Практичні заняття
Дивись навчально-методичний посібник з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності 6.091711 «Технологія харчування» (2007 р.) завдання № 50–59.
Літературні джерела
Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 80–110.
Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С. 74–95, 369–402.
Раицкий К.А. Экономика организации (предприятия). – М.: Издательско-торговая корпорація «Дашков и Ко», 2003. – С. 10–60.
Адамов В.Е., Ильенкова С.Д., Сиротина Т.П., Смирнов С.А. Экономика и статистика фирм. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 250–273.
Тести
Плинність персоналу визначається:
а) співвідношенням кількості звільнених з усіх причин до явочної чисельності;
б) співвідношенням кількості звільнених з поважних причин до облікової чисельності працюючих;
в) співвідношенням кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності працюючих на підприємстві.
Якість трудового потенціалу персоналу підприємства залежить від:
а) фонду робочого часу;
б) характеру вироблюваної продукції ;
в) конкурентоспроможності економіки та рівня добробуту населення.
Реальні трудові ресурси – це:
а) ті люди, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді;
б) ті люди, що на даний момент вже працюють;
в) люди, що виїжджають на роботу за кордон.
Потенційні трудові ресурси – це:
а) ті люди, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді;
б) ті люди, що на даний момент вже працюють;
в) люди, що виїжджають на роботу за кордон.
Трудові ресурси – це:
а) усі люди працездатного віку;
б) чисельність працюючих людей на даному підприємстві;
в) сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності.
Службовці – це працівники, які:
а) займаються інженерно-технічними і економічними роботами;
б) зайняті безпосередньо у процесі виробництва та надання матеріальних благ;
в) здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.
Спеціальність – це:
а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних умов;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок;
в) більш вузький різновид трудової діяльності у межах професії.
Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працюючих, прийнятих на роботу терміном один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відряджені, звільнені від праці за хворобою чи з інших причин, називається:
а) явочною;
б) обліковою;
в) середньообліковою.
Персонал підприємства – це:
а) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності;
б) працівники, що мають вищу освіту;
в) працівники, що виїжджають на роботу за кордон.
За видом діяльності та виконуваних функцій персонал поділяють на:
а) промислово-виробничий та непромисловий;
б) керівників, адмінапарат та робітників;
в) основний та допоміжний.
Професія – це:
а) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок;
в) мотиваційні аспекти виробничо-комерційної діяльності.
Кваліфікація – це:
а) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності;
б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок;
в) мотиваційні аспекти виробничо-комерційної діяльності.
Продуктивність праці виражається:
а) в натуральних і вартісних показниках;
б) вартісних і трудових показниках;
в) натуральних, вартісних і трудових показниках.
Виробіток на одного працівника розраховується:
а) діленням об’єму виробленої продукції за розрахунковий період на спискову чисельність працівників на початок періоду;
б) діленням об’єму виробленої продукції на середньоспискову чисельність працівників;
в) діленням об’єму виробленої продукції на спискову чисельність працівників на кінець періоду.
Середньоденний виробіток на одного працівника визначається:
а) співвідношенням обсягу виробленої продукції до загальної кількості людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками у звітному році;
б) співвідношенням середньорічного виробітку на одного працівника промислово-виробничого персоналу до чисельності робочих днів у звітному році;
в) співвідношенням обсягу виробленої продукції до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу.
Як розраховується частка приросту об’єму діяльності за рахунок зміни продуктивності праці?
а)
б)
в)
Tr – темпи приросту чисельності робітників;
Tn – темп приросту продуктивності праці;
To – темп приросту об’ємного показника.
На розмір виробітку впливають такі чинники:
а) чисельність промислово-виробничого персоналу і його структура;
б) чисельність і структура промислово-виробничого персоналу, тривалість робочого дня, цілодобові простої;
в) чисельність і структура промислово-виробничого персоналу, тривалість робочого дня, цілодобові простої, трудомісткість продукції, змінність роботи підприємства.
Трудоємкість продукції виражає:
а) виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції;
б) затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції;
в) трудовитрати (в днях, годинах) на весь об’єм виробленої продукції.
Який взаємозв’язок між показниками продуктивності та фондоозброєності праці?
а) зростання фондоозброєності призводить до зменшення продуктивності праці;
б) продуктивність праці збільшується у пропорційній залежності від фондоозброєності;
в) продуктивність праці робітників збільшується, але не прямо пропорційно зростанню фондоозброєності.
В якому співвідношенні повинні знаходитися темпи росту продуктивності праці і середньої заробітної плати?
а) відповідати один одному;
б) темпи росту продуктивності праці повинні випереджати темпи росту середньої заробітної плати;
в) навпаки, темпи росту середньої заробітної плати одного робітника повинні перевищувати темпи росту продуктивності праці.