67 Номенклатура товару: поняття, принципи

Товарна номенклатура — сукупність усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, які компанія пропонує покупцям.

Характеристики асортименту: ширина — кількість пропонованих асортиментних груп; глибина — кількість позицій у кожній асортиментній групі. Для українських виробників застосовують такі принципи формування асортименту: функціональний — враховує основні призначення продукції (одяг, їжа побутова техніка); мотивувальний — групування товарів за споживчими перевагами і призначенням (дитячі іграшки, навчальні посібники); збутовий — групування товарів за місцем у системі розподілу і місцем продажу (продаж в універсамі, за каталогами, зразками); ціновий — групування товарів за ціною (дешеві, дорогі).

68 Сегментація ринку: поняття, принципи

Сегментація ринку - це поділ ринку на окремі області для збуту товарів. Сегментація відбувається по ряді ознак:

· Географічний (враховується розмір регіону, щільність і кількість населення).

· Демографічний (враховуються всі критерії населення).

· Соціально-економічний (враховується утворення, професії, прибутки населення).

· Психологічний (враховуються особливості окремого індивіда).

Методика сегментації ринку передбачає послідовне, упорядковане визначення підходів та застосування певних моделей та методів. Підхід до сегментації ринку визначає, за якими зовнішніми ознаками, на якій основі, можна виділяти групи споживачів, які мають важливі з точки зору розробки комплексу маркетингу риси. Вирізняють описовий (географічні та демографічні критерії сегментації), поведінковий, психографічний принципи сегментації та сегментацію за вигодою. Вони наведені, за виключенням останнього, у хронологічному порядку виникнення.

69 Показники оцінки ринкових можливостей фірми, методи їх визначення

Окрім вивчення поведінки споживачів, комплексне дослідження ринку передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед підприємством. У ході даних досліджень вивчають особливості і перспективи розвитку попиту на конкретні товари, позиції конкурентів на ринку, їх сильні і слабкі сторони, динаміку цін тощо. На основі цієї інформації розробляють стратегію і тактику маркетингу.

Важливою характеристикою ринку є його місткість, під якою розуміють максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року, виражений у натуральних або вартісних одиницях.

Інтерес до цієї ринкової характеристики зрозумілий: підприємству важливо знати, чи буде обсяг продажу його товарів достатній для компенсації зусиль щодо виходу на цей ринок.

Визначення місткості ринку — доволі складна процедура, яка потребує великої кількості інформації. Можна використовувати різні методи.

Метод ланцюгових підстановок найчастіше використовують, коли фірма виходить на споживчий ринок із новим товаром. Місткість ринку визначають за формулою:

М = п П Ц,

де п — кількість потенційних покупців даного товару; П — кількість покупок, зроблених середнім покупцем; Ц— середня ціна одиниці товару.

При використанні цього методу «ланцюжок» можна будувати і на підставі інших характеристик.

На ринку товарів промислового призначення, якщо споживачів небагато і кожен з них може укласти договір на велику поставку, для визначення місткості ринку використовують метод сумування ринків. Він передбачає відокремлення усіх потенціальних споживачів товару на кожному з ринків та підсумування можливих обсягів збуту.

Місткість ринку товарів, коло споживачів яких доволі широке, може бути визначена за допомогою статистичних методів, що враховують як тенденції минулих років у збуті товарів, так і перспективні (фактори науково-технічного прогресу, їх динаміку). Частка ринку.

Якщо на ринку представлені аналогічні товари декількох виробників, кожен з них у межах загальної місткості ринку має свою ринкову частку, яку визначають за формулою:

г = (о / М) × 100%,

де г — частка ринку і-го підприємця; о — обсяг збуту і-го підприємства за рік; М — місткість ринку даного товару.

Попит на більшість товарів, який визначає місткість ринку, характеризується

нестабільністю. Тому кожне підприємство прагне мати правильний прогноз попиту на свій товар, який є важливим фактором діяльності на ринку. Прогнозування попиту і збуту товару роблять за допомогою різних методів, до яких належать:

– опитування намірів покупців; – з'ясування сукупної думки торговельних посередників; – застосування експертних оцінок, зокрема метод Дельфі; – аналіз даних минулих років із використанням статистичних методів (кореляційно-регресійний аналіз, аналіз тренду, аналіз часових рядів); – пробний продаж (ринкове тестування товару) тощо.

