3. Моральна критика ідеї Бога як Всемогутнього і Всеблагого Творця: проблема існування зла

Монотеїстичні релігії вчать, що Бог є Всемогутньою, Всезнаючою і Всеблагою Істотою, Творцем Всесвіту, втіленням досконалості, добра і справедливості. Але якщо наш світ дійсно створений такою істотою, то як можливо, що в ньому стільки зла і страждань?

Прибічники релігії пояснюють зло і страждання кознями диявола, Сатани або непослухом людей. Але ж Сатана був створений Богом як найдосконаліший з ангелів. Людина також була створена Богом. Немає нічого, що не було б створене Богом. А отже, усе, що відбувається, є наслідком того, яким Бог створив Всесвіт (включно з людьми й ангелами). У Всесвіті немає нічого, що походило б з якогось іншого джерела, – усе, в кінцевому рахунку походить від Бога.

Якщо Бог Всемогутній і Всезнаючий, то повстання проти нього Сатани або непослух людей були б неможливі, якби сам Бог не захотів їх допустити. Оскільки він всемогутній, та він в будь-який момент може звільнити світ від зла і страждання. Якщо він цього не робить, то значить, він цього не хоче робити.

Але як це можна узгодити з вченням про те, що Він є Всеблагою істотою, досконалим уособленням добра?

Теологи пропонують різні відповіді на ці питання. Розглянемо головні з них.

1) Страждання є покаранням за людські гріхи.

Заперечення:

Люди, які страждають, часто не заслуговують на ці страждання, або їх “гріхи” неспівмірні з їх стражданнями. Найбільш яскравий приклад – страждання маленьких дітей. Згадаймо приклад від Достоєвського: поміщик задля розваги на очах у матері натравлює на маленьку дитину мисливських собак, які розривають її на шматки.

2) Страждання є наслідком злих людських вчинків, які Бог допускає, бо шанує людську свободу.

Заперечення:

Далеко не завжди страждання є наслідком людських дій. Люди, в тому числі маленькі невинні діти, часто страждають внаслідок стихійних лих.

Навіть у випадках, коли страждання є наслідком лихих людських вчинків, незрозуміло, чому Бог допускає страждання невинних. Візьмемо згаданий вище приклад від Достоєвського: чому за “свободу” садиста-поміщика розплачується стражданнями невинна дитина і її мати. Чи варта “свободу” садиста-поміщика цих страждань.

Або візьмемо злочини тоталітарних політичних режимів ХХ століття – нацистського й комуністичного. Чи можливо виправдати повагою Бога до “свободи” Гітлера і співучасників його злочинів винищення мільйонів євреїв, “винних” лише у тому, що вони – євреї. Чи можливо виправдати повагою Бога до “свободи” Сталіна та його поплічників нищення в таборах мільйонів невинних людей, виморювання голодом мільйонів українських селян? Як міг Всемогутній Всеблагий Бог таке допустити?⁵⁷ Чи для нього “свобода” Гітлера, Сталіна та їм подібних важливіша, ніж свобода мільйонів людей, яких вони позбавляли свободи?

Або Бога взагалі не існує, або він зовсім не всемогутній, якщо не може з цим нічого зробити, або він зовсім не добрий, якщо таке допускає.

3) Страждання не є злом. Злом є лише несправедливість. Ніщо не є злом, крім того, що робить людину гіршою, що завдає шкоди її душі.

З цієї точки зору, справжніми жертвами злочинів є не ті, кого ми зазвичай вважаємо жертвами, а самі злочинці.⁵⁸ Ті, кого ми у нашій обмеженій світській перспективі сприймаємо за жертв зла, насправді не зазнають ніякого зла. Тому тут немає ніякої несправедливості з боку Бога.

Цей аргумент має солідну філософську традицію – починаючи від Сократа і стоїків.⁵⁹ Ці філософи вважали, що винагородою за доброчесність є сама доброчесність, а покаранням за нелюдяність є сама нелюдяність. Все інше – не має значення.