9. Суть кліматичного моніторингу.

Під кліматичним моніторингом слід розуміти організований моніторинг впливу клімату на навколишнє природне середовище, при якому забезпечується постійна оцінка екологічно-кліматичних умов місця існування людини і біологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів тощо), а також оцінка стану і функціональної цінності екосистем. Існує і інше визначення кліматичного моніторингу.

Кліматичним моніторингом прийнято називати підпорядкованій певній меті систему регіональних спостережень одного або більше елементів довкілля , які виконується по відповідній програмі з необхідною просторовою та часовою дискретністю. У визначення моніторингу також включається оцінка та прогноз стану довкілля.

Кліматичний моніторинг включає в себе геофізичний та біологічний моніторинги (розглядаються фактори дії і джерела забруднення) і здійснюється за допомогою метеорологічних служб, що складаються з наземних та супутникових підсистем.

Кліматичний моніторинг навколишнього середовища може розроблятися на рівні промислового об'єкту, міста, району, області, краю, країни.

10. Поділ системи спостереження за основними кліматичними показниками.

Основні кліматичні дані і необхідну для аналізу зміни клімату інформацію поділяють на наступні групи.

Вимірювання основних метеорологічних параметрів , вивчення та аналіз атмосферних явищ і процесів, які характеризують відповідний стан погоди.

Моніторинг стану кліматичної системи ( реакція кліматичної системи на природні та антропогенні зміни).

Моніторинг внутрішніх та зовнішніх факторів (особливо антропогенних факторів та їх джерел), які впливають на стан кліматичної системи; моніторинг джерел забруднень.

Моніторинг можливих фізичних і екологічних перетворень у довкіллі , які відбуваються внаслідок кліматичних змін і коливань.

Найбільш чутливі до змін клімату є екосистеми пустельних зон, високогір'їв, полярних широт. Окремо виділяють також непрямі показники змін клімату. До них відносяться: зміни рівня моря ,озера, розташування берегової лінії, даних відкладень озер, характеру рослиності, морської мікрофлори і фауни, популяцій комах тощо. Непрямі показники необхідні для всебічного аналізу довкілля і моделювання клімату.

11. Біологічний моніторинг і біоіндикація.

Біологічний моніторинг – це істотна частина моніторингу стану навколишнього природнього середовища. Передбачає спостереження за станом біотичної складової біосфери, її реакцією на антропогенні впливи, відхиленням від нормального, природного стану на різних рівнях: молекулярному, клітинному, рівні організму, популяції та угруповання.

Завдання біологічного моніторингу полягають у спостереженнях за станом здоров’я людини (медико-біологічний моніторинг), за найважливішими популяціями, за популяціями-індикаторами.

Структура біологічного моніторингу, яка складається з окремих підпрограм, базується на принципі побудованому на рівнях організації біологічних систем. При такому підході можна виділити субклітинний рівень організації, якому буде відповідати генетичний моніторинг, клітинному рівню відповідає біохімічний моніторинг, органогенному - фізіологічний моніторинг, популяційному і біоценологічному рівням - екологічний моніторинг.

Біоіндикація – метод оцінки абіотичних і біотичних чинників середовища за допомогою біологічних систем.

Організми або спілки організмів, життєві функції яких тісно корелюють з певними факторами довкілля і які можуть використовуватися для оцінки цих факторів, називаються біоіндикаторами.

Об'єктами біоіндикації можуть бути як певні типи природних об'єктів (ґрунт, вода, повітря), так і різні властивості цих об'єктів (механічний, хімічний склад й ін.) і певні процеси, що протікають у навколишнім середовищі (ерозія, дефляція, заболочування й т.п.), у тому числі, що відбуваються під впливом людини.

Біоіндикаційні дослідження підрозділяються на два рівні: видовий і біоценотичний.

Існують різні види біоіндикації: неспецифічна і специфічна біоіндикація.

Методи біоіндикації підрозділяються на два види: реєструюча біоіндикація й біоіндикація по акумуляції.

Розрізнюють 9 типів чутливості біоіндикаторів відповідно до часу розвитку біоіндикаційних процесів.

Фітоіндикація - складова загальної системи біоіндикацій. Предмет фіто індикації – це оцінка екологічних чинників за допомогою ознак рослин.

Біохімічні та фізіологічні реакції – зміни в організмі, що відбуваються під впливом певного чинника довкілля на рівні мембран, ферментів, гормонів, компонентів клітин, пігментів, інтенсивності фотосинтезу.