Заміри і прогнозування попиту слід проводити з урахуванням ще однієї важливої ринкової характеристики — кон'юнктури ринку.

Кон'юнктура ринку — це економічна ситуація, що склалася на ринку відносно попиту, пропозиції, рівня цін, товарних запасів, становища основних фірм-конкурентів тощо. Незважаючи на нестійкість кон'юнктури конкретних товарних ринків і різноманітність її проявів, певні періоди в розвитку кон'юнктури можуть характеризуватися достатньо стійкими співвідношеннями її найважливіших показників і характеристик.

Найхарактернішими видами товарної кон'юнктури вважають зростаючу, високу, падаючу та низьку кон'юнктури. Основними ознаками зростаючої кон'юнктури, що формується в умовах товарного дефіциту (перевищення попиту над пропозицією), є зростання цін і збільшення кількості укладених договорів.

Для високої (стабільної) кон'юнктури характерні відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та постачальників.

Падаюча кон'юнктура зумовлена затоварюванням ринку (пропозиція перевищує попит) і характеризується зниженням ринкових цін, скороченням кількості укладених договорів.

Низькій (млявій) кон'юнктурі притаманні стабільно низькі ціни і пасивність суб'єктів ринку.

Вивчення і прогнозування кон'юнктури ринку здійснюють у такій послідовності:

– загальне оцінювання особливостей даного товарного ринку; – вивчення динаміки виробництва товару, аналіз використання наявних виробничих потужностей; – аналіз попиту і пропозиції (з урахуванням запасів товарів у виробників і в каналах збуту); – аналіз товару і його збуту (передусім із погляду зміни конкурентоспроможності виробу); – аналіз динаміки цін; факторів, які впливають на їх зміну; – вивчення конкурентів, аналіз їх сильних і слабких сторін; – аналіз експортно-імпортних відносин.

На підставі отриманої інформації складають кон'юнктурний прогноз на рік-пів-тора наперед. Кінцева мета такого прогнозу — визначення потенційних можливостей фірми, якими слід скористатись, і потенційних небезпек, котрих треба уникати.

Маркетингова можливість фірми — привабливий напрям маркетингової діяльності, на якому фірма може досягнути конкурентних переваг. Для досягнення конкурентного місця на ринку фірма може скористатися матрицею можливостей щодо товарів і ринків (матрицею Ансоффа), що наведена на рис. 3.9

По-перше, фірма може побачити свої можливості в напрямі глибшого проникнення на існуючий ринок зі своїм існуючим товаром за допомогою інтенсифікації руху товарів, їх активного просування, зниження цін тощо.

По-друге, вона може для існуючого товару шукати нові ринки (географічні) чи виявляти нові сфери застосування цього товару.

По-третє, фірма може розробити нові товари чи модифікувати існуючі для Своїх традиційних ринків, скориставшись визнанням споживачів її відомих товарних марок.

По-четверте, у фірми можуть виявитись можливості диверсифікації за рахунок пропозиції нових товарів на нових ринках. Вона може відкрити нові виробництва, що ніяк не пов'язані з її нинішнім асортиментом і ринками. Цей напрям найбільш ризикований, але водночас він може мати і найкращі перспективи.

Яка з цих можливостей виявиться привабливішою, покажуть прогноз кон'юнктури ринку і аналіз змін у макросередовищі. Але все це стосується тільки зовнішніх факторів. Прогнозуючи ринкову діяльність, підприємство неодмінно повинно проаналізувати й оцінити свій власний потенціал.

У ході такого аналізу необхідно дати відповіді на запитання: – Чи сумісна можливість, яка відкривається на ринку, з місією і цілями фірми? – Чи має фірма необхідні фінансові ресурси? – Чи технічний рівень виробництва, гнучкість виробничих ліній дасть можливість перейти на випуск нових товарів? – Чи має фірма необхідні виробничі та маркетингові «ноу–хау», які дозволять досягнути конкурентних переваг? – Чи зможе вона організувати виробництво з помірними витратами, що дасть змогу отримати бажаний прибуток? – Чи має фірма можливості для ефективного розподілу товару? – Чи дозволить її кадровий потенціал здійснити поставлені завдання? Остаточне оцінювання маркетингових можливостей (шансів) і ринкових небезпек (ризиків) може проводитись за схемою, наведеною на рис. 3.10. – Схема аналізу шансів-ризиків.

