- •Побудова системи моніторингу.
- •Види екологічних спостережень і досліджень.
- •Екологічне прогнозування.
- •Класифікація системи моніторингу.
- •Глобальний моніторинг.
- •Екологічний моніторинг.
- •Суть кліматичного моніторингу.
- •Поділ системи спостереження за основними кліматичними показниками.
- •Біологічний моніторинг і біоіндикація.
- •Біотестування.
- •Методи біотестування.
- •Діагностика й прогностичний моніторинг канцерогенного забруднення водного середовища.
- •Екологічне нормування.
- •Основні джерела забруднень і забруднювачі атмосферного повітря.
- •Моніторинг атмосферного повітря.
- •Склад і характеристика природних вод.
- •Програми спостережень за гідрологічними, гідрохімічними, гідро біохімічними показниками.
- •Організація моніторингу підземних вод.
- •Моніторинг океанів і морів.
- •Основи агроекологічного моніторингу.
- •Методи й засоби радіаційного контролю.
- •Устрій і робота аспіратора м-822.
-
Суть кліматичного моніторингу.
Під кліматичним моніторингом слід розуміти організований моніторинг впливу клімату на навколишнє природне середовище, при якому забезпечується постійна оцінка екологічно-кліматичних умов місця існування людини і біологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів тощо), а також оцінка стану і функціональної цінності екосистем. Існує і інше визначення кліматичного моніторингу.
Кліматичним моніторингом прийнято називати підпорядкованій певній меті систему регіональних спостережень одного або більше елементів довкілля , які виконується по відповідній програмі з необхідною просторовою та часовою дискретністю. У визначення моніторингу також включається оцінка та прогноз стану довкілля.
Кліматичний моніторинг включає в себе геофізичний та біологічний моніторинги (розглядаються фактори дії і джерела забруднення) і здійснюється за допомогою метеорологічних служб, що складаються з наземних та супутникових підсистем.
Кліматичний моніторинг навколишнього середовища може розроблятися на рівні промислового об'єкту, міста, району, області, краю, країни.
-
Поділ системи спостереження за основними кліматичними показниками.
Основні кліматичні дані і необхідну для аналізу зміни клімату інформацію поділяють на наступні групи.
Вимірювання основних метеорологічних параметрів , вивчення та аналіз атмосферних явищ і процесів, які характеризують відповідний стан погоди.
Моніторинг стану кліматичної системи ( реакція кліматичної системи на природні та антропогенні зміни).
Моніторинг внутрішніх та зовнішніх факторів (особливо антропогенних факторів та їх джерел), які впливають на стан кліматичної системи; моніторинг джерел забруднень.
Моніторинг можливих фізичних і екологічних перетворень у довкіллі , які відбуваються внаслідок кліматичних змін і коливань.
Найбільш чутливі до змін клімату є екосистеми пустельних зон, високогір'їв, полярних широт. Окремо виділяють також непрямі показники змін клімату. До них відносяться: зміни рівня моря ,озера, розташування берегової лінії, даних відкладень озер, характеру рослиності, морської мікрофлори і фауни, популяцій комах тощо. Непрямі показники необхідні для всебічного аналізу довкілля і моделювання клімату.
-
Біологічний моніторинг і біоіндикація.
Біологічний моніторинг – це істотна частина моніторингу стану навколишнього природнього середовища. Передбачає спостереження за станом біотичної складової біосфери, її реакцією на антропогенні впливи, відхиленням від нормального, природного стану на різних рівнях: молекулярному, клітинному, рівні організму, популяції та угруповання.
Завдання біологічного моніторингу полягають у спостереженнях за станом здоров’я людини (медико-біологічний моніторинг), за найважливішими популяціями, за популяціями-індикаторами.
Структура біологічного моніторингу, яка складається з окремих підпрограм, базується на принципі побудованому на рівнях організації біологічних систем. При такому підході можна виділити субклітинний рівень організації, якому буде відповідати генетичний моніторинг, клітинному рівню відповідає біохімічний моніторинг, органогенному - фізіологічний моніторинг, популяційному і біоценологічному рівням - екологічний моніторинг.
Біоіндикація – метод оцінки абіотичних і біотичних чинників середовища за допомогою біологічних систем.
Організми або спілки організмів, життєві функції яких тісно корелюють з певними факторами довкілля і які можуть використовуватися для оцінки цих факторів, називаються біоіндикаторами.
Об'єктами біоіндикації можуть бути як певні типи природних об'єктів (ґрунт, вода, повітря), так і різні властивості цих об'єктів (механічний, хімічний склад й ін.) і певні процеси, що протікають у навколишнім середовищі (ерозія, дефляція, заболочування й т.п.), у тому числі, що відбуваються під впливом людини.
Біоіндикаційні дослідження підрозділяються на два рівні: видовий і біоценотичний.
Існують різні види біоіндикації: неспецифічна і специфічна біоіндикація.
Методи біоіндикації підрозділяються на два види: реєструюча біоіндикація й біоіндикація по акумуляції.
Розрізнюють 9 типів чутливості біоіндикаторів відповідно до часу розвитку біоіндикаційних процесів.
Фітоіндикація - складова загальної системи біоіндикацій. Предмет фіто індикації – це оцінка екологічних чинників за допомогою ознак рослин.
Біохімічні та фізіологічні реакції – зміни в організмі, що відбуваються під впливом певного чинника довкілля на рівні мембран, ферментів, гормонів, компонентів клітин, пігментів, інтенсивності фотосинтезу.