідлива, бо виступає суттєвим гальмом зростання економічної ефективності виробництва і антистимулом самоудосконалення індивідуума. В той же час неприпустима й інша крайність – неконтрольована розбіжність доходів, яка зумовлює поляризацію суспільства і породжує негативні соціальні тенденції.

Найважливішими джерелами факторних доходів: заробітної плати, економічної ренти, позичкового проценту і прибутку (підприємницького доходу) є пропозиція економічних ресурсів. Крім цього існують і інші доходи, джерелом яких є не продаж ресурсів, а так звані трансфертні виплати – особливий вид державних видатків, пов’язаний з прямим перерозподілом доходів членів суспільства за допомогою податкової системи і проведення певної соціальної політики. Нарешті, можуть виникати випадкові епізодичні обставини, які стають джерелами отримання грошових доходів (виграш у лотерею, одержання спадщини, знаходження грошей тощо).

Взагалі всі джерела та форми доходів можуть бути зведені до наступних видів:

• трудові доходи (заробітна плата робітників, премії та ін.);

• доходи від підприємницької діяльності (прибуток, дивіденди тощо);

• доходи від власності (земельна рента, позичковий процент, орендна плата);

• соціальні доходи (пенсії, допомога, стипендії тощо).

• доходи, що породжені випадковими, епізодичними обставинами (виграш, спадщина, знахідка).

В західній економічній літературі всі названі доходи поділяються на трудові (одержані від участі в процесі праці та підприємницькій діяльності) і нетрудові, одержані на законній підставі (дивіденди, проценти, доходи від власності, трансфертні виплати держави).