politika фін курссова

11

клієнтів або приватних вкладників, або підприємства та інші юридичні особи,

або тих й інших одночасно.

Таким чином, можна зробити висновок, що депозитна політика банку є складовою частиною банківської стратегії, яка реалізується через механізм фінансового менеджменту банку.

1.3 Фактори впливу на розробку та реалізацію депозитної політики

У розрізі даної теми особливу увагу слід звернути на те, що депозитна політика та її характер залежить від визначеної кількості факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього впливу поділяються на загальні та специфічні

(додаток А). До загальних факторів зовнішнього впливу відносяться:

стан економіки;

державна політика;

стан соціального середовища;

розвиток банківських технологій.

До специфічних факторів зовнішнього впливу відносяться:

кон’юнктура ринку;

рівень ризиків;

регіональна специфіка.

На регіональну специфіку функціонування банку впливають сформовані у регіоні відносини між банком та його клієнтами, спеціалізація банківської діяльності та прибутковості, співвідношення попиту та пропозиції на банківські послуги та операції в певному регіону. На сьогодні кожен банк прагне до розширення своєї діяльності на ринку шляхом залучення клієнтури з різних регіонів країни, організовуючи там свої представництва, філії та відділення.

12

Досить вагомим у визначенні депозитної політики є вплив грошово-

кредитної і фіскальної політики держави. НБУ здійснює державну політику,

використовуючи різні загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання економіки: зміну офіційної облікової ставки, проведення операцій на відкритому ринку з валютою та цінними паперами, встановлення норм та нормативів діяльності банків [16].

До факторів внутрішнього впливу відносять пріоритети банку на найближчу та віддалену перспективу з розвитку власної діяльності,

прибутковість, ліквідність, розширення клієнтури, завоювання нових ринків,

впровадження нових видів операцій та послуг. Фактори внутрішнього впливу відповідно поділяються на загальні та специфічні.

До загальних факторів внутрішнього впливу належать:

фінансовий стан;

імідж банку;

досвід функціонування банку на ринку;

філіальна мережа.

До специфічних факторів внутрішнього впливу відносяться:

асортимент продукції;

цінова політика;

клієнтський склад;

спеціалізація;

кваліфікація і досвід персоналу;

рівень ризик-менеджменту.

При розробці депозитної політики для більш точної характеристики ресурсної бази банку необхідно оцінювати стабільність депозитів та характер коливань їх обсягу. Під час такого оцінювання визначається стабільна частина депозитів, тобто обсяг коштів, несхильних або мало схильних до коливань кон’юнктури ринку.

13

Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу визначаються відповідний тип депозитної політики. Депозитна політика в свою чергу поділяється на:

помірковану;

агресивну;

консервативну.

Поміркована депозитна політика реалізується при орієнтації розміру депозитних ставок на їхній ринковий рівень; при агресивній депозитній політиці банк збільшує обсяги власних ресурсів шляхом пропонованого високого рівня процентних ставок по депозитам, зниження цін на розрахунково-касове обслуговування, спостерігається активне застосування нецінових методів; відповідно при консервативній депозитній політиці банк розширює власну діяльність шляхом встановлення процентних ставок,

виходячи із власних можливостей їх сплати, відповідності строкам планових активних операцій, при цьому ціни на розрахунково-касове обслуговування є високими, застосування нецінових методів реалізації мінімальне.

Ефективною та оптимальною депозитна політика може бути лишу у тому разі, якщо вона побудована з урахуванням визначених принципів її формування. В залежності від конкретного етапу формування депозитної політики використовуються та чи інша група принципів – загальні або специфічні принципи (додаток Б).

Принцип наукової обґрунтованості полягає у реалі заторів депозитної політики наявності базових інструментів та методів для залучення необхідного обсягу ресурсів. Принцип оптимальності та ефективності полягає у дотриманні прийнятного співвідношення між обсягом вкладених ресурсів у впровадження депозитної політики та ефектом від її реалізації, тобто даний принцип найбільш повно відповідає меті депозитної політики. Принцип комплексного підходу вимагає розгляду депозитної політики як елемента банківської політики, яка у складі останньої комплексно взаємодіє з іншими типами політик, зокрема із кредитною. Принцип єдності елементів депозитної політики полягає у

14

досягненні тісного взаємозв’язку та взаємозалежності методів, інструментів та механізмів реалізації у складі депозитної політики.

Принцип забезпечення оптимального рівня витрат означає визначення постійних та змінних витрат банку та здатності їх коригування, а також можливість ефективного та оперативного компенсування понесених витрат отриманими доходами. Принцип безпеки операцій банку застосовується у комплексному зв’язку із принципом забезпечення надійності, які полягають у тому, що при застосуванні інструментів депозитної політики та власне її реалізації необхідною умовою є дотримання банком законодавчо встановлених нормативів, забезпечення дохідності операцій, а також виключення загрози зниження рентабельності та ліквідності установи в цілому.

