План семінарського заняття

1.   Сутність та концепції підприємства.

2.   Моделі підприємства, підприємство як система.

3.   Право в основи функціонування підприємства.

4.   Сутність та принципи підприємницької діяльності.

Термінологічний словник

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання створений комплексним органом державної влади або органом місцевого са­моврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в по­рядку передбаченому Господарським кодексом та іншими зако­нами. Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприєм­ниц­тва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємництво – форма діяльності у сфері виробництва товарів і наданих послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Майно підприємства – виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Модель підприємства – особливості теорії концепції підпри­єм­ства.

Інноваційна модель підприємництва – це модель, яка виходить не із ресурсів, а із можливостей виробництва.

Класична модель підприємництва – це модель, яка орієнтується на максимізацію віддачі наявних ресурсів.

Неокласична теорія (механістична модель підприємства) – під­приємство розглядається як цілісний об’єкт, який залучає ресурси і використовує їх для виготовлення продукції.

Інституційна теорія – підприємство розглядається як органі­за­ція, що створена людьми для ефективнішого використання обмежених ресурсів.

Еволюційна теорія (системна модель підприємства) – підпри­єм­ство розглядається як один із об’єктів системи, поведінка підпри­ємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адмі­ністративного та технологічного середовища.

Підприємницька теорія (модель балансу інтересів) – підпри­єм­ство розглядається як таке, в діяльності якого зацікавлені різ­ні групи як в самому підприємстві, так і за його межами.

Теми рефератів

1.   Особливості визначення місії та головних напрямів діяльності підприємства.

2.   Основні тенденції зміни законодавчої бази діяльності підпри­ємств в Україні.

3.   Гнучкість підприємства як виробничої системи в ринкових умо­вах: критерії, характеристика, засоби забезпечення.

Питання для самостійного вивчення

1.   Відмінні особливості підприємства як економічної системи.

2.   Засоби та механізми регулювання господарської діяльності під­приємства в Україні.

3.   Шляхи здійснення захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання і споживачів з боку держави.

4.   Сутність свободи підприємницької діяльності.

 

Літературні джерела

1.    Про власність // Закони України. Т. 2. – С. 173–188.

2.    Про інвестиційну діяльність // Закони України. Т. 2. – С. 189–213.

3.    Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверд­же­не наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318. – С. 316–381.

4.    Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 8–37.

 

Тести

1.       Чинники мікросередовища підприємства – це:

а) елементи прямого впливу зовнішнього оточення на підпри­єм­ство;

б) елементи непрямого впливу зовнішнього оточення на підпри­єм­ство;

в) заходи держави щодо підтримки суб’єктів господарювання.

2.       Чинники макросередовища підприємства – це:

а) елементи прямого впливу зовнішнього оточення на підпри­єм­ство;

б) елементи непрямого впливу зовнішнього оточення на підпри­ємство;

в) заходи держави щодо підтримки суб’єктів господарювання.

3.       Ринкова інфраструктура – це:

а) сукупність чинників макро- та мікросередовища діяльності під­приємства;

б) сукупність елементів ринку, що забезпечують просування про­дукції від виробників до споживачів;

в) сукупність етичних норм поведінки на ринку суб’єктів госпо­да­рювання.

4.       Ускладнення взаємозв’язків суб’єктів господарювання пов’язано з:

а) високим рівнем та подальшим поглибленням розподілу сус­піль­ної праці, розширенням міжнародного економічного співробіт­ництва;

б) розвитком інноваційних процесів;

в) підвищенням вимог до якості продукції.

5.       Шлях розвитку ринку пов’язаний з:

а) підвищенням кваліфікації працівників;

б) збільшенням обсягів інформації;

в) еволюцією і поглибленням суспільного поділу праці, спеціа­лі­за­ції і господарської відокремленості виробників.

6.       У широкому розумінні ринок – це:

а) економічна категорія з приводу прояву економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання;

б) характеристика зовнішнього середовища підприємства;

в) структурне співвідношення робітників у загальній чисельності пер­соналу.

7.       Найважливішим суттєвим аспектом ринку є:

а) можливість виявлення загроз та небезпек для підприємства ;

б) забезпечення органічного зв’язку між виробництвом і спожи­ванням;

в) сприяння підвищенню якості продукції.

8.       Структура ринку дозволяє:

а) підвищити технологічний рівень підприємства;

б) спростити документообіг на підприємстві;

в) дослідити єдність, взаємозв’язок і взаємодію його складових еле­ментів.

9.       Суб’єктами ринкових відносин виступають:

а) виробники та агенти-посередники на шляху просування товарів до споживачів;

б) виробники засобів виробництва;

в) державні служби працевлаштування.

10.    Ринок споживачів – це:

а) сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що заку­по­ву­ють товари чи отримують послуги для особистого споживання;

б) сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;

в) сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками товарів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.

11.    Ринок виробників – це:

а) сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закупо­ву­ють товари чи отримують послуги для особистого споживання;

б) сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;

в) сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками то­варів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.

12.    Ринок посередників – це:

а) сукупність окремих осіб і домашніх господарств, що закупо­ву­ють товари чи отримують послуги для особистого спожи­вання;

б) сукупність суб’єктів господарювання, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів і послуг;

в) сукупність суб’єктів господарювання, що стають власниками то­варів для перепродажу їх іншим суб’єктам господарювання.

13.    Принцип свободи підприємництва забезпечується:

а) соціальним розвитком підприємства;

б) рівнем банківського обслуговування;

в) певними правами підприємства при здійсненні своєї виробничо-комерційної діяльності.

14.    Соціально-відповідальна поведінка підприємства зумовлює:

а) необхідний громадський консенсус, надійне партнерство під­при­­ємців та інших суверенних соціальних верств, державних та громадських організацій;

б) підвищення технічного рівня підприємства;

в) підвищення рівня підготовки персоналу.

15.    Стимулююча функція ринку полягає у:

а) розвитку інноваційної діяльності виробників;

б) поширенні в усі сфери економічної системи;

в) ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.

16.    Прагнення дістати переваги на ринку полягає у:

а) розвитку інноваційної діяльності виробників;

б) поширенні в усі сфери економічної системи;

в) ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.

17.    Загальний характер ринкових відносин полягає у:

а) розвитку інноваційної діяльності виробників;

б) поширенні в усі сфери економічної системи;

в) ініціюванні виробництва товарів, необхідних споживачам.

18.    Відтворювальні пропорції ринку встановлюються внаслідок дії законів:

а) Конституції України;

б) Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

в) закону вартості та закону попиту і пропозиції.

19.    Антимонопольно-конкурентна політика – це:

а) спрямована на регулювання державою відносин обміном між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у про­цесі реалізації національного продукту;

б) спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування дохо­дів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у національну економіку, уз­годження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забез­пе­чення соціальної справедливості при перерозподілі націо­наль­ного доходу;

в) спрямована на створення оптимального конкурентного сере­довища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.

20.    Цінова політика – це:

а) спрямована на регулювання державою відносин обміном між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у про­цесі реалізації національного продукту;

б) спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування до­ходів і використання державних фінансових ресурсів, підви­щен­ня ефективності державних інвестицій у національну економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забез­печення соціальної справедливості при перерозподілі націо­наль­ного доходу;

в) спрямована на створення оптимального конкурентного сере­довища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взає­модії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.

[Вверх] [Вниз]