8.3 Електробезпека

В лабораторії, що розглядається знаходяться вимірювальні прилади, в незначній кількості.

У лабораторії передбачена прихована проводка освітлювальної та силової мережі.

Наявні електроприлади не загрожують здоров’ю робочих з точки зору електромагнітного впливу.

8.3.1 Розрахунки з електробезпеки

Заземлення представляє собою з’єднувальну полосу з звареним з нею вертикальними електродами. Еквівалентний опір такого заземленого пристрою рораховується за формулою:

R_е= (8.1)

Rn- опір з’єднувальної полоси;

Rтр. - опір одного трубчатого, вертикального електрода;

е.п. - коефіцієнт екранування з’єднувальної полоси;

е.тр. - коефіцієнт екранування електродів .

Опір з’єднувальної полоси:

Rn=/(2**L)*ln(2*L²/bt) , (8.2)

 - питомий опір однорідної землі, ОМ *м;

L- довжина з’єднувальної полоси,м;

b- ширина полоси, м;

t- глибина заземлення, м ;

Місце заземлення грунт з пісчанником. Середнє значення питомого опору :_ізм=100 Ом*м.

Розрахунковий питомий опір визначається:

_роз=_ізм*, (8.3)

де- коефіцієнт сезонності.

В кліматичній зоні міста Києва_в=1,5,_г=2,25, для горизонтальних і вертикальних провідників:

_{р.г.=100*2,25=225 Ом*м. (8.4)}

_{р.в.=100*1,5=150 Ом*м. (8.5)}

_{Довжина з’єднувальної полоси визначається за формулою:}

_{L=1.05*a*n, (8.6)}

де: a- відстань між вертикальними електродами, м;

n- кількість вертикальних електродів

При а=4 м, n=10

L=1.05*4*10=42 м. (8.7)

Знаючи L,_р.г.=225 Ом*м;b=0,04 м,t=1м визначаємо числове значенняR_n:

R_n=* ln()=9.712 Ом. (8.8)

Опір одного трубчатого вертикального електрода визначаємо за формулою:

R_тр.=/(2**l)*ln(4*l/d) , (8.9)

L- довжина вертикального електрода, м;

d- діаметр вертикального електрода, м.

150 Ом*м; l=2 м;d=0.25 м. (8.10)

При n=10 іd/l=0,25 коефіцієнт екранування вертикальних електродів і з’єднувальної полоси складають:

_е=0,58;_n=0,29 (8.11)

знаючи числові значення R_n, R_тр,_е,_n, nвизначаємо еквівалентний опір:

_Rекв.==29,1 Ом. (8.12)

8.4 Оцінка системи освітлення

В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути двох типів:

- природне, створюване безпосередньо сонячним випромінюванням і дифузійним світлом небесного випромінювання;

- штучне, здійснюване електричними лампами.

Зорові умови праці при штучному освітленні характеризуються значенням освітленості, показниками засліпленості чи дискомфорту, коефіцієнтом пульсації освітленості.

По конструктивному виконанню штучне освітлення буває двох видів: загальне і комбіноване. При виконанні точних зорових робіт рекомендується застосовувати систему комбінованого освітлення.

Природне освітлення здійснюється бічним світлом через прорізи в стінах. У приміщенні мається 10 прорізів розміром 2х2 м. Основною величиною для розрахунку і нормування загального освітлення всередині приміщення є коефіцієнт природної освітленості (КПО).

Згідно СНіП II-4-79 значення КПО для будинку, розташованого в районі, визначеному IV класом, можна визначити по формулі:

l^IV_н = l^III_нmc, де (8.13)

m = 0,9 - коефіцієнт світлового клімату;

c = 0,85 – коефіцієнт сонячності.

Роботи по складанню даного блоку відносяться до робіт III розряду.

l^III_н= 2,8 %

l^IV_н= 0,92,80,85 = 2,142 %

Штучне освітлення передбачається в приміщеннях, у яких недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщення в ті години, коли природне світло відсутнє.

У складальних цехах рекомендується система загального освітлення.

При штучному освітленні нормується абсолютне значення освітленості.

Згідно СНіП II-4-79 норми встановлюються в залежності від характеру зорової роботи, фону, контрасту, розміру об'єкта і системи освітлення. Норми освітлення приведені в таблиці 8.3.

Таблиця 8.3

Норми освітлення

Характер роботи	Розмір об’єкту, мм	Контраст	Розряд роботи	Фон	min освітле- ність,лк
Висока точність	0,3-0,5	середній	III	середній	300
Середня точність	0,5-1,0	середній	IV	середній	200
Мала точність	більше 5	середній	V	середній	150

Для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальної поверхні при світильниках будь-якого типу використовують метод коефіцієнтів використання світлового потоку.

Основна розрахункова формула :

лм (8.14)

Ф- потік світла від лампи у світильнику,лм;

E - мінімальна освітленість по нормах,лк;

k - коефіцієнт запасу (k=1,4);

N - число світильників;

n – кількість ламп в світильнику;

- коефіцієнт використання світлового потоку, що падаєна розрахункову поверхню, до сумарного потоку всіх ламп;

z - коефіцієнт відносної освітленості, дорівнює відношенню:

E_ср/E_min , z=1,2 (8.15)

S - площа приміщення (S=90 м²).

Для визначення коефіцієнта використання світлового потоку приймемо наступні позначення:

H - висота приміщення,м;

h - висота підвісу світильників над робочою поверхнею,м;

L - відстань між центрами світильників,м;

l - відстань між крайнім рядом світильників і стіною приміщення, м;

h_с- висота світильника (0,5 м);

H_р- висота робочої поверхні (1 м).

l=0,33L; H=3,5 м

Визначимо висоту підвісу світильника над робочою поверхнею столу, враховуючи стельову установку світильника:

h = H-h_с-H_р = 3,5-0,5-1 = 2 м. (8.16)

При прямокутному розміщенні світильників:

L/h = 1,5 , тоді

L = 3 м , l = 1 м

Коефіцієнт використання світлового потоку визначається у залежності від показників приміщення і та коефіцієнта відбиття стін _с, стелі_стта підлоги_п.

i = S/{h(a+b)}, де (8.17)

a, b – два характерних розміри приміщення.

S=90 м²; a=10 м; b= 9 м;

i = 90/{2(10+9)} = 2,4; при (8.18)

_п=30 % ;_с=_ст=70 %.

Коефіцієнт використання світлового потоку ламп визначається за таблицею:

=0,48

За таблицею вибираємо люмінесцентну лампу типу ЛБ30, світловий потік якої Ф=2100 лм, в кожному світильнику дві лампи (n=2).

На підставі вихідних даних розраховується кількість світильників, необхідних для забезпечення освітленості:

(8.19)

Кількість рядів:

1+(b-2l)/L = 1+(9-2)/3 = 2,67  3 (8.20)

Кількість світильників в ряді:

N_р=16/3=5,33 (8.21)

Вибираємо кількість світильників в ряді 6, тоді фактична кількість світильників 18.

Визначимо фактичну освітленість приміщення:

лк (8.22)

Фактична освітленість задовольняє , так як допускається збільшення нормованої освітленості до 20 % та зменшення до 10%.

Отже, для забезпечення нормального освітлення приміщення згідно норм СНіП II-4-79 необхідно 3 ряди світильників по 6 штук в кожному.

Висновок: Правильно спроектоване і виконане розміщення світильників забезпечує нормальне освітлення на ділянці монтажу, необхідне для проведення робіт зі зборки блоку . Розрахунок показує , що освітленість на ділянці монтажу задовольняє вимогам санітарних норм.