1.7. Проблеми вищої освіти у сша

Вища школа США переживає революцію. Тут, незважаючи на в цілому набагато більш високий рівень розвитку й ефективності навчання в порівнянні зі шкільною освітою, також існує чимало проблем. Залишається відносно низькою якість підготовки в багатьох вузах країни, особливо державних. Серйозною проблемою є недоступність вищої освіти через її високу вартість. Середні річні витрати студента, пов’язані, наприклад, з перебуванням у приватному чотирирічному коледжі університету, у 1997 р. досягали 23,5 тис. дол. Ще 1985 р. вони були більш ніж удвічі нижчі [17]. дворічному коледжі зросли на 70%, а в чотирирічному - на 86%; у той самий час розмір максимальної стипендії студентам з малозабезпечених родин скоротився на 25% у реальному вирахуванні.

Актуальною для вищої школи США проблемою залишається нестача викладачів з ряду науково-технічних дисциплін, що призводить до активного залучення в університети висококваліфікованих кадрів з-за кордону. Так, за даними на 1999 р., частка іноземців серед викладачів інженерних наук складала 37%, з математики і комп’ютерних наука - 27%. В основному це вчені таких країн, як Індія, Китай, Великобританія, Канада, Південна Корея. Цей недолік - недостача власних кадрів - успішно переборюється, як видно, без додаткових витрат з боку США за допомогою „відпливу умів” з-за кордону. Інтересам американської науки й економіки служить і зростаюча кількість докторських дисертацій, які захищаються в США іноземцями. Їхнє число в науково-технічних дисциплінах подвоїлося за період з 1986 по 1995 р. і досягло 10 тис. Нові вимоги до кваліфікації кадрів істотно змінюють вимоги до системи вищого освіти, обумовлюють постійний пошук оптимальних підходів до спеціалізації студентів, до методів навчання.

На завершення можна констатувати, що незважаючи на певні проблеми, за рівних прав і можливостей державного і недержавного секторів вищої освіти вся американська система вищої освіти прищеплює студентові вміння самостійно вчитися, мислити та приймати рішення, розв’язувати проблеми й досягати значних результатів у навчанні.

2. Вища освіта у Канаді

2.1. Загальні відомості

Канадська державна структура являє собою федеративну освіту, що складається з 10 провінцій і 2 територій. Конституція Канади забезпечує федеральне керування країною, але в той же час забезпечує автономію і самоврядування провінцій і територій в окремих областях, включаючи освіту. Оскільки освіта знаходиться винятково під контролем кожної провінції і території, то в Канаді не існує державного міністерства освіти.

Системи освіти провінцій і територій, маючи певні розходження в структурі і системі адміністрування, переслідують загальні цілі.

Канада має приблизно 90 вищих навчальних закладів, що можуть називатися університетами, коледжами або школами. Поряд з великими навчальними закладами, що пропонують широкий спектр освітніх програм з гуманітарних і наукових дисциплін, а також професійних кваліфікацій, існує невелика кількість ліберальних гуманітарних коледжів, коледжів теології і кілька таких спеціалізованих установ, як сільськогосподарські школи або коледжі мистецтва.

Звичайно університет складається з факультетів, департаментів, шкіл і інститутів, що проводять викладання, науково-дослідну діяльність і роботу з надання суспільних послуг. Традиційно університети керуються комітетом

З 1980 по 1994 р. витрати на навчання, наприклад, у державному губернаторів, що відповідають за фінансову діяльність установи, і сенатом, що відповідає за академічну політику і планування.

Значна частина фінансування надходить у навчальні заклади з державної скарбниці – провінції і території оплачують 65 % бюджету. Близько 15 % коштів надходить прямо з федеральної скарбниці, і вони, в основному, призначені для науково-дослідної діяльності. Інші кошти надходять за рахунок плати за навчання і з інших джерел.