2. Аудит необоротних активів

Під час аудиту основних засобів аудитор керується П(С)БО 7 «Основні засоби», Податковим кодексом України, Методичними рекомендаціями з обліку основних засобів, а також інформацією облікової системи – записами головної книги, регістрів аналітичного обліку за рахунками 1-го класу – 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 13 «Знос необоротних активів», 15 «Капітальні інвестиції».

Метою аудиту основних засобів є підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку:

– первісної вартості основних засобів;

– сум нарахованого зносу;

– операцій, пов’язаних з рухом необоротних активів у періоді, що перевіряється;

– витрат на поліпшення основних засобів;

– результатів переоцінки;

– капітальних інвестицій.

Основними завданнями аудиту операцій з основними засобами є:

– перевірка правильності віднесення матеріальних активів до основних засобів;

– перевірка приналежності об’єктів основних засобів даному підприємству;

– перевірка реальності їх оцінки та переоцінки;

– перевірка правильності відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку;

– своєчасності і правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження і вибуття основних засобів;

– правильності нарахування амортизації, своєчасності і повноти включення її у витрати виробництва, відповідність обраного методу її нарахування обліковій політиці;

– правильності відображення і оформлення списання основних засобів;

– перевірка правильності відображення залишків основних засобів у звітності;

– оцінка організації синтетичного та аналітичного обліку основних засобів у бухгалтерії та за МВО в місцях експлуатації основних засобів;

Джерелами аудиторських доказів при проведенні аудиту основних засобів є:

– Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів – ця форма використовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, введення в експлуатацію, внутрішнього переміщення, а також передачі основних засобів за плату, без оплати і за договорами оренди іншим юридичним або фізичним особам;

– Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів, який застосовується при виконанні ремонтних робіт як власними силами підприємства, так і сторонніми організаціями;

– Акт на списання основних засобів – складають у разі повної або часткової ліквідації основних засобів (крім автотранспортних), внаслідок їх зносу, аварійного стану, розкрадання і в інших випадках;

– Акт на списання автотранспортних засобів – застосовують для списання окремого об’єкта або групи об’єктів основних засобів. (Підставою для відображення операції в інвентарній картці слугують записи у всіх вищезгаданих формах).

– облікові регістри синтетичного обліку необоротних активів (відомості, журнали, книги);

– Інвентаризаційні відомості, які свідчать про фактичний стан і наявність основних засобів;

– рахунки головної книги, призначені для обліку необоротних активів і їх зносу;

– Баланс (Звіт про фінансовий стан);

– Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) в частині фінансових результатів від ліквідації, продажу основних засобів і витрат на ремонт основних засобів, амортизація як елемент операційних витрат);

– Звіт про рух грошових коштів за прямим методом (розділ 2)»

– Примітки до фінансової звітності;

– фінансова звітність за попередній період;

– відповіді на запити до постачальників основних засобів та підрядників;

– робочі документи і звіт попереднього аудитора;

– контракти, угоди про оренду, страхові поліси;

– кошториси і плани ремонтних робіт;

– розрахунки амортизації основних засобів;

– Наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів.

Основними методами, які використовуються при аудиті основних засобів є опитування, фактична перевірка, порівняння, перерахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

Для забезпечення повноти отримання інформації аудитору необхідно окремим листом повідомити керівництво підприємства-клієнта перелік питань і документів, які йому треба отримати для об’єктивної перевірки обліку основних засобів за звітний період.

Розпочинаючи перевірку основних засобів, аудитор повинен:

– ознайомитись з обліковою політикою підприємства в частині обліку основних засобів;

– виявити дату проведення останньої інвентаризації, її результати;

– перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на підприємстві постійно діючої комісії із списання основних засобів ,про осіб, відповідальних за збереження основних засобів у місцях їх експлуатації, а також виявити, чи укладені договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

– ознайомитись з договорами на оренду основних засобів;

– впевнитись, що бухгалтерія веде картотеку основних засобів (картки форм ОЗ-6 і ОЗ-8) та інвентарні списки ф. № ОЗ-9 за конкретними матеріально-відповідальними особами (МВО) у комп’ютерному чи ручному вигляді;

– отримати інформацію про звільнених МВО;

– встановити, якою мірою бухгалтерія забезпечена нормативними документами, які визначають правила ведення обліку основних засобів, зразками форм первинної уніфікованої документації з обліку основних засобів.

