9. Жанри публічних виступів. Промова. Виголошення промови. Особливості публіцистичного тексту і професійного наукового викладу думки.

Виділяють такі жанри публічних виступів: доповідь, лекція, промова, бесіда, міжнародний огляд.

Промова – це усний виступ з метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття, волю слухачів логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Промова поділяється:

• Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосуєтьсясуспільно значущої проблнми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оператора –виявитм нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії. Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувативесь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія –дієвий чинник впливу на свідомість слкхачів.

• Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючісь актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовуютьпевні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя.

• Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

• Ювілейна промова. Присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням певної людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності – до ювілейної промові можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвою та всіляких гараздів.

Публіцистичний стиль мовлення використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Метою публіцистичного стилю стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час мітингів і зібрань.

Основні ознаки:

• доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал)

• поєднання логічностідоводів іполемічностівикладу

• поєднання точних найменувань, дат, подій,місцевості,учасників, виклад наукових положень іфактівземоційно-експресивноюобразністю

• наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку

• наявність художніх засобів(епітетів,порівнянь,метафор,гіперболтощо).

Основні мовні засоби:

• синтез складників наукового,офіційно-ділового,художньогойрозмовного стилів

• насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами,закликами,гаслами

• використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів,експресивнихсталих словосполук,перифраз

• уживання в переносному значенні наукових,спортивних,музичних,військовихта інших термінів

• використання чужомовних суфіксів -іст (-ист),-атор,-аціятощо, префіксівпсевдо-,нео-,супер-,інтер-тощо

• різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядокслів, складні речення ускладненого типу з повторюванимисполучникамита інше

• влучні афористичні,інтригуючізаголовки.

10. Жанри публічних виступів. Доповідь. Види доповідей. Підготовка до виголошення доповіді.

Доповідь – це одна із найпоширеніших форм публічного виступу. Вона є однією з форм керівництва: партійний або громадський діяч, виступаючи з політичною доповіддю, повідомляє про рішення партії, про поточні завдання, про нові ідеї і цим самим спрямовує на діяльність мас – це політична доповідь.

Як правило, політична доповідь виголошується керівними партійними діячами, а тому є програмною. Ці доповіді є аргументовані, правдиві, цілеспрямовані, насичені багатим фактичним матеріалом, загріті полум’ям душі, містять в собі заряд величезної мобілізуючої сили і не раз піднімали народ на великі звершення.

Звітна доповідь:

В ній офіційна особа повідомляє уповноваженому зібранню про здійснену колективну роботу, аналізує і оцінює її результати. У такій промові говориться також про плани та завдання на майбутнє, які стоять перед колективом.

Звітна доповідь не лише обговорюється, а й схвалюється зібранням. До окремих частин можуть бути внесені корективи. У доповіді обов’язково приймаються рішення – програма майбутніх дій.

Наукова доповідь – це жанр наукового стилю, вона інформує про наукові досягнення, відкриття, винаходи, про результати експериментів, обґрунтовує, доводить, узагальнює наукові дані.

По регламенту конференцій доповідь триває 10-20хв. Щоб стати учасником конференції та виступити з доповіддю, науковець має дати заявку.

Заявки на участь у конференції?

1. ПІБ

2. Науковий ступінь

3. Вчене звання

4. Посада

5. Установа (назва, адреса, телефон, факс)

6. Тема доповіді

7. Домашня адреса та телефон

Логічна схема наукової доповіді:

1. Обгрунтування актуальності наукового дослідження

2. Новизна, позитивний ефект, який буде досягнуто завдяки вирішенню обраної наукової проблеми.

3. Визначення об’єкту або предмету дослідження

4. Характеристика методів або методики проведення досліджень

5. Опис процесу дослідження (основна частина)

6. Повідомлення про результати досліджень, які були проведені.

7. Формування висновків. Визначення перспектив застосування результатів дослідження.

Ця логічна схема наукової доповіді визначає композицію наукової доповіді.

Доповіді бувають: політичні, звітні, наукові.