26. Методи й засоби радіаційного контролю.

Методи радіаційного контролю поділяються на радіометричні, радіохімічні, спектрометричні. Найбільш поширенні перші дві групи методів.

Відомі наступні радіометричні методи: польова радіометрія і дозиметрія, експресне визначення радіоактивності, радіометрія золи, радіохімічних препаратів.

Польова радіометрія і дозиметрія є першим етапом радіаційного контролю, який дає змогу отримати данні про радіоактивний фон та рівень радіоактивності середовища (сумарну інтенсивність саморозпаду радіоактивних елементів у середовищі, зумовлену природним фоном радіоактивності та радіоактивним забрудненням). Польова радіометрія та дозиметрія є основними методами контролювання радіоактивного забруднення продукції сільського господарства. При невеликих площах обстежень вимірювання проводять дозиметристи без допоміжного транспорту. При обстеженні великих територій використовують спеціальні автомобілі, у яких змонтовані необхідні прилади (автозйомка).

Експресні методи радіаційного контролю дають змогу отримати оперативну інформацію про ступінь радіоактивного забруднення об’єктів народного господарства.

Радіохімічні методи виконують в наступній послідовності: відбір і підготовка проб досліджуваних об’єктів; внесення носіїв та мінералізація проб; очистка виділених радіонуклідів від сторонніх нуклідів і супутніх мікроелементів; ідентифікація і перевірка радіохімічної чистоти; радіометрія виділених радіонуклідів; розрахунок активності і висновки.

Вимірювання іонізуючих випромінювань. Основні методи вимірювання іонізуючих випромінювань грунтуються на: збиранні і реєстрації електронів та іонів, що вивільнюються в процесі іонізації; обстеженні флуоресценції речовини, що поглинає іонізуюче випромінювання; використанні та аналізі хімічних реакцій, що викликаються іонізуючим випромінюванням; вимірюванні тепла, яке ут­ворюється за поглинання іонізуючого випромінювання. Се­ред параметрів іонізуючого випромінювання, що реєстру­ються, слід виділити тип випромінювання, енергію квантів або частинок, величину потоку або швидкості зміни потоку квантів або частинок, часовий або просторовий розподіл іонізуючого випромінювання. Розглянемо основні методи вимірювання іонізуючих випромінювань.

27. Устрій і робота аспіратора м-822.

Аспиратор М 822 предназначен для отбора проб воздуха с целью анализа содержащихся в нем примесей. Области применения аспиратора 822: службы санитарно-эпидемиологических станций, лабораторий, НИИ гигиены труда и профзаболеваний, санитарных лабораторий промышленных предприятий на рабочих местах, в производственных помещениях.

Аспиратор 822 просасывает не менее 40 л/мин воздуха через фильтры с сопротивлением 3 +/-0,15 кПа (300 +/-15 мм вод. ст.) при работе одновременно на двух ротаметрах, измеряющих расход воздуха в диапазоне 1 - 20 л/мин, и при закрытом разгрузочном клапане.

ТЕХНИЧЕСКИЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Аспираторы для отбора проб воздуха М822: Количество проб воздуха, отбираемых одновременно:

- с расходом воздуха от 0,2 до 1 л / мин - 2,

- с расходом воздуха от 1 до 20 л / мин - 2 ( цена деления ротаметров соответственно 0,1 л / мин и 1 л / мин;

Предел допускаемой основной погрешности показаний ротаметров в % от верхнего предела измерений соответственно - ± 7 % и ± 5%; Разрежение, создаваемое воздуходувкой - не менее 4 кПа. Аспиратор для отбора проб воздуха М 822 просасывается не менее 40 л/мин воздуха через фильтры с сопротивлением 3кПа при одновременной работе на двух ротаметры, измеряющие расход воздуха в диапазоне 1 - 20 л/мин, и при закрытом разгрузочном клапане. Потужнисть, потребляемая от сети при номинальном напряжении, не более 130 ВА. Габаритни размеры - 250х220х210 мм. Вес - не более 8,5 кг.

28. Визначення маси речовини вагами ВЛР-200. Ваги ВЛР-200 - лабораторні 2 класу призначені для точного визначення маси речовини при проведенні лабораторних аналізів в різних галузях промисловості. Принцип дії ваг заснований на зрівноважуванні моментів, створюваних відповідно вимірюваним вантажем і вбудованими та накладними гирями. За конструкцією представляють собою двохчашкові ваги з рівноплічним коромислом і механічним гиренакладанням на неповне навантаження. Великий діапазон відлікової шкали, наявність ділильного пристрою дозволяють значно прискорити процес зважування та підвищити точність відліку. Результат зважування визначається по відліковій шкалі, накладних гирях, лічильниках гирьового механізму і ділильного пристрою.

Робота може проводитися у всіх макрокліматичних районах, в лабораторних приміщеннях, при температурі навколишнього повітря (20 ± 2) °С і відносній вологості від 30 до 80%.