Аналіз шансів-ризиків, проведений поряд з оцінюванням сильних і слабких сторін підприємства, можна виконувати також у формі SWOT-аналізу, який детально вивчається в інших економічних дисциплінах.

При позитивному результаті аналізу ринкових можливостей підприємства переходять до сегментації ринку, відбору цільових сегментів та позиціонування товару фірми на ринку.

70 Ціна: поняття, цілі, які фірма має вирішити щодо завдань ціноутворення

Цена — это денежное выражение ценности (значимости) товара, услуги,

фактора производства в процессе обмена. Ценность товара, услуги, фактора

производства определяется как факторами спроса, так • факторами

предложения, что проявляется в установлении рыночной цены.

Для покупателя, приобретающего тог или иной товар, цена является "экономической жертвой". Покупатель всегда сравнивает эту "жертву" со своїм представлением о полезности товара я приобретает товар в основном тогда, когда, по его мнению, полезность товара, выраженная в денежных единицах, выше его цены. Для продавца цена представляет собой вознаграждение за результаты его труда.

Цена является для предприятия важным показателем, влияющим на

величину его выручки и прибыли, жизнеспособность, а также на структуру

производства, долю фирмы на рынке. Уровни цен некоторых товаров (нефть,

сталь и т.д.) оказывают сильное влияние не только на экономику самих

предприятий, но и на экономику как своей страны, так и других стран. Цена

влияет на установление отношений между предприятием и покупателями его

товара. Варьируя свои цены, предприятие стремится удержать имеющихся или привлечь новых покупателей своих товаров. Цена является важным

инструментом маркетинга предприятия и действует в тесной взаимосвязи с

другими его элементами.

Ценообразование

Цели, которые предприятие может поставить при разработке политики

цен, различны. К ним можно отнести: максимизацию выручки; получение

заказов; получение средней нормы прибыли; получение сверхприбыли путем

"снятия сливок" с рынка; компенсацию всех затрат, понесенных предприятием по данному товару; проникновение на рынок; вытеснение конкурентов; недопущение потенциальных конкурентов на рынок; сохранение или увеличение своей доли рынка; освоение новых сегментов рынка; продвижение на рынок всех товаров, связанных между собой; улучшение загрузки производственной мощности;

обеспечение выживаемости фирмы на конкретном этапе и др. Несмотря на то

что в реализации той или иной из перечисленных выше целей участвуют и

другие маркетинговые инструменты, важная роль принадлежит цене. В

последние годы возрастает роль цен в получении заказов, увеличении прибыли и уменьшает ся —в максимизации выручки.

На политику цен предприятия влияет множество факторов, из которых важнейшими являются: тип рынка товара, эластичность спроса, затраты и прочие факторы.

71 Характеристика олігополістичного ринку та чистої монополії

Олигополия - это рыночная структура, при которой в реализации какого-либо товара доминируют очень немного продавцов, а появление новых продавцов затруднено или невозможно.

Продукт у разных продавцов может быть и стандартизирован (например, алюминий), и дифференцирован (например, автомобили).

На олигополистических рынках господствует, как правило, от двух до десяти фирм, на которые приходится половина и более общих продаж продукта.

Олигополистические рынки обладают следующими признаками:

• а) малое число фирм и большое число покупателей. Это означает, что объем рыночного предложения находится в руках нескольких крупных фирм, которые реализуют продукт многим мелким покупателям;

• б) дифференцированная или стандартизированная продукция. В теории удобнее рассматривать однородную олигополию, однако если отрасль производит дифференцированную продукцию и имеется множество субститутов, то это множество субститутов можно анализировать как однородный агрегированный продукт;

• в) наличие существенных препятствий входа на рынок, т. е. высокие барьеры входа на рынок;

• г) фирмы в отрасли сознают свою взаимозависимость, поэтому контроль за ценами ограничен.

Только фирмы, обладающие большими долями в общем объеме продаж, могут влиять на цену товара. Меру преобладания на рынке одной или нескольких больших фирм определяют коэффициент концентрации (процентное отношение продаж четырех крупнейших фирм к общему отраслевому объему выпуска продукции) и индекс Херфиндаля:

H = S₁² + S₂² + S₃² + .. + S_N²

где S1 - доля рынка у фирмы, обеспечивающей наибольший объем поставок; S2 - доля рынка следующего по величине поставщика и т. д.

