2. Вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

–фінансові звіти підприємства за різні періоди;

–фінансові звіти різних підприємств.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

–автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників; тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

–безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

–періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

–історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

–нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

–повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

–послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

–обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

–превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

–єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Фінансова звітність підприємств є основним джерелом інформації про його майно і фінансовий стан, яка необхідна для прийняття дієвих управлінських рішень.

3. Поняття аудиторських доказів

Згідно з МСА 500 «Аудиторські докази» аудиторські докази – це інформація, яку використовує аудитор під час формулювання висновків, на якій ґрунтується аудиторська думка. До аудиторських доказів належить інформація, що міститься в облікових записах, які є основою для фінансової звітності, та інша інформація.

Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, за допомогою яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Відповідно до МСА 500 «Аудиторські докази», оцінка якості, тобто, достовірності доказів грунтується на критеріях їх достатності та прийнятності.

Достатність доказів щодо конкретного питання є кількісним критерієм аудиторських доказів.

При цьому достатню кількість доказів аудитор визначає у кожному конткретному випадку, виходячи з:

– оцінки системи обліку та внутрішнього контролю, а також величини аудиторського ризику;

– надійності джерел отримання інформації;

– професійний досвід аудитора;

– результати застосованих аудиторських процедур;

– наявність виявлених фактів помилок та шахрайства.

Прийнятність – це критерій якості аудиторських доказів та їх доречності щодо конкретного питання.

На ступінь достовірності доказів впливають наступні фактори:

– незалежність джерела інформації – тобто, зовнішнє джерело є більш надійним ніж внутрішнє;

– ефективність внутрішнього контролю – коли система внутрішнього контролю підприємства ефективна, то і докази отримані на ньому є більш надійними.

– оцінка осіб, що надали інформацію – докази вважаються надійними, коли вони надані особою, що обізнана у своїй діяльності. Наприклад, перевірка наявності препаратів у фармацевтичній компанії не дасть достовірних доказів, якщо аудитор не має відповідних знань. У даному випадку свідчення експерта з цього питання будуть більш достовірними;

– ступінь об’єктивності. Об’єктивна інформація – це реально існуючі документальні докази. До об’єктивної можна віднести банківські виписки, результати інвентаризації та інше;

– своєчасність - аудиторські докази є більш достовірними, якщо вони відповідають моменту здійснення фактів. Наприклад, оцінка платоспроможності підприємства на дату складання балансу більш достовірна, ніж за кілька місяців тому;

– безпосередні знання аудитора – інформація, отримана безпосередньо аудитором в результаті фактичної перевірки, спостереження, дослідження, проведення розрахунків, більш достовірна, ніж отримана від підприємства.