Ключовим моментом під час розробки депозитної політики є правильне формування мето та вибір відповідних інструментів для її реалізації. При цьому для кожного банку мають бути загальні зрозумілі цілі і напрями його функціонування.

Постійне зростання «популярності» інструментарію депозитної політики банку є об’єктивною закономірністю. Будь-яке рішення має бути раціональним з економічної та соціальної точок зору. Тому використання цілісного та ефективного інструментарію припускає створення конкретних механізмів, які спільно з комплексом регулятивних чинників забезпечували б формування ресурсного потенціалу і джерел інвестицій. На сьогоднішній день епіцентр створення банківського інструментарію зміщується убік боротьби за ресурси.

Незалежно від того, який інструментарій депозитної політики обере банк,

суть його полягає у здійсненні балансувань за різними якісними характеристиками банківських продуктів з метою визначення оптимальних параметрів обслуговування, що задовольнятимуть як банк, так і його клієнтів.

Сучасні логіко-системні дослідження процесу формування інструментарію депозитної політики банку ставлять питання про необхідність чіткого визначення методів, за допомогою яких інструментарій створюватиметься і коректуватиметься. У даний час спостерігається перехід від неформальних

15

методів, таких як управлінська інтуїція, до формальних. Кінцевою метою застосування даних методів є одержання можливості створення настільки довершеного інструментарію, щоб до нього включалися всі основні аспекти діяльності банку, які стосуються формування його ресурсного потенціалу, всі значущі змінні та пов'язані з цим і прийняті рішення, і ті, які будуть прийняті

[10].

При цьому важливим є постійне дотримання банком встановленої мети, а

саме залучення найбільш можливого обсягу грошових коштів за найменшою ціною. Досягнення цієї мети фактично означатиме створення необхідних передумов для досягнення основної мети діяльності – одержання максимального прибутку і регулювання всіх банківських ресурсів, забезпечення кількісної та якісної відповідності між розмірами і характером наявних у розпорядженні банку коштів та напрямками і строками кредитних вкладень.

Висновки до розділу 1

За результатами першого розділу курсової роботи, можна зробити висновок, що депозитна політика у структурі ресурсної політики банку займає одне із ключових місць, визначаючи її обсяги та терміни користування залученими ресурсами.

Трактування депозитної політики вітчизняними авторами є різноманітним та відрізняється підходами до визначення сутності даного терміну. При проведені аналізу робіт економістів у рамках досліджуваної теми зроблено узагальнення, що депозитна політика – це програма дій, що являє собою сукупність засобів, інструментів та методів реалізації задля досягнення тактичних і стратегічних цілей на ринку депозитних послуг з метою формування достатньої для здійснення діяльності ресурсної бази, забезпечення стійкості банківської установи, а також збереження її конкурентних переваг.

16

Роль депозитної політики відображається як на мікро- , так і на макрорівні. Значення депозитної політики на макрорівні полягає у формуванні достатньої та надійної ресурсної бази в рамках застосування банківського менеджменту; на макрорівні роль депозитної політики проявляється у можливості стимулювання збільшення депозитного ринку країни, а отже вирішення одного із найважливіших завдань соціально-економічного розвитку держави – формування необхідних інвестиційних ресурсів.

Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу поділяються на загальні і специфічні та у кінцевому підсумку впливають на визначення інструментарію банку, зокрема визначають цінові та нецінові методи реалізації депозитної політики.

Фактори впливу визначають відповідний тип депозитної політики – поміркований, консервативний, агресивний.

Характерним те, що попри важливе значення депозитної політики, банки на сьогодні не звертають достатньої уваги на розробку ефективної стратегії і тактики з приводу даного питання.

17

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ

2.1 Організаційне та інформаційне забезпечення формування та реалізації депозитної політики банку

Депозитна політика як стратегія і тактика банку розробляється у вищим керівництвом і впроваджується на всіх рівнях згідно побудованої управлінської структури.

Законодавчо вищим органом управління банку є збори учасників, які визначають основні напрямки діяльності банку, затверджують річні звіти,

вносять зміни та доповнення до статуту банку. В свою чергу спостережна рада банку представляє інтереси учасників між засіданнями зборів учасників та здійснює постійний контроль за діяльністю правління банку.

Виконавчим органом банку є правління, яке несе відповідальність за ефективність роботи банку згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями зборів учасників і спостережної ради банку.

Органами контролю банку є ревізійна комісія та відділ внутрішнього аудиту.

