4. 4. Ринковий механізм: основи теорії попиту і пропозиції.

Ринок як механізм контакту між покупцями та подавцями координується ринковим механізмом.

Ринковий механізм – це така форма організації господарства, при якій індивідуальні споживачі та виробники взаємодіють за допомогою ринку з метою вирішення трьох основних проблем економіки: що?, як?, для кого? Виробники і споживачі зустрічаються на ринку та визначають ціни і обсяг виробництва.

Ринковий механізм – це механізм взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку, до яких відносяться попит і пропозиція, ціна, конкуренція. Його особливість полягає в тому, що кожний його елемент дуже тісно пов’язаний з ціною, яка служить головним інструментом, що впливає на попит і пропозицію.

В основі дії ринкового механізму лежать закони спадної граничної корисності, попиту, пропозиції, рідкості, що реалізуються через різні ціни: монопольні, дискримінаційні, зональні та інші, ядро яких складають рівноважні ціни.

Конкуренція як конкретна форма функціонування ринкових відносин є важливим елементом ринкового механізму. Її врахування дозволяє виділити в ринковому механізмі дві сторони: 1) механізм взаємозв’язку попиту і пропозиції з цільовою функцією їх збалансування; 2) механізм взаємозв’язку конкуренції з цільовою функцією стимулювання товаровиробників.

Попит (demand) – це представлена на ринку потреба в товарах, яка визначається кількістю тих чи інших товарів, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися, і виходячи з власних грошових доходів. Споживачів цікавить товар не взагалі, а товар за прийнятною ціною. Саме тому платоспроможна потреба і є сутністю попиту. Як платоспроможна потреба попит відображає не тільки бажання, а й можливість придбати товар чи послугу за певною ціною за певний період часу.

Носіями попиту є споживачі, для яких кількість продуктів, що вони купують на ринку, практично завжди залежить від цін на товари і послуги. Чим вища ціна на товар, тим менше його купують покупці. І навпаки, чим нижча ціна на товар, тим більшу його кількість буде куплено за інших рівних умов. Припущення “за інших рівних умов” означає, що всі змінні, за винятком тих, що в цей момент аналізуються, беруться як константи.

Таким чином, обсяг попиту обернено пропорційний ціні товару. Ця зворотна залежність між ціною і кількістю одержаного товару, що є справедливою для більшості товарів і послуг, характеризує дію закону попиту: за інших рівних умов з підвищенням ціни товару, обсяг попиту на нього буде зменшуватися, і навпаки.

Попит динамічний, він змінюється під впливом багатьох чинників. При цьому слід розрізняти зміну величини (обсягу) попиту і зміну попиту (характеру попиту).

Обсяг (величина) попиту змінюється тоді, коли змінюється ціна. Графічно це виражається в переміщенні точки по кривій попиту, наприклад, з точки А в точку В (див. Рис. 4.1.). Низхідний характер кривої попиту пояснюється:

1. здоровим глуздом: люди купують даного товару більше за нижчою ціною;

2. принципом спадної граничної корисності;

3. ефектом доходу (за дещо нижчої ціни людина може придбати більше товару, що створює ефект зростання доходу) та ефектом заміщення (за дещо нижчої ціни у покупця з’являється стимул придбати дешевший товар замість аналогічного дорогого).

Зміна попиту знаходить вираз у зсуві самої кривої попиту. Попит змінюється під впливом нецінових факторів (детермінант), до яких відносять:

• зміни суб’єктивних смаків покупців, їх переваги в придбанні тих чи інших товарів;

• кількість покупців на ринку;

• грошові доходи споживачів;

• ціни на товари-субститути (замінники) і товари-комплементи (взаємодоповнювачі);

• сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів.

Зміна розглянутих факторів може як збільшувати, так і зменшувати попит. Сприятливі зміни нецінових факторів збільшують попит і переміщують криву попиту вправо, і навпаки.

Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит – це кількість товарів, які конкретний споживач зможе придбати за різними можливими цінами на певному ринку за певний період. Ринковий попит – сукупний попит всіх покупців на певному ринку за певний період.

Полярною протилежністю попиту є пропозиція, носіями якої виступають продавці. Пропозиція (supply) – це сукупність товарів за певними цінами, яку готові продати виробники протягом певного часового періоду. Звичайно, що всі продавці прагнуть отримати на ринку найвищу ціну. Кожен продавець змінюватиме пропозицію залежно від ціни: чим вона вища, тим вищий розмір пропозиції на ринку певного товару за інших рівних умов. Ця пряма залежність між ціною і обсягом пропозиції відображена в законі пропозиції і графічно виражається зростаючою кривою.

Пропозиція може змінюватися під впливом не тільки ціни, а й нецінових факторів, до яких відносяться: ціни на ресурси (витрати виробництва); технологія виробництва; податки і дотації; ціни на інші товари; очікування продавців щодо цін у майбутньому; кількість продавців. Ці детермінанти пропозиції зменшують чи збільшують пропозицію, що впливає на переміщенні кривої пропозиції на графіку.

Якщо сумарна кількість товару, запропонована продавцями, точно співпадає з кількістю товару, яку споживачі планують купити, ринок знаходиться в стані рівноваги. Точка перетину спадної кривої попиту і зростаючої кривої пропозиції показує рівноважну ціну на даний товар та рівноважну його кількість.

Рівноважна ціна може змінюватись, а отже, може змінюватися і рівноважна кількість продукту. Головними факторами цих змін є попит і пропозиція, а також чинники, що спричиняють їх зміни.

При надлишку попиту виникає дефіцит товарів, коли існуюча ціна P₂ нижча ціни рівноваги. Надлишок пропозиції веде до затоварювання – це ринкова ситуація, коли існуюча ціна P₁ перевищує ціну рівноваги.

Здатність конкурентних сил пропозиції та попиту встановлюватись на рівні, який синхронізує рішення про продаж та купівлю, називається врівноважуючою функцією ціни.