- •Лекція 1. Філософія як світоглядне мислення
- •2. Філософські, світоглядні питання і світогляд
- •3. Особливості філософії як явища культури і розумової діяльності людини
- •4. Міфологія як первісна форма світогляду. Виникнення філософії
- •5.2. Релігійність як віра в Бога (або богів)
- •5.3. Релігійний світогляд як віра в потойбічне життя і “роздвоєння світу”
- •6. До питання про основні історичні типи світогляду
- •Дохристиянський:
- •7. Філософія і наука
- •8. Основні розділи філософії
- •1.1. Відхід від міфологічного способу розуміння світу
- •1.2. Формування і розвиток уявлень про матерію
- •1.3. Космологічні вчення Фалеса і Анаксімандра
- •1.4. Проблема змін
- •Апорія “Ахіллес і черепаха”.
- •Апорія “Дихотомія”
- •3. Сократ: проблема самопізнання, моральний пошук і знання про незнання
- •4. Платон: вчення про світ ідей та ідеальну державу
- •Критика теорії Платона про світ ідей
- •1) Проблема “досконалого бруду”
- •2) Проблема множення ідей до нескінченності
- •5. Філософія як пошук істини і філософія як знання
- •6. Арістотель: філософія “золотої середини”
- •7. Елліністична філософія
- •5. Розвиток науки і медицини в античній Греції
- •Лекція 4. Християнська релігія та філософське осмислення ідеї Бога (Абсолюта) від Середньовіччя до початку хіх ст.
- •2. Відродження (Ренесанс)
- •3. Реформація
- •4. Осмислення ідеї Бога (Абсолюта) в класичній філософії Нового часу
- •2.2. Аргумент годинника і походження живих організмів
- •2.3. Неймовірність виникнення нашого світу і “лотерейна помилка”
- •3. Моральна критика ідеї Бога як Всемогутнього і Всеблагого Творця: проблема існування зла
- •3) Страждання не є злом. Злом є лише несправедливість. Ніщо не є злом, крім того, що робить людину гіршою, що завдає шкоди її душі.
- •Заперечення:
- •Заперечення 1:
- •1) Людина як “мислячий очерет”
- •4) Аргумент-парі
- •5. Філософська антропологія і концепція релігійного відчуження Людвіга Фейєрбаха
- •Контраргумент. Існування Бога не вирішує проблеми. Віра в те, що Бог може за власною волею (довільно) визначати, що є добром, а що злом, – це той же самий моральний релятивізм.
- •2. Зв’язок між моральністю і релігією в філософії Іммануїла Канта
- •3. Релігійна екзистенційна філософія Сьорена к’єркегора
- •4. Фрідріх Ніцше: “смерть Бога” та “переоцінка всіх цінностей”
- •5. Проблема смерті та безсмертя в філософії та релігії
- •I з очей ще вiки пломенiтимуть в них
- •Лекція 7. Посткласичний (сучасний) період розвитку західної філософії. Релігійно-філософські традиції Індії та Китаю
- •2. Релігійно-філософська традиція Китаю
- •3. Релігійно-філософська традиція Індії
- •4. Песимістична філософія волі а.Шопенгауера як наслідування індійської релігійно-філософської традиції
- •5. Порівняння духовних традицій Сходу й Заходу
- •Література для самостійного опрацювання студентами
- •Література, використана при підготовці курсу лекцій
- •Сенека:
6. До питання про основні історичні типи світогляду
У вітчизняній філософській літературі, зокрема, у більшості підручників, які ви можете знайти, за традицією, що тягнеться з радянських часів, прийнято розрізняти три основні історичні форми або типи світогляду – міфологічний, релігійний і філософський. Сучасні українські підручники з філософії так пояснюють підстави для цієї типологізації: “У своєму формуванні та розвитку світогляд пройшов певні історичні етапи, що дало підстави виділити три історичні його типи: міфологічний, релігійний, філософський”22; “...спинимося на найзагальніших типах світогляду, які називають його історичними типами. Це міфологічний, релігійний, філософський світогляди. Вони дістали таку назву тому, що виникали в історичній послідовності один за одним, хоча в сучасному світі вони співіснують і взаємодіють між собою.”23
Отже, типологія, яку ми розглядаємо, і поняття історичних типів передбачають історичну послідовність, в якій релігійний світогляд нібито виникає після міфологічного, а філософський – після релігійного. Але чи справді має місце така послідовність? На це питання непросто відповісти “з ходу” – через багатозначність понять релігії і релігійного світогляду. А проте, розглянувши наведені вище основні значення цих понять, ми побачимо, що яке б з них ми не взяли, ми не отримаємо вказаної історичної послідовності.
Розрізнення цих трьох “історичних типів” не ґрунтується на якомусь чітко сформульованому принципі, логічному критерії розмежування (характеристика кожного з означених типів світогляду є складною й неоднозначною, різні автори наголошують на різних аспектах тощо). Звідки ж походить така типологія і чому вона досі збереглася майже в усіх сучасних українських підручниках?