Ценовая война - это цикл последовательных уменьшений цены соперничающими на олигополистическом рынке фирмами. Она является одним из многих возможных последствий олигополистического соперничества.

Модель олигополии, основанной на сговоре. На олигополистическом рынке каждая фирма имеет выбор между кооперированным (кооперативным) и некооперированным (некооперативным) поведением. В первом случае фирмы не связаны в своем поведении никакими явными или тайными соглашениями друг с другом. Именно такая стратегия порождает ценовые войны. К кооперированному поведению фирмы приходят, если намерены уменьшить взаимную конкуренцию. Если в условиях олигополии фирмы активно и тесно сотрудничают между собой, это значит, что они вступают в сговор. Это понятие используется в тех случаях, когда две или более фирмы сообща установили фиксированные цены или объемы выпуска и поделили рынок или же решили совместно вести дело.

Картель - это группа фирм, действующих совместно и согласующих решения по поводу объемов выпуска продукции и цен так, как если бы они были единой монополией.

На олигополистических рынках одна фирма действует как ценовой лидер, который устанавливает цену, чтобы максимизировать свою прибыль, в то время как другие фирмы следуют за лидером. Соперничающие фирмы назначают ту же цену, которая установлена лидером.

Лидирующая фирма исходит из того, что другие фирмы на олигополистическом рынке не будут реагировать таким образом, что изменят цену, которую она установила. Модель лидерства в ценах называется частичной монополией, поскольку лидер устанавливает монопольную цену, которая основана на его предельном доходе и предельных издержках. Другие фирмы принимают эту цену как данную, они следуют за ценами лидера, полагая, что более крупные фирмы обладают большей информацией о рыночном спросе.

Ценовое лидерство имеет характер скрытого сговора, ибо открытые соглашения о ценах запрещены антимонопольным законодательством. Ценовое лидерство обладает преимуществом перед картелем, поскольку оно сохраняет свободу фирм относительно их производственной и сбытовой деятельности, тогда как в картелях они регулируются квотами и/или размежеванием рынка.

Различают два основных типа ценового лидерства:

• а) лидерство фирмы с существенно более низкими издержками, нежели у конкурентного окружения;

• б) лидерство фирмы, занимающей доминирующее положение на рынке, но несущественно отличающейся от последователей по уровню издержек.

Выделяют модель рынка доминирующей фирмы с конкурентным окружением и закрытым входом и со свободным входом.

Дуополия - это рыночная структура, при которой два продавца, защищенные от появления дополнительных продавцов, являются единственными производителями стандартизированного товара, не имеющего близких заменителей. Экономические модели дуополии полезны для того, чтобы показать, как предположение отдельного продавца относительно ответа конкурента влияет на равновесный выпуск.

Чистая монополия означает такие условия на рынке, когда только одна фирма производит и реализует какой-либо продукт, заменителей которого не существует. При этом доступ на рынок ограничен и осуществляется полный контроль за ценами. Таким образом, в условиях чистой монополии на рынке господствует крупное предприятие-монополист, полностью контролирующее цены. Установление чрезвычайно высоких цен сдерживается угрозой падения или отсутствия покупательского спроса. Монополист оценивает спрос и устанавливает цену на уровне, обеспечивающем наибольшую рентабельность.

Монополистами являются предприятия коммунального хозяйства, без услуг которых не может обойтись ни одно предприятие, например РАО ЕЭС. Существование естественных монополий оправдывается тем, что они наилучшим образом удовлетворяют общественные интересы. В сельской местности такими монополистами могут быть и предприятия-поставщики сельскохозяйственной техники, химических удобрений, семеноводческие и племенные хозяйства, предприятия, оказывающие ремонтных услуги. Основные признаки монополии:

• на рынке действует только одна фирма, которая влияет на цены, регулируя предложение;

• на рынке отсутствуют идентичные виды продукции;

• контролируя рынок сырья в своей отрасли, фирма-монополист не допускает появления новых производителей.

Таким образом, рынок чистой монополии - это рынок одного продавца. Чаще всего это государственные организации, при этом государственная монополия может при помощи ценовой политики решать различные задачи:

• устанавливать цену ниже себестоимости на социально значимые товары для поддержания соответствующего уровня жизни населения;

• назначать цену с расчетом на покрытие издержек или получение хороших доходов;

• устанавливать завышенную цену для сокращения потребления.