На наступному (головному) етапі аудиту основних засобів аудитор здійснює:

1) перевірку правильності формування первісної вартості основних засобів;

2) перевірку правильності документального оформлення оприбуткування і ліквідації основних засобів;

3) перевірку зіставності даних аналітичного, синтетичного обліку, головної книги, Балансу;

4) перевірку правильності кореспонденції рахунків за операціями з основними засобами у відповідності з Інструкцією до плану рахунків;

5) перевірку правильності розрахунку амортизації по основним засобам;

6) перевірку правильності визначення фінансового результату від реалізації або ліквідації основних засобів;

З метою забезпечення належного обліку і контролю за збереженням основних засобів кожному інвентарному об’єкту в момент надходження на підприємство має присвоюватись відповідний інвентарний номер. Який зберігається за об’єктом весь період перебування його на даному підприємстві. Якщо який-небудь об’єкт основних засобів вибуває (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, тощо), то його номер не може присвоюватись іншому об’єкту, який надійшов згодом.

Під час аудиту необхідно простежити, чи проставляються інвентарні номери в актах, накладних та інших первинних документах, які є підставою для прийняття на облік або зняття з обліку окремих об’єктів.

Під час огляду об’єктів основних засобів уточнюють, чи позначені на них інвентарні номери шляхом підкріплення металевих жетонів, нанесення номерів незмивною фарбою, клеймування, витравлення, випалювання та в інший спосіб.

До моменту перевірки первинних документів і зроблених записів на рахунку 10 «Основні засоби» слід упевнитись у точності сальдо за цим рахунком на останню звітну дату у Балансі і Головній книзі, а сальдо Головної книги на цю ж дату звірити з даними аналітичного обліку (типовими інвентарними картками або книгами).

На початку аудиту також слід впевнитись у правильності організації аналітичного обліку і визначити, чи всі основні засоби підприємства закріплено за МВО. Джерелами аудиту операцій з обліку основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття і внутрішнє переміщення (акти приймання-передачі основних засобів, акти на списання, інвентарні картки, картка обліку руху основних засобів, інвентарний список, розрахунки амортизації), дані аналітичного та синтетичного обліку.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку основних засобів, своєчасність заповнення їх реквізитів. Якщо картки на деякі об’єкти відсутні, аудитор пропонує керівництву відновити пооб’єктний облік основних засобів. Достовірність даних про наявність та рух основних засобів перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентарних карток.

Крім того, встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їхньому залишку за рахунком 10 «Основні засоби» на відповідні дати. Якщо є розходження між даними аналітичного та синтетичного обліку, то аудитор з’ясовує причини, винних осіб, визначає наслідки (недонарахування або зайве нарахування амортизації) і пропонує усунути недоліки.

Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвентаризацій основних засобів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з’ясовує, чи можна довіряти результатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити розмір аудиторського ризику.

Аудитору слід детально перевірити операції зі списання основних засобів, правильність їх оформлення, законність і доцільність їх вибуття і відображення його в обліку. Аудитор також перевіряє правильність переоцінки основних засобів за відновною вартістю, її відображення в бухгалтерському обліку.

Підлягає перевірці вибуття основних засобів внаслідок ліквідації об’єктів, що стали непридатними через їх старіння і зношеність. Аудитор перевіряє правильність оформлення і своєчасності відображення операцій щодо списання основних засобів. Встановлюється правомірність списання витрат щодо ліквідації основних засобів, повноту оприбуткування цінностей, що надійшли від ліквідації та їх відображення в обліку.

Незалежно від того яким способом надійшов об’єкт основних засобів на підприємство першочерговим завданням облікових робітників є своєчасне та об’єктивне відображення затрат на створення чи придбання об’єкту і формування його первісної вартості, яка залежить від способу надходження об'єкту на підприємство.