3.2 Економіка виробництва тонізуючих культур

З усіх тонізуючих культур у світі найпоширенішими є чотири основні види: кавове дерево, дерево какао, чайний кущ і дерево кола. Маючи сприят­ливі ґрунтово-кліматичні умови, країни, що розвиваються є головними виро­бниками й експортерами більшої частини світового врожаю цих культур. Так, у Республіці Кот-д'Івуар до початку 80-х років кава й какао становили 76 % вартості обсягу сільськогосподарського експорту й 47 % загального ек­спорту, у Колумбії - відповідно 73 і 58, у Того - 89 і 50, у Камеруні - 83 І ¡£7, у Шрі-Ланці (чай і кава) - 67 і 64, у Гані (тільки какао) - 99 і 70 %.

Зацікавленість молодих держав, що звільнилися, у зростанні валютних надходжень обумовлює високі темпи виробництва цих культур, стримувані в окремі періоди лише рівнем попиту на світовому ринку або несприятливими погодними умовами. У структурі посівних площ країн, що розвиваються, пи­тома вага тонізуючих культур збільшується. За останнє десятиліття в країнах

Близького й Середнього Сходу він виріс у два рази, хоча серед інших експор­тно-сировинних культур регіону частка тонізуючих культур відносно неве­лика (близько 5 %). Найбільшу питому вагу вони займають у посівних пло­щах країн, що розвиваються, Африки й Латинської Америки: відповідно, майже половина й третина загальної площі експортно-сировинних культур (без урахування площ під олійною й кокосовою пальмою).

Щодо обсягів виробництва, то роль країн, що розвиваються, далеко не завжди пропорційна їхній питомій вазі у світовій площі під цими культура­ми. Це пояснюється, головним чином, істотними розходженнями в рівнях урожайності внаслідок специфіки природних умов, особливостей сортів, які вирощуються, використовуваної агротехніки, організації виробництва й ряду інших технологічних і соціально-економічних факторів.

а) Кава

Кава є однією з найцінніших культур сільського господарства тропічного поясу. Метою обробітку плантацій кавових дерев є одержання насіння (зе­рен), яке використовується, головним чином, для приготування тонізуючого напою, виготовлення з них лікарського препарату — кофеїну і їхнього вико­ристання в якості ароматичної добавки в кондитерських виробах. М'якоть, що залишається після зерен плодів кавового дерева, використовується як до­бриво, корм худобі або для одержання ефірних олій (рис. 6.20, див. ст 508).

Дерево кави - тропічна культура яка має висотні кордони для арабського дерева кави - до 2000 м над рівнем моря, для інших - до 600 м; оптимальна річна температура відповідно 18 - 22?С і 20 - 25?С сума опадів для нього мі­німальна 200 мм, оптимальна - 1400 мм, максимальна - 4000 мм; у районах з великим сухим періодом необхідним є штучне зрошування, до земельних угідь дерево кави менш вимогливе, бажано достатньо глибокі рихлі землі.

Батьківщиною дерева кави вважають Ефіопію. Початок його культиву­вання покладено арабами у XIV - XV ст., у Бразилії з'явилось тільки у XVIII ст.

Понад 20 млн чоловік працюють на кавових плантаціях майже в 70 краї­нах, що розвиваються. Збирання врожаю проводиться вручну і розтягується на 4 - 8 місяців, особливо при вирощуванні різних сортів, що дуже полегшує його організацію.

У країнах, що розвиваються, збирається 99,5 % світового врожаю кави. Динаміка виробництва кави по регіонах світу за останні 37 років характери­зується відносно стабільним приростом його обсягів.

У світі вироблено 7,7 млн т зеленої кави (2007 р.) це у 2 рази більше ніж у 1970 році, в основному, за рахунок підвищення урожайності на 74 %. Сві­тові площі кавових плантацій - 10,2 млн га.

Країни Азії зібрали урожай кави зеленої у 2007 р. 2,2 млн т, їхня частка до світового виробництва становить 28,6 %.

Країни Південної Америки за 37 років (1970 - 2007 pp.) збільшили виро­бництво кави зеленої у 2,3 рази і досягай виробництва у 2007 р. 3,2 млн т, їх­ня частка до світового виробництва - 42 %.

На Африканському континенті у 2007 році зібрали менший урожай кави зеленої ніж у 2000 р. на 19 %, в основному, за рахунок зменшення кавовисівних плантацій на 23,1 %.

Зниження обсягів виробництва в окремі роки на континентах мало місце oôç через несприятливі погодці умови й стихійні лиха, а також внаслідок особли­вості кавового дерева давати найвищу продуктивність приблизно один раз на три роки. Найбільшим світовим виробником кави залишається Бразилія - Vfemer 2,2 млн т, друге місце посідає В'єтнам - 1,1 млн т, Колумбія виробляє ка­ви зеленої 710 тис. т. шт.. дог

Кава вирощується в різних за розміром господарствах, але основна маса продукції знімається із середніх (70-75 га} і великих (150-155 га) плантацій.

У більшості країн у виробництві кави домінуючу роль зберігає селянське – ст. господарство. В Індонезії, наприклад, 90 % урожаю одержують зі приватних плантаціях і лише 10 % - у великих державних господарствах.

Особливістю кави сорту «Копі Лувак», яка вирощується на індонезійському острові Суматра і 250 грамів якої коштують 75 доларів, є те, що кавові зерна спочатку перетравлюються в шлунку маленького місцевого звірка, а потім їх дістають з його екскрементів і обробляють.

На Африканському континенті найбільшим виробником кави є Ефіопія .

У структурі виробничих витрат при обробці кави основне місце належить витратам на оплату праці. Так, наприклад, у Колумбії їхня питома вага коливається від половини до однієї третини загальної суми прямих витрат, %: проти 42 машини й устаткування - 17,8; світо робоча сила - 33,0; Колівартість насіння - 11,0; виправці добрива-21,4; чувати і інсектициди, фунгіциди й гербіциди - 3,9; останні інші-12,9. плануєте

Характерні значні коливання у витратах праці по країнах континентів.

Так, при однаковій урожайності 1000 кг, у розрахунку на 1 га плантації.300 люд.-днів, що обумовлено, насамперед, розходженнями природних умов створена

і використовуваної агротехніки. В тому числі, за видами витрати, в республіці на Мадагаскарі, відповідно, людино - днів: 150 га пл косовиця бур'янів - 50;прополка - 48 і 40; обрізка - 12 і 10; мульчування - 24 і 16; добриво - 3 і 4; фіто санітарна обробка - 7 і 6; збір урожаю - 175 і 130; обробка врожаю - 44; разом - 269 і 300.

Для кави характерна рівномірна, протягом року, потреба в робочій силі для догляду за плантацією, що коливається від 4 до 12 люд.-дн/га.

Розвиток виробництва кави визначається внутрішніми й зовнішні­ми умовами. Найважливіші з них наступні:

- створення нових плантацій або відновлення старих насаджень кави ви­магає значних капітальних витрат із тривалим строком їхньої окупності, що обумовлює необхідність державного кредиту;

- прогрес у галузі залежить від впровадження нових стійких до хвороб і високоврожайних сортів, поширення відповідних агротехнічних знань і засо­бів;

- уже на початку 60-х років добрива постійно застосовувались на поло­вині кавових плантацій.

У цей час рівень інтенсивності й структура виробничих витрат на дріб­них і великих плантаціях у країнах майже не відрізняється, хоча не однакова по районах. Важлива роль в інтенсифікації виробництва кави в Коста-Ріці поряд з державною допомогою, належить кооперативам, на частку яких при­хопиться 60-70 % усього виробництва кави в країні.

Аналогічні результати могли б бути досягнуті в Колумбії, де плантації з но-зими сортами становлять біля третини загальної площі, але дають понад 50 % національного врожаю, оскільки на них одержують по 1300-1700 кг/га кави проти 430-570 кг/га на плантаціях традиційних сортів. Однак рівень попиту й цін світового ринку на каву змушує уряд вживати стримуючих заходів.

Коли співвідношення виробничих витрат і закупівельних цін на каву не зиправдовує витрат на інтенсифікацію виробництва, рекомендується скоро­чувати врожай, в основному, агротехнічними методами. Так, у Мексиці в останні роки не створювались нові плантації й скорочення загального збору планується досягти зменшенням застосування добрив і інсектицидів.

Великі резерви збільшення виробництва кави є на Африканському кон­тиненті. У Республіці Кот-д'Івуар, наприклад, впровадження нових сортів дає можливість підвищити врожайність із 300 кг/га до 700 кг/га. У країні була створена мережа центрів по поширенню до 30 млн саджанців на рік і органі­зоване навчання селян по догляду за ними (з розрахунку: один інструктор на і50 га плантацій протягом перших трьох років).

Розвиток виробництва кави й характер економічної політики уряду тат нього у країнах-виробниках безпосередньо пов'язані з рівнем цін і співвідношенням попиту та пропозиції на цей продукт на світовому ринку.

В 2005 р. було експортовано 3»4 млн. т сирої кави на суму близько 9.4 млрд. дол. США, приріс експорту за 35 років становив 68,8 %. Країни південної Америки у 2005 р. експортували 2,1 млн т кави зеленої, їхня части до світового експорту становить 38,8 %. Країни Південно-Східної Азії експортували кави зеленої у 2005 р. 1,3 млн т - це більше у 8,8 разів ніж у 1970 ро­ці. Країни Африки зменшили експорт кави зеленої порівняно з 1970 року на 50 %.

На зелену каву припадає майже 95 % світового експорту цього продукту. Єдиний великий експортер обробленої кави - Бразилія. В останні роки розширюється експорт обробленої кави з Індії, Еквадору й Колумбії.

Найбільшими експортерами кави на світовому ринку є Бразилія (1,3 млн т і Колумбія (616,3 тис. т). Індонезія експортувала кави зеленої у 2005 р. 4433 тис. т, Німеччина - 264,1 тис. т кави зеленої та 121,2 тис. т смаженої. Експорт кави з Німеччини формується із імпортованої сировини, оскільки Німеччині займає друге світове місце за імпортом сирої кави - 900,8 тис. т. США займає перше місце з імпорту зеленої кави, щорічно імпортуючи у межах 1,2 мтн т (рис. 6.23, див. cm 509).

У світі за 35 років (1970-2005 pp.) імпорт кави зеленої збільшився зі 68,7 % і у 2005 р. становив 5,4 млн т. Країни Європи імпортують кави зеленої 2,8 млн т (53,7 % до світового). Американський континент імпортував зеленої у 2005 р. 1,4 млн т. Африка за останні 15 років збільшила імпорт зеленої на 72 %, надолужуючи цим її не до виробництво.