29. Визначення концентрації ЛМФ-72. Фотометр предназначен для измерения коэффициента пропускания и оптической плотности окрашенных жидких сред в спектральном диапазоне 365 ... 750 нм, обеспечивает возможность работы с кюветами проточного и непроточного типа, может быть использован для определения концентрации органических и неорганических веществ в растворах в двух режимах работы; после предварительной градуировки фотометра по набору растворов с известной концентрацией определяемого вещества и последующим построением калибровочного графика; с прямым отсчетом концентрации определяемого вещества при работе фотометра в качестве концентратомера; как индикатор при проведении нефелометрического и флуориметрического титрования; как индикатор точки эквивалентности при проведении потенциометрического титрования; для определения концентрации быстро оседающих взвесей.

Используется в аналитических и производственных лабораториях предприятий пищевой, нефтеперерабатывающей, химической и металлургической промышленности, в сельском хозяйстве, в медицине, на предприятиях водоснабжения и в других отраслях народного хозяйства.

Фотометр выполнен по однолучевой двухканальной оптической схеме с модуляцией светового потока.

Спектральный диапазон 365 ... 750 нм.

Предел измерений по коэффициенту пропускания (Т) 0 ... 1,0, погрешность не более ±0,01.

Предел измерения по оптической плотности 0 ... 1,0 единиц оптической плотности.

Узкие спектральные полосы в спектральном диапазоне выделяются с помощью абсорбционных (№ 1 ... 12) и интерференционных светофильтров со следующими значениями длин волн в максимуме пропускания: № 1 (365±10) нм, № 2 (400±5) нм, № 3 (420±5) нм, № 4 (490±5) нм, № 5 (540±5) нм, № 6 (560±5) нм, № 7 (600±5) нм, № 8 (620±5) нм, № 9 (670±5) нм, № 10 (720±5) нм, № 11 (750±5) нм, № 12 (490 ±10) нм.

Время установления показаний не более 3 с.

Чувствительность в нефелометрическом режиме не менее 1 деления/% Т.

Чувствительность фотометра в флуорометрическом режиме по водно-щелочному раствору флуоресцентна не менее 10 деления мл/г.

Выходные сигналы—напряжение постоянного тока 0 ... 2 В, 0 ... 100 мВ.

Максимальная оптическая плотность сравнительного раствора не менее 1 Д.

Базовая длина измерительных кювет плоскопараллельных 5, 10, 20, 30, 50 мм, проточных цилиндрических 10, 20 мм, проточных микрокювет 5, 10, 20 и 30 мм.

Питание—от однофазной сети переменного тока: напряжение 220 В, частота 50 Гц.

Потребляемая мощность не более 100 В-А.

Время непрерывной работы не более 23 ч в сутки.

Габаритные размеры 500x480x280 мм.

Масса не более 20 кг.

30. Визначення концентрації КФК-2. Фотометр КФК 2 призначений для вимірювання в окремих ділянках діапазону довжин хвиль 315 ... 980 нм, що виділяються світлофільтрами, коефіцієнтів пропускання і оптичної щільності рідинних розчинів і твердих тіл, а також визначення концентрації речовин в розчинах методом побудови градуювальних графіків. Фотометр КФК-2 дозволяє також проводити вимірювання коефіцієнтів пропускання розсіюючих суспензій, емульсій і колоїдних розчинів у прохідному світлі.Ціна: 4,000 грн.Фотометр фотоелектричний КФК-3 призначений для дослідження різних як рідких, так і твердих матеріалів, пропускають світло у видимому спектральному діапазоні, і (або) ближніх ІК і УФ діапазонах. А саме, фотометр КФК-3 вимірює коефіцієнт пропускання, оптичну щільність досліджуваних рідин і твердих зразків, а також визначає концентрації розчинених речовин в розчинах і швидкість зміни оптичної щільності речовини. Застосовується фотометр КФК-3 в різних галузях народного господарства, в тому числі в харчовій, хімічній, металургійній промисловості, в сільському господарстві, медицині і т.д.Ціна: 17,500 грн.Фотометр фотоелектричний КФК-3-01 призначений для вимірювання коефіцієнтів пропускання і оптичної щільності прозорих рідинних розчинів і прозорих твердих зразків, а також фотометр використовується для вимірювання швидкості зміни оптичної щільності речовини і визначення концентрації речовини в розчинах після градуювання фотометра споживачем.Ціна: 27,500 грн.Докладніше про фотометрах КФК 2, КФК-3, КФК-3-01 можна дізнатися на нашому сайті.

31. Визначення концентрації СФ-46.

32. Визначення запиленості повітря.

33. Визначення органолептичних показників води.

34. Визначення вмісту Купруму у розчині фотометричним методом. Визначення Купруму фотометричними методами

Мідь утворює забарвлені сполуки з великим числом органічних сполук різних класів.

