7. Оцінка аудитором системи внутрішнього контролю підприємства

Внутрішній контроль – це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об’єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети.

Мета внутрішнього контролю - об’єктивне вивчення стану справ у суб’єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів та умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети та доведення цієї інформації до органу управління.

Аудитор вивчає та оцінює систему внутрішнього контролю клієнта з метою підготовки та планування аудиту, визначення його термінів та обсягу необхідних аудиторських процедур.

Функції внутрішнього контролю:

– надання інформації щодо процесів, які відбуваються у суб’єкта господарювання;

– допомога у прийнятті найбільш доцільних управлінських рішень з питань розвитку підприємства;

– аналіз правильності прийнятих рішень, своєчасності та результативності їх виконання;

– дозволяє своєчасно виявити та усунути ті умови та фактори, які не сприяють ефективному веденню виробництва;

– допомагає службам і підрозділам підприємства виявити недоліки у їх функціонуванні з метою підвищення результативності їх діяльності.

Суб’єкти внутрішнього контролю на підприємстві: управлінський персонал та спеціалісти, які виконують контроль, головний бухгалтер та бухгалтерська служба, внутрішні контролюючи служби, що створюються на підприємстві за ініціативою власників: спостережні ради, ревізійні комісії, інвентаризаційні комісії, внутрішні аудитори.

Методи вивчення системи внутрішнього контролю:

1) спостереження;

2) опитування персоналу;

3) запит до попереднього аудитора;

4) ознайомлення з обліковими та управлінськими документами;

5) вивчення результатів ревізій та інших перевірок;

6) знайомство з вимогами до організації системи внутрішнього контролю, тощо.

Цікаві факти до теми

Найбільших аудиторських фірм було вісім. У 1989 році розпочався процес їх злиття, коли компанії Deloitte, Haskins and Sells i Touche Ross об'єдналися y фірму Deloitte & Touche. Після цього відбулося об'єднання Ernst & Whinney та Arthur Young y Ernst & Young.

Відтоді «Велика вісімка» перетворилася y «Шістку».

У 1998 році відбувся новий виток об'єднань.Price WaterhouseіCoopers & Lybrandутворили PricewaterhouseCoopers.

Процес перетворень завершився в2002році після дискредитації репутації компаніїArthur Andersen,внаслідок скандалу зі збанкрутілою енергетичною компанієюEnron.Внаслідок цього аудиторська компанія втратила клієнтів і залишила ринок.

Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання «привілейованих бухгалтерів». Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго - 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно -224.

Поштовхом до розвитку аудиту в Англії став закон «Про британські компанії», прийнятий у 1862 р. У ньому запропоновано в обов'язковому порядку перевіряти рахунки і звіти компаній аудиторами не рідше одного разу на рік. Це було зумовлено потребою в об'єктивній оцінці звітності акціонерного товариства з тим, щоб мати достовірні дані про дійсний фінансовий стан підприємства і результати його господарської діяльності за конкретний період. Вже через п'ять років після встановлення обов'язкового аудиту в Англії було прийнято такий самий закон у Франції.