5. Відмінності аудиту від ревізії

Відмінності аудиту від ревізії узагальнено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Відмінності аудиту та ревізії

Ознака	Аудит	Ревізія
1	2	3
За метою	Висловлення думки у висновку щодо повноти, достовірності та відповідності законодавству звітності підприємства	Виявлення незаконних дій та подій, порушень та зловживань з метою притягнення винних до відповідальності
За завданнями	Підтвердження звітності, надання рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків	Виявлення незаконних дій та операцій, виявлення винних, притягнення до відповідальності
За характером діяльності	Підприємницька діяльність	Виконавча діяльність
За об’єктами	Ресурси підприємства, господарські процеси, результати діяльності, форми, методи управління	Операції та дії, що порушують чинне законодавство
За відповідальністю	Відповідальність перед замовником за якісне надання послуг. Відповідальність майнова у розмірі фактично завданих збитків, адміністративна та кримінальна	Відповідальність перед органом, що призначив ревізійну комісію
За направленістю дій	Аудит направлений на підвищення довіри до звітності, сприяння залученню інвестицій, усунення недоліків	Ревізія направлена на збереження власності
За джерелом фінансування	Аудит оплачує підприємство, що перевіряється	Ревізію оплачує орган, що її направив
За наслідками	Видача аудиторського звіту, підтвердження звітності, видача рекомендацій щодо покращення функціонування системи обліку. Звіт оприлюднюється.	Складання акту ревізії з указанням порушень, винних осіб, розміру шкоди. Акт передається вищестоячій організації а у разі виявлення зловживань та порушень – у слідчі органи. Інформація оприлюднюється
За регулюванням відносин	Договором	Наказом про призначення ревізії та ревізора

6. Принципи аудиту

Принципи аудиту – це основні засади на яких здійснюється аудиторська діяльність.

Згідно з Міжнародними стандарти контролю якості, аудиту, огляду та іншого надання впевненості та супутніх послуг (видання 2010 року) принципи аудиту поділяються на принципи професійної етики та методологічні принципи.

Принципи професійної етики:

Об’єктивність і незалежність – аудитор має бути неупередженим, а його висновок має ґрунтуватись на результатах дослідження і підтверджуватись зібраними доказами;

Доброзичливість – аудитор має бути доброзичливим та поважним у спілкуванні, позитивно реагувати на зауваження з приводу виконаної роботи, поважати думку інших фахівців, залучених до проведення аудиту;

Конфіденційність інформації - аудитор має дотримуватись суворої конфіденційності всієї інформації, отриманої в процесі дослідження. Будь-яка інформація не може бути розголошена без дозволу клієнта. Лише за рішенням суду або з санкції прокурора аудитор має подати конкретну інформацію чи документацію відповідним слідчим органам;

Компетентність – аудитор має володіти спеціальними знаннями, рівень яких підтверджено кваліфікаційним іспитом у АПУ та мати практичний досвід. Компетентність аудитора забезпечує обґрунтованість та доцільність вибору методики та техніки аудиту у кожному конкретному випадку.

Методологічні принципи:

Планування аудиту – планування здійснюється з метою звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту та на виявлення об’єктів, які слід перевірити найретельніше. Планування ґрунтується на попередньому вивченні особливостей фінансово-господарської діяльності клієнта.4

Доцільність вибору методики і техніки проведення аудиту. Аудитор концентрує свою увагу на зонах з високим ступенем ризику, проводить вибіркові перевірки, збирає докази з метою формування аудиторського висновку;

Обґрунтування значущості аудиторських доказів – для підготовки аудиторського висновку аудитор збирає докази про об’єкт аудиту з метою визначення характеру аудиту, необхідного терміну для його проведення та масштабів аудиторських процедур;

Обґрунтування оцінки системи обліку і внутрішнього контролю – аудитору необхідно бути впевненим, що у бухгалтерському обліку адекватно відображені всі без винятку суттєві операції і що вся інформація, відображена в обліку, використана під час підготовки фінансової звітності. Існування системи внутрішнього контролю підвищує рівень довіри до інформації.