На мою думку, ця типологія і саме поняття “історичних типів” є пережитком радянської ідеологічно навантаженої філософії. Проте це ідеологічне навантаження приховане; на перший погляд здається, що розрізнення між міфологічним, релігійним і філософським типами світогляду не має ніякого відношення до марксистської ідеології. Крім того, міфологічний, релігійний і філософський типи світогляду дійсно існують і були або є дуже поширеними, так що їх можна в якомусь смислі назвати основними. Було б дурницею це заперечувати. Але ці типи не утворюють єдиної типології: вони не лежать у єдиній логічній площині, визначаються різними критеріями і не утворюють тієї історичної послідовності, яка передбачається поняттям “основних історичних типів”. Тут штучно поєднані і змішані різні типології, такі як релігійний - атеїстичний (політеїстичний - монотеїстичний - атеїстичний), філософський - догматичний.
Очевидно, теза про зв’язок концепції “трьох основних історичних типів світогляду” та марксистської ідеології потребує пояснення і обґрунтування.
Якщо ми звернемось до історії західної цивілізації, то можемо виділити два великі історичні періоди, для яких було характерне домінування двох різних світоглядів:
-
Дохристиянський:
-
світогляд ґрунтувався на міфах про діяння богів і героїв;
-
ці міфи передавалися усною традицією;
-
цьому світогляду відповідали примітивні, політеїстичні релігії (з вшануванням багатьох богів, які за своєю поведінкою і мотивами були дуже подібні до людей, антропоморфні);
християнський:
-
перехід від політеїзму до монотеїзму (віра в єдиного Бога);
-
більш складний, розвинений релігійний культ і організація;
-
віровчення ґрунтується на Священному писанні (Біблії);
-
існує велика традиція богословсько-філософського тлумачення Священного писання;
-
антропоморфні уявлення про Бога складним чином поєднуються з філософською ідеєю Абсолюта, універсального духовного начала; в богослов’ї розробляється ідея Бога як абсолютно досконалої (всемогутньої, всеблагої і всезнаючої) істоти, що частково втрачає людиноподібні (антропоморфні) риси.
Подібний перехід можемо побачити і за межами християнської цивілізації. Ще до виникнення християнства подібний шлях розвитку пройшли релігійні уявлення єврейських племен, результатом чого стала сучасна релігія іудаїзму. Пізніше відбулася ще одна подібна релігійна революція, яку за масштабами можна порівняти зі становленням християнства, – виникнення й розповсюдження мусульманської релігії.
Згідно з ідеологією марксизму-ленінізму, а також як відображення характерних для останніх століть історії західної цивілізації тенденцій до поступового послаблення впливу релігії, передбачалося, що в майбутньому релігію має витіснити атеїстична філософія, що ґрунтується на наукових засадах.
Вчення про три основні історичні типи світогляду відображає цю (частково реальну, частково очікувану) послідовність історичних світоглядних революцій: поняття міфологічного світогляду відповідає періоду політеїзму, поняття релігійного світогляду – монотеїзму, поняття філософського світогляду – очікуваному майбутньому періоду панування наукового атеїзму.
Проте це передбачення не здійснилося. ХХ століття засвідчило крах сподівань на формування й перемогу науково-філософського світогляду. Вчення, які претендували на цю роль (насамперед, марксизм) виявилися хибними й далекими від справжньої науковості. Усе більше й більше філософів приходили до висновку, що більшість найважливіших світоглядних питань в принципі не можуть бути вирішені науковими методами і мусять залишатися дискусійними.
Насправді, відношення між міфологією, релігією та філософією набагато складніші й неоднозначніші, аніж це передбачалося марксистською схемою трьох основних історичних типів.
Наскільки ми можемо довідатися про найдавнішу історію людства міфологія завжди співіснувала в єдності з релігією і була світоглядною основою давніх (політеїстичних) релігійних культів.
Приблизно в VI ст. до н.е. в трьох великих цивілізаціях – Китаї, Індії та Греції традиційні примітивні релігії переживають кризу. Як відповідь на цю кризу, виникають численні філософські вчення.
Пізніше виникають релігії нового типу, які частково зберігають міфологічну основу, а частково засвоюють і пристосовують до своїх потреб філософські ідеї. Інколи філософські вчення стають основою цих нових релігій – як у випадку конфуціанства й буддизму, які можуть розглядатися і як філософія, і як релігія.
Нові релігії, здобувши вплив у суспільстві і офіційне визнання з боку влади, зупиняють вільний розвиток філософської думки. Після кількох століть вільного розвитку, філософська думка в усіх трьох великих давніх цивілізаціях була підпорядкована панівній релігії, роз’ясненню, обґрунтуванню й захисту її положень.
В Китаї й Індії філософська думка так і не вивільнилася з-під влади релігії. В західній цивілізації після понад тисячі років такого підпорядкування, періоду Середньовіччя, коли, за відомою характеристикою, філософія була служницею богослов’я, внаслідок розвитку природничих наук і релігійного розколу, спричиненого Реформацією, філософія поступово знову набула самостійності.
Незважаючи на значне послаблення впливу релігії у західній цивілізації протягом кількох останніх століть, немає підстав говорити про витіснення релігійного світогляду філософським. Скоріше, слід говорити про витіснення релігійного світогляду еклектикою – сумішшю різнорідних світоглядних ідей, що походять з різних джерел – різних релігій, ЗМІ, науки тощо. Філософський світогляд у сучасному світі, як і будь-коли в минулому, залишається рідкістю.