Спостережна рада аналізує хід виконання планів щодо фінансової діяльності банку, оцінює на регулярній основі ефективність та обережність дій правління щодо управління депозитними операціями та ризиками, на які він наражається в процесі здійснення депозитної діяльності, визначає і затверджує депозитну стратегію діяльності банку, затверджує загальні засади депозитного процесу.

Правління банку звітує перед спостережною радою, забезпечує розроблення та затверджує внутрішньобанківські положення та процедури,

установлює та застосовує належні й ефективні процедури і засоби контролю за процесом управління депозитною політикою, забезпечує здійснення моніторингу дотримання цих процедур і засобів контролю.

18

Комітет з управління активами і пасивами відповідальний за контроль структури активів і пасивів: визначення відповідності строковості активів та зобов’язань, оцінку рівня їх диверсифікації, аналіз виконання цільових показників щодо структури балансу. Комітет з управління активами і пасивами

розглядає основні показники діяльності банку та ринкові прогнози.

самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими

ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових

коштів від юридичних, фізичних осіб та банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку.

Служба маркетингу банку орієнтується на споживача, однак маркетологи повинні враховувати думку інших структурних підрозділів та співпрацювати з ними при розробці системи планів, що забезпечують досягнення стратегічних цілей банку.

Служба маркетингу займається розробкою маркетингового комплексу з ціллю виведення свого продукту та забезпечення йому конкурентних переваг за рахунок ефективного позиціонування на ринку. Для розробки кращого маркетингового комплексу та успішної його реалізації служба маркетингу банка займається маркетинговим аналізом, маркетинговим плануванням, маркетинговою реалізацією та маркетинговим контролем.

В процесі формування та реалізації депозитної політики банку необхідною є її відповідність чинному законодавству. Базовими законами і нормативно-правовими актами є Закон України «Про банки і банківську діяльність», Цивільний Кодекс України від 16.01.03 № 435-IV (глава 71), Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних)

19

операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 15.09.2004 № 435, Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, Положення про порядок здійснення банками вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516, Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, затверджене постановою КМУ і НБУ від 30.08.2002 № 1301/268, Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України, затверджене постановою Правління НБУ від 16.03.2006 № 91 та ін..

Важливу роль в процесі управління розробкою та реалізацією депозитної політики банку є система інформаційного забезпечення. На основі достовірної, повної, систематизованої, актуальної інформації здійснюється аналіз, планування, регулювання та контроль депозитної політики, що сприяє прийняттю відповідних управлінських рішень на кожному із зазначених етапів. Детальна інформація про інформаційне забезпечення банку представлена в додатку А.

Система зовнішньої інформації призначена для забезпечення керівництва банку інформацією про стан середовища, в якому функціонує банк. Збір зовнішньої інформації забезпечується шляхом накопичення різноманітних даних про ситуацію на ринку, тобто про конкурентів, клієнтів, відсоткові ставки тощо.

Основні джерела інформації щодо оцінки зовнішнього середовища:

дані Державного комітет статистики України;

дані Міністерства фінансів України;

сайт Національного банку України;

статистичний бюлетень НБУ;

дані сайту Асоціації українських банків (АУБ);

20

сайт Верховної Ради України;

сайт Державної податкової адміністрації,

сайти банків-конкурентів;

управлінська звітність банку.

Система внутрішньої інформації характеризує банк з погляду внутрішнього стану його справ. Вона виникає в результаті діяльності самого банку і повинна бути направлена на повне віддзеркалення поточної ділової активності, а також на отримання оперативних даних.

Інформація внутрішнього середовища відображається у наступних джерелах:

форми фінансової звітності, зокрема баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, примітки до звітів;

форми статистичної звітності, зокрема форма № 10 Оборотно-сальдовий баланс, форма № 350Д (щоденна), звіт про суми і вартість депозитів (у процентах річних), форма № 354 (місячна) звіт про зобов'язання за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, форма № 360 (місячна) звіт про зобов’язання за залученими коштами (класифікація за контрагентами і рахунками), форма № 361 звіт за зобов’язаннями за коштами, залученими на рахунки суб’єктів господарювання та фізичних осіб (класифікація за видами економічної діяльності), форма № 362 звіт про зобов’язання за коштами, залученими на рахунки суб’єктів господарювання та фізичних осіб (класифікація за формами власності), форма № 410 звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих рахунків, форма № 381 довідка про залучені кошти та залишки на коррахунку, форма № 310 звіт про суму і процентні ставки за наданими кредитами і залученими депозитами;

форми управлінської звітності, зокрема бюджети, плани, внутрішні звіти окремих служб та підрозділів банку;