3. Види аудиту

Аудит класифікується за певними ознаками:

За організаційною ознакою:

1) зовнішній – проводиться незалежними аудиторами на договірних засадах з метою перевірки достовірності та відповідності фінансової звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства на вимогу власників, акціонерів, банків, податкових органів та іноземних партнерів.

2) внутрішній – проводиться працівниками підприємства (бухгалтерами, економістами і т.д.). перевіряється бухгалтерська інформація її достовірність і подаються керівництву результати аналізу з рекомендаціями та порадами щодо покращання роботи відповідними працівниками підприємства. Це вид контролю, що установлюється керівництвом. Внутрішній аудитор підпорядковується лише керівнику.

За обов’язковістю:

1) обов’язковий (ст. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність»); проведення аудиту є обов'язковим для:

– підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

– перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

– емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

2) добровільний – коли ініціатива проведення аудиту належить клієнту. При цьому об’єкти аудиту, обсяги робіт, період і строки їх виконання визначаються клієнтом і обумовлюються угодою між суб’єктом підприємницької діяльності і аудиторською фірмою.

За етапами розвитку:

1) підтверджуючий – перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності;

2) системно-орієнтований – аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна і необхідність у надто детальній перевірці відпадає;

3) аудит, що базується на ризику – тобто, аудитор концентрує увагу на зонах з високим ризиком, що скорочує та спрощує його роботу у зонах з низьким ризиком.

За регулярністю проведення:

1) первинний;

2) повторний.

Отже, всі види аудиту взаємопов’язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдосконалення підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

4. Предмет та об’єкти аудиту

Предметом аудиту, тобто, колом питань, які вивчає аудит, є процеси і явища господарської діяльності, які відображені документально. Аудит займається дослідженням здійснених господарських операцій з метою підтвердження повноти, достовірності та об’єктивності інформації, що надається користувачам.

Об’єкт аудиту – це те, на що направлена дія аудитора. В залежності від направленості аудиту, аудитор має справу з досить різними об’єктами. Так, об’єктами аудиту можуть бути будь-які процеси, які відбуваються у господарській діяльності суб’єкту та інформація про наявність і рух засобів підприємства та джерела їх формування, що зафіксована документально.

Суб’єктами аудиту є фізичні особи та їх організації (аудиторські фірми), що здійснюють незалежний контроль та висловлюють свою думку щодо відповідності звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності об’єкту перевірки встановленим нормативам а також надають результати перевірки зацікавленим користувачам.