7. Процедури одержання аудиторських доказів

Доречно зазначити, що жодна з редакцій Міжнародних стандартів аудиту не містить визначення аудиторської процедури. Проте у глосарії МСА у визначенні окремих дефініцій, наприклад «процедури по суті», «процедури оцінки ризику» використовується поняття «аудиторська процедура», а саме:

1) процедура по суті – аудиторська процедура, призначена для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень;

2) процедури оцінки ризиків – аудиторські процедури, які виконують для отримання розуміння суб'єкта господарювання та його середовища, в тому числі внутрішнього контролю суб'єкта господарювання, визначення й оцінки ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки на рівні фінансової звітності та тверджень. Аудиторські докази отримуються в результаті проведення відповідного комплексу тестів контролю та процедур по суті.

Тести контролю – це тести, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо відповідності організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури по суті – це перевірки, виконані для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Є два типи процедур по суті:

Перевірки докладної інформації про операції та залишки на рахунках;

Аналітичні процедури.

Аудиторські процедури є реальним втіленням застосування відповідних методів і прийомів, певна послідовність яких формує методику перевірки. Кількість і види аудиторських процедур, які повинні бути виконані, визначаються аудитором самостійно з урахуванням специфіки суб’єкта господарювання. Доцільність застосування тих або інших методів аудиторських процедур визначається з урахуванням наступних факторів:

а) наскільки обраний метод аудиту дозволяє досягти цілей, поставлених на даному етапі аудиторської перевірки;

б) наявності у аудитора достатніх навичок і досвіду для застосування обраного методу;

в) доступності матеріалів, на основі яких проводиться аудиторська перевірка, а також того, наскільки їх якість дозволяє застосувати обраний метод аудиту;

г) чи є застосування обраної методики економічно виправданим (ефект від її застосування повинен перевищувати необхідні витрати й зусилля); д) чи буде забезпечена достовірність висновку, отриманого за результатами застосування даного методу аудиту..

Аудитор одержує аудиторські докази, виконавши одну або кілька таких процедур:

Перевірка записів або документів – складається з вивчення записів, документів. Перевірка записів і документів надає аудиторські докази різного ступеня достовірності залежно від їх характеру і джерела, а також від ефективності заходів внутрішнього контролю та їх обробки. Є три категорії документальних аудиторських доказів, які надають аудиторові різний ступінь достовірності:

– документальні аудиторські докази, які створені третіми особами та утримуються ними;

– документальні аудиторські докази, створені третіми особами та утримуються суб’єктом господарювання;

– документальні аудиторські докази, які створені та утримуються суб’єктом господарювання.

Перевірка матеріальних активів – полягає у фізичній перевірці активів. Перевірка матеріальних активів може надати достовірні аудиторські докази щодо їх існування, але на обов’язково докази прав та зобов’язань чи оцінки вартості активів. Перевірка матеріальних активів, як правило, проводиться у вигляді спостереження за проведенням інвентаризації.

Спостереження – охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконуються іншими особами (за інвентаризацією).

Запит – це процес звернення за інформацією до обізнаних осіб усередині суб’єкта господарювання або поза його межами. Запит – це аудиторська процедура, яка широко застосовується в ході аудиторської перевірки та часто доповнює виконання інших аудиторських процедур. Запити можуть бути різних видів: від офіційних письмових запитів до неофіційних усних запитів.

Підтвердження - це особливий тип запитів – це процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов безпосередньо від третіх осіб. Зовнішні підтвердження можуть надати таку інформацію:

– залишок по банківському рахунку та інша банківська інформація про клієнта;

– залишки по рахунках дебіторської заборгованості;

– запаси, що зберігаються третіми сторонами на митних складах;

– документи на право власності, що перебувають у юристів чи фінансистів на зберіганні або як застава;

– інвестиції, придбані за участю торговців цінними паперами, але не отримані на дату балансу;

– позики, надані позикодавцями;

– залишки на рахунках кредиторської заборгованості.

Обчислення (перерахування) - складається з перевірки арифметичної точності сум у первинних документах і облікових записах або проведення незалежних підрахунків.

Аналітичні процедури – складаються з оцінювання фінансової інформації шляхом дослідження важливих зв’язків між фінансовими і нефінансовими даними. Аналітичні процедури передбачають також подальше вивчення визначених відхилень та зв’язків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.

Аналітичні процедури застосовуються як на етапі планування з метою розуміння бізнесу клієнта та його стану та для виявлення зон можливого ризику, що допоможе визначити необхідний характер та обсяг аудиторських процедур.

Інвентаризація – перевірка фактичної наявності ТМЦ;

Експертна оцінка – застосовується для підтвердження якості ТМЦ та для визначення правильності складання проектно-кошторисної документації;

Взаємний контроль документів – це зіставлення окремих реквізитів, які повторюються в ряді документів, відображаючих взаємопов’язані операції;

Хронологічний аналіз господарських операцій – це перевірка реальної можливості здійснення тієї або іншої господарської операції шляхом дослідження хронології записів в регістрах бухгалтерського обліку і документах.