8. Форми колективного обговорення професійних проблем. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.

Переговори – спільна діяльність двох чи більше суб’єктів, налаштованих на розв’язання спільних питань з оптимальним урахуванням потреб кожної з сторін (мета – досягнення згоди).

Вимоги до проведення переговорів:

1. Аналіз проблеми з метою окреслити предмет переговорів.

2. Визначити можливого партнера й отримати про нього необхідну інформацію.

3. Перевірити існування альтернативи переговорам.

4. Провести змістовний аналіз проблеми.

5. Переговори слід планувати

6. Сформувати свої позиції та їх аргументації

7. Обрати місце переговорів

Методи переговорів:

• Метод позиційного торгу. Кожен займає тверду позицію, що припускає значне завищення первісних вимог (наприклад, продавець "заламує" непомірну ціну, а покупець пропонує сміховинну суму). Потім шляхом незначних поступок сторони досягають компромісу. Кожна із сторін прагне зробити власні поступки мінімальними і захистити свою завищену вихідну позицію

• Метод принципових переговорів. Ідейною основою методу принципових переговорів стала теорія "здорового егоїзму". Головне на принципових переговорах— досягнення вирішення проблеми, заснованого на партнерських взаємовідносинах рівноправних суб'єктів. Поведінка на переговорах характеризується значною мірою відкритості, немає початкового завищення вимог.

Збори – спільна присутність груп людей, об’єднаних з метою зясування якогось питання, найчастіше фахового.

Засідання – форма організації роботи певного органу, що може бути передбачено статутом або положенням про організацію установи.

Нарада – форма організації колективної діяльності працівників, яких збирають посадові особи керівного складу для обговорення певного питання, а також для вироблення і прийняття рішень.

Види ділових нарад:

• Інформаційні

• Оперативні (диспетчерські)

• Дискусійні

Види нарад (Федешквіль)

1. Диктаторська – керівник установи ознайомлює зі своїм рішенням не питаючи думки підлеглих.

2. Автократична – деякі з присутніх мають право відповідати на запитання керівника, але не вступати з ним у дискусію.

3. Сегрегативна (лат – розподіляє) – доповідає заздалегідь призначена особа, у дебатах беруть участь кілька учасників, може спричинити розкол у колективі.

4. Дискусійна – обмін думками для вирішення проблеми. Найпродуктивніша.

5. Вільна – вільний обмін думками без обов’язкового прийняття рішення.

6. Інформаційна – проводиться за необхідності конкретизування завдання для виконання розпоряджень.

7. Оперативна – з метою одержання інформації про стан виробничих справ.

Передумови успішної наради:

1. Нарадою повинен керувати голова.

2. Програму роботи слід ретельно підготувати заздалегідь.

3. Не ухилятися від основної теми під час обговорення, дискусії.

4. Наприкінці наради узагальнити сказане, зробити висновки.

5. Якщо будуть поставлені завдання, чітко визначити, що саме потрібно зробити, хто буде виконавцем, до якого терміну слід виконати доручення.

6. Перебіг наради потрібно протоколювати.