Обов'язкові вимоги до аудитора під час виконання завдання з аудиту:

1) виконання етичних норм. Аудитор повинен слідувати відповідним етичним нормам, що наведені в частинах А і В «Коду етики професійних бухгалтерів»: чесність, об'єктивність, професійну компетентність і належну відповідальність, конфіденційність, професійна поведінка. Крім того, аудитор може бути пов'язаний і іншими етичними нормами, якщо юрисдикція, в якій працює аудитор, має свої професійно-етичні вимоги;

2) професійний скептицизм. Професійний скептицизм є не особливістю аудиту, а безпосередньою вимогою, про що чітко зазначено в стандарті.

Професійний скептицизм – ставлення, що поєднує допитливість, уважність до обставин, які можуть вказувати на можливе викривлення внаслідок помилки або шахрайства, та критичну оцінку аудиторських доказів (п. 13 МСА 200).

Професійний скептицизм передбачає критичну оцінку отриманих аудиторських доказів і настороженість щодо аудиторських доказів, які суперечать або ставлять під сумнів надійність документів, та/або відповідей на запити, та/або іншої інформації, отриманої від керівництва суб’єкта господарювання, що перевіряється. МСА підкреслює необхідність критичної оцінки зібраних аудиторських доказів;

3) професійне судження. Стандарт вимагає, щоб аудитор використовував професійне судження в процесі планування та застосовував практично у всіх ключових аспектах виконання аудиту фінансової звітності (п. 16 МСА 200).

МСА визначає професійне судження як застосування необхідних навичок, знань і досвіду в контексті стандартів аудиту, бухгалтерського обліку та професійної етики при прийнятті обґрунтованих рішень щодо плану дій, які прийнятні за обставинами завдання з аудиту (п. 13 МСА 200). Комітет вважає, що це визначення роз'яснює, що саме стоїть за терміном

«професійне судження», і вважає, що нова вимога посилює важливість обґрунтованого професійного судження як складової частини аудиту.

Також у розділі роз'яснювальних приміток, стандарт наводить приклади, коли професійне судження застосовується (Д.23 МСА 200). У стандарті зазначається, що отримання консультацій від третіх осіб допомагає аудитору у формуванні обґрунтованого судження.

А також про необхідність відповідного документування як самого судження, так і передумов, які привели до такого судження;

4) достатні та прийнятні аудиторські докази і аудиторський ризик.

В п. 17 МСА 200 зазначено, що для того щоб отримати достатню впевненість, аудитор повинен отримати достатні та прийнятні аудиторські докази для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня, які надають аудитору можливість дійти обґрунтованих висновків, на яких ґрунтуватиметься аудиторська думка.

Стандарт містить ряд визначень компонентів аудиторського ризику, які далі вживаються в стандартах групи «Оцінка ризиків та дії у відповідь на оцінені ризики» (МСА 300 - 450), у тому числі визначення нового поняття - «ризик суттєвого викривлення»: ризик того, що фінансова звітність містить суттєве викривлення до початку аудиту.

Стандарт вказує, що аудиторський ризик є функцією ризику суттєвого викривлення і ризику невиявлення, а ризик суттєвого викривлення, в свою чергу, є функцією невід'ємного ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю.

Даний стандарт встановлює також, що аудитор може оцінювати ризик суттєвого викривлення як у сукупності, так і шляхом оцінки його компонентів: властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю. Як і в попередній редакції, стандарт вказує, що оцінка ризику може бути і якісною, і кількісної.

Ризик суттєвого викривлення оцінюється:

– на рівні звітності в цілому;

– на рівні тверджень стосовно класів операцій, залишків на рахунках і розкриття інформації.

5) проведення аудиту відповідно до МСА.

В даній частині МСА міститься ряд специфічних вимог, які пояснюють, яким чином необхідно слідувати завданням і вимогам оновлених МСА. Виділено такі групи вимог:

– дотримання МСА, доречних для аудиту;

– завдання (цілі), що встановлюються кожним індивідуальним МСА;

– дотримання доречних вимог стандарту;

– невиконання завдань стандарту або неможливість досягнення мети.