2. Суспільне виробництво і його структура

Економічна система суспільства формується і функціонує на основі суспільного виробництва, яке є базою для реалізації різноманітних потреб та інтересів економічних суб’єктів.

Виробництво – це процес створення економічних благ, необхідних для задоволення потреб людей і це виробництво самого життя, оскільки при цьому забезпечуються засоби існування членів суспільства; процес поєднання та взаємодії економічних ресурсів, їх перетворення в продукти.

Виробництво завжди носить суспільний характер. Це пов’язано з тим, що процес виробництва здійснюється не ізольованими суб’єктами, а в суспільстві, в системі суспільного поділу праці.

Структурно суспільне виробництво включає матеріальне і нематеріальне виробництво.

До матеріального виробництво відносять галузі та підприємства, які виробляють матеріальні блага. Воно в свою чергу включає такі великі сфери як основне виробництво (галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виробляють предмети споживання та засоби виробництва) і виробничу інфраструктуру (комплекс галузей, обслуговуючих основне виробництво).

Невиробнича сфера чи сфера нематеріального виробництва об’єднує галузі, де виробляють нематеріальні послуги і духовні цінності: освіту, науку, культуру, зв’язок, спорт, охорону здоров’я тощо.

Результатом всього суспільного виробництва є суспільний продукт - виражена в ринкових цінах сукупність товарів і послуг, вироблених за певний час. За своєю натурально-речовою структурою суспільний продукт поділяється на засоби виробництва і предмети споживання.

Процес суспільного виробництва повинен постійно повторюватися, відновлюватися для того, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбутньому. Процес безперервного відновлення виробництва називається відтворенням. Розрізняють просте і розширене відтворення. При простому – виготовлений продукт відновлюється у незмінних масштабах, при розширеному відтворенні здійснюється кількісне й якісне зростання виготовленого продукту. Суспільний продукт проходить наступні стадії відтворення: виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Виробництво – це вихідний (початковий) пункт, в якому створюється продукт і з якого розпочинається його рух. Вирішальна роль виробництва полягає в тому, що розподіляти, обмінювати і споживати можна лише те, що вже створено.

Розподіл і обмін опосередковують зв’язок між виробництвом та споживанням, створюють своєрідний механізм їх взаємодії. Розподіл частково сам входить в процес виробництва у вигляді розподілу засобів виробництва і відповідно робочої сили за галузями виробництва, економічними регіонами, підприємствами. Обмін, як і розподіл, здійснюється і в самому виробництві (у вигляді обміну діяльністю та здібностями), і поза ним, будучи самостійною стадією руху суспільного продукту. Обмін продуктами покликаний доставити кожному учаснику виробництва, кожній ланці вироблені продукти у відповідності до частки, визначеної розподілом. Обмін розвивається разом з поглибленням суспільного поділу праці. Відповідним чином налаштований обмін забезпечує безперервність та погодженість виробництва, а будь-які порушення цієї стадії (наприклад, невиконання договірних зобов’язань між підприємствами) негативно позначаються на кінцевих результатах суспільного виробництва.

Враховуючи надзвичайну важливість виробництва, все ж важливо зауважити, що воно має сенс лише тоді, коли служить споживачеві. Споживання формує мету і одночасно рушійний чинник виробництва, визначає обсяг, структуру і якість суспільного продукту. Як процес використання результатів виробництва для задоволення потреб, споживання є логічною завершуючою стадією будь-якого виробництва.