Найбільш широко застосованим і доступним реагентом є діетилдитіокарбамат натрію. В присутності комплексоутворювачів реагент достатньо селективний і чутливий. Набагато більшою вибірковістю володіють диетилдитіокарбамати кадмію, свинцю і цинку. [4]

Екстракційно-фотометричне визначення з діетилдитіокарбаматом свинцю.

Іони Купруму реагують з діетилдитіокарбамінатом свинцю у хлороформі з утворенням нерозчинної у воді комплексної сполуки:

При 430 нм зберігається лінійна залежність між вмістом Купруму і оптичною густиною неводного розчину в інтервалі концентрацій 0,5 - 10 мкг. Чутливість методу становить 2 мкг Cu/л.

Визначенню Купруму заважає понад 30 мкг/л вісмуту, а також іони срібла та ртуті. Іони вісмуту також утворюють розчинний у хлороформі комплекс жовтого кольору, а срібло та ртуть - безбарвні комплекси. Комплексні ціаніди повинні бути зруйновані випарюванням проби з 0,5 мл розбавленої (1:1) сірчаної кислоти і 5 мл концентрованої азотної кислоти. Проби з високим вмістом органічних сполук мінералізують за допомогою персульфату. [7]

Специфічним реагентом на мідь є дисульфід меркаптохіноліну. Найбільш чутливим (але не селективним) є дитизон. На відміну від інших реагентів його можна застосовувати в кислих розчинах. Похідні 1,10-фенантроліну менш чутливі, ніж ДДТК-Na. Визначенню міді з використанням цих реагентів заважають аніони-комплексоутворювачі. 2,2^΄-Дихіноліл і його похідні практично можуть бути застосовані для аналізу будь-яких об’єктів. [4]

Екстракційно-фотометричне визначення з дитизоном.

Іони Купруму екстрагують з води розчином дитизону (2-фенілгідразид тіомурашиної кислоти, синонім - дифенілтіокарбазон ) у чотирихлористому вуглеці. При цьому утворюється забарвлений у червоний колір комплекс дитизонату міді, інтенсивність забарвлення якого пропорційна концентрації міді:

Іони міді кількісно екстрагуються дитизоном в інтервалі рН 4 - 7. [7]

Для аналізу об’єктів, що містять великі кількості міді, часто використовують різні комплексони та аміни.

Все більше значення набувають каталітичні методи визначення міді, що використовують її здатність каталізувати деякі реакції та дозволяють визначати до 10^-6% Cu.

Високою чутливістю і достатньою селективністю володіє фотометричний метод з використанням дикупралю, який дозволяє визначити 0,05 - 0,1 мг/л міді в мутних і кольорових водах. Методи з використанням дитизону і його похідних володіють високою чутливістю, але маловибіркові. Тому дитизон використовують, як правило, для концентрування міді з природних вод. Визначення закінчують використанням інших органічних реагаентів або спектральним методом.

Фотометричнй метод ґрунтується на вимірюванні поглинання світла, що падає на речовину (зразок). Його частіше усього вимірюють шляхом зрівняння інтенсивності світла зовнішнього джерела, що падає на зразок та інтенсивності світла, що пройшла через зразок. При вимірюванні інтенсивності світла може відбуватися не тільки світлопоглинання, а також відбивання та розсіювання. Щоб цього уникнути розчин, що фотометрують повинен бути прозорим.

Розрізняють два важливих закони світлопоглинання: закон Бугера – Ламберта – Бера та закон адитивності.

Закон Бугера – Ламберта – Бера виражає залежність між зменшенням інтенсивності, що пройшла через шар світлопоглинаючої речовини, концентрацією речовини та товщиною шару. І має таку загальну формулу (1):

А = Е l С, (1)

де А - оптична густина;

С - концентрація частинок, що поглинають;

l - товщина шару розчину, який містить частинки, що поглинають.

Згідно закону адитивності, оптична густина суміші речовин, які підпорядковуються закону Бугера - Ламберта - Бера та не взаємодіють між собою, дорівнює сумі оптичних густин, які відповідають поглинанню кожної речовини, основою є формула (2):

А = Е₁ l c₁ + Е₂ l c₂ + ... (2)

В фотометрії для реєстрації спектроскопічних сигналів використовують такі основні вузли: джерело світла, монохроматизатор світла, кювети, пристрій для визначення інтенсивності світла.

Для вимірювання в видимій частині спектру використовують кювети із скла. А для вимірювання в ультрафіолетовій частині спектру використовують кювети із кварцу. [8]

Фотометричний метод відноситься до середньо чутливих методів; нижня межа визначуваної концентрації min = 10^-7М; верхня межа визначуваної концентрації max = 10^-2М; відносна похибка 3 - 5%; селективність невисока.

36. Визначення концентрації Купруму і швидкості зміни оптичної густини розчину на спектрофотометрі СФ-46.

37. Визначення Мангану та Хрому.