В случае регулируемой монополии государство разрешает фирмам устанавливать расценки, обеспечивающие получение "справедливой нормы прибыли", которая даст организации возможность поддерживать производство, а при необходимости и расширять его. В случае нерегулируемой монополии фирма сама устанавливает любую цену, которую сможет выдержать рынок.

72. Характеристика ринку монополістичної та чистої конкуренції

характеристика ринку монополістичної та чистої конкуренції

Монополістична конкуренція - індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається насамперед за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної компанії, що однозначно виділяють розходження товарів. - Відносно необмежене проникнення нових конкурентів на ринок - доступ до ринку для нових продавців при монополістичній конкуренції ускладнений у силу наявності преваг; - єдиний продавець (монополіст). - Реалізований продукт унікальний, тому покупець змушений сплачувати встановлену монополістом ціну (або відмовитися від покупки даного товару); - повний контроль монополіста над ціною товару й обсягом продаж.

- існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів та попиту покупців. Монополістичну конкуренцію зближують з досконалою такі риси, як безліч продавців і покупців, значна свобода входу на ри-нок, а відрізняє неоднорідність, диференційованість продукції.

Для ринку чистої (досконалої) конкурен­ції ці ознаки такі:

1. Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Головне, щоб частка кожного з них на ринку була настільки малою, що збільшення чи зменшення обсягів продаж кимось з них ніяк не позначалося на ринковій ситуації взагалі.

2. Стандартна продукція, що пропонується для продажу. Це означає, що споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого, навіть якщо вони мають відмінності. Тому йому однаково, у якого з продавців придбати товар.

3. Відсутність можливості у окремого продавця впливати на ринкову ціну. Тому продавця в умовах досконалої конкуренції найчастіше називають "тим, хто погоджується з ціною".

4. Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Ринок буде конкурентним лише тоді, коли не існуватиме ні­яких законодавчих, технологічних, фінансових чи інших перепон, що могли б завадити появі чи зник­ненню нових фірм, які виробляють певний продукт.

5. Відсутність нецінової конкуренції. Основою для проведення нецінової конкуренції, як правило, є диференціація товару. Оскільки на конкурентному ринку товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає

ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЧОТИРЬОХ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ РИНКУ

Характерна риса	Модель ринку
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм	Дуже багато	Багато	Декілька	Одна
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний, немає близьких замінників
Контроль над ціною	Жодного контролю	Деякий, проте, у вузьких межах	Обмежений взаємозалежністю; значний за таємної змови	Значний
Умови входження у галузь	Дуже легкі, жодних перешкод	Відносно легкі	Існують серйозні перешкоди	Входження заблоковане
Нецінова конкуренція	Відсутня	Значна, з акцентом на рекламу, торгові марки тощо	Здебільшого значна, зокрема, за диференціації продукту	Здебільшого реклама зв’язку з громадськими організаціями
Приклад	Сільське господарство	Роздрібна торгівля, виробництво жіночого одягу, взуття	Виробництво сталі, автомобілів, сільськогосподарських знарядь, багато побутових електроприладів	Місцеві підприємства комунальних послуг

  

73. Стратегії ціноутворення на ринку збуту, який вже сформувався

Стратегії ціноутворення та ринку збуту який вже сформувався

Основні підходи до формування маркетингових стратегій ціноутворення, якими може скористатися керівництво фірми:

• встановлення ціни на новий товар;

• встановлення цін на наявні товари й послуги;

• ціноутворення в межах товарної номенклатури;

• встановлення цін за географічним принципом;

• встановлення цін зі знижками і зарахуваннями;

• встановлення цін для стимулювання збуту;

• встановлення дискримінаційних цін.

Не викликає сумніву той факт, що цінова політика підприємства докорінно залежить від типу ринку, на якому вона застосовується. Сьогодні виокремлюють чотири основні типи ринкової структури:

ринок чистої конкуренції

- жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу на рівень поточних ринкових цін;

- якщо пропозиція товару в галузі зросте, то ціна знизиться, причому для всіх підприємств, незалежно від їхнього обсягу виробництва

- діяльності з розроблення товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту й інших маркетингових заходів мінімальна

ринок монополістичної конкуренції;

- безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін(через різні варіанти товарів)

- покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити за товари по-різному

- формування ціни на товар виходячи зі структури попиту, цін конкурентів, витрат виробництва тощо

ринок олігополістичної конкуренції;

- Кожен продавець суттєво реагує на стратегію та дії конкурентів

- прийняття угоди про ціни

- підприємства калькулюють витрати виробництва по уніфікованих статтях, після чого за допомогою обговореного методу визначають ціну

ринок чистої монополії.

- ціна може бути призначена з розрахунком на покриття витрат чи на одержання доходів

74 Етапи розробки базової ціни

Базова ціна - це ціна товару стандартної якості, відштовхуючись від якої встановлюється ціна товару більш високого або низької якості

Етапи процесу ціноутворення

Перший етап 1) Визначення попиту на товар, його обсягу й динаміки.2) Визначення показників еластичності попиту відносно ціни за кожною групою товарів на конкретних ринках збуту.3) Визначення можливостей покупця придбати даний товар за запропонованою ціною. Другий етап 1) Вибір найбільш вигідної ціни для підприємства, яка, будучи помноженою на визначений обсяг продажу, забезпечить максимальний рівень прибутку. 2) Підрахунок складових витрат, використання методу прямого віднесення витрат на товар, що випускається для визначення орієнтовної ціни. Третій етап 1) Визначення рівня ціни товару та її структури на основі порівняння з аналогічними товарами фірм конкурентів. 2) Приведення ціни до єдиних умов/ 3) Коректування ціни з урахуванням можливої реакції на неї конкурентів Четвертий етап 1) Визначення верхньої й нижньої межі – порогу ціни, а також можливих меж і умов зниження цін. Наприклад, з’ясовуються можливості зниження ціни на стадії насичення ринку товаром або зняття товару з ринку у випадку відповідних дій конкурентів, зміни рівня попиту. Вважається обґрунтованим зниження цін у випадку загрози скорочення частки ринку (агресивна цінова конкуренція), бажання мати домінуюче положення, затоварення складів. 2) Визначення динаміки цін, залежності ціни від стадії життєвого циклу товару. П'ятий етап 1) Визначення співвідношення цін між товарами та їх модифікаціями (установлення ціни в рамках товарного асортименту). За умов великого розриву в цінах між двома аналогічними товарами споживач купує більш досконалий товар, а у випадку відсутності цінової різниці – менш досконалий. 2) Визначення цінових ліній, пов'язаних з продажем товарів у діапазоні цін, де кожна ціна відбиває рівень якості різних моделей одного й того ж виду товарів.

Шостий етап 1) Розробка тактики цін 2) Розрахунок усіх можливих варіантів знижок-надбавок. Знижки взагалі використовують для того, щоб реагувати на більш низькі ціни конкурентів, скоротити запаси, ліквідувати залишки товару. Сьомий етап 1) Визначення контрактної ціни, за якою товар може бути проданий. 2) Визначення експортної ціни товару 3) Визначення базових умов ціни, які враховують не тільки вартість самого товару, а й обов'язки продавця за його транспортуванням, страхуванням.

Базові методи ціноутворення 1. Метод “середні витрати + прибуток”. Ціна встановлюється за принципом: сукупні витрати на вир-во 1-ці прдукції + запланований відсоток прибутку 2. На осн аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку Цей метод використовується фірмами, орієнтованими на прибуток. 3. Метод розрахунку ціни з урахуванням кількості споживачів та аналізу індиферентної ціни:

• визначення базової ціни: P_b=C+V, де C – постійні витрати, V – змінні витрати

• виявлення прогнозованої кількості споживачів залежно від рівня цін

4. На підставі цінності товару, що відчувається споживачем. За основу береться корисність товару, що відчувається споживачем. Для створення в покупця відчуття високої цінності товару фірма має використовувати в комплексі марк нецінові прийоми. Ціна має лише відповідати створеній цінності товару в очах споживача. 5. На основі поточного рівня цін. За базу ціни береться ціна конкурентів. Використовується фірмами, що обирають стратегію “наслідування лідера”. 6. На підставі торгів. Використовується у разі бор-би фірми за підряди закритих (тендери) або відкритих (біржа, аукціони).

75 Фактори які визначають цінову політику

(з конспекта)

1. Обмеження з боку держави

2. Рівень попиту

3. Витрати виробництва

4. Життєвий цикл товару

5. Місце та роль ціни в стратегії маркетингової діяльності фірми

(з інтернету)