46

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Кафедра аграрної

економіки

Курсова робота

на тему:

Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення

Виконала :

студентка 3-го курсу

9 групи

ФАМ МЗЕД

Яцина Ірина

Перевірила:

Степасюк Л.М.

Київ – 2010

Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1. Ефективність виробництва продукції рослинництва як фактор забезпечення продовольчої безпеки країни 5
1.2. Система показників для оцінки ефективності виробництва продукції рослинництва 12
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ
2.1. Тенденції виробництва продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах Черкаської області 20
2.2. Характеристика ДП “Чайка” філія “Дударків” та динаміка розвитку 28
РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ
3.1. Інтенсифікація виробництва сільськогосподарського виробництва	39
3.2. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів	40
3.3. Впровадження прогресивних форм організації виробництва й оплати праці ДП “Чайка” філія “Дударків”	43
Висновки	43
Список використаної літератури	45

Вступ

Актуальність теми. На всіх етапах розвитку сільського господарства одним із основних напрямів є виробництво продукції рослинництва, а обґрунтування заходів щодо його стабілізації і підвищення ефективності ‑ загальнодержавним завданням.

Актуальність проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема галузі рослинництва, за сучасних умов виходить на перше місце серед інших важливих проблем. Вирішення та реалізація проблеми – це формування реального добробуту населення країни, підвищення її продовольчої безпеки.

Виробництво рослинницької продукції є постійною задачею всіх господарюючих суб’єктів аграрного сектору та спрямоване на формування ринку продовольства. Ефективність розвитку рослинництва формується під впливом багатьох чинників, зокрема грунтово-кліматичних, технологічних, біологічних та інших, що ускладнює пошук додаткових можливостей для її підвищення.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є обґрунтування напрямків підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва в умовах інноваційного розвитку галузі, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності продукції, нарощування її експорту як факторів продовольчої безпеки і сталого розвитку економіки країни.

У відповідності з визначеною метою поставлені наступні завдання:

- опрацювати науково-методологічну основу та обґрунтувати систему показників ефективності виробництва продукції рослинництва в умовах інноваційного розвитку;

- проаналізувати структурні зміни форм власності на землю та організаційно-правові форми господарювання;

- здійснити оцінку сучасного стану виробництва продукції рослинництва та її ефективності в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності;

- удосконалити модель оптимізації виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням критеріїв біологізації та екологізації землеробства;

- оцінити існуючу систему державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника, зокрема виробництва продукції рослинництва з метою розробки заходів щодо підвищення її ефективності;

- розробити систему заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції рослинництва, як фактора стабілізації соціально-економічного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси формування та функціонування механізмів, що зумовлюють ефективність виробництва продукції рослинництва в умовах становлення ринкових відносин. Поглиблені дослідження виконані на матеріалах сільськогосподарського підприємства ДП “Чайка” філія “Дударків”, Черкаської області,Чорнобаївського району.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання ефективності виробництва продукції рослинництва.

Інформаційною базою дослідження були матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарського підприємства ДП “Чайка” філія “Дударків”, законодавчі акти та офіційні документи з реформування аграрного сектору.

Проаналізувавши діяльність досліджуваного підприємства, ми вирішимо яким чином підвищити ефективність та зменшити затрати, а також прослідкуємо динаміку розвитку підприємства за 2007-2009 роки і зробимо прогноз на 2010 рік.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1. Ефективність виробництва продукції рослинництва як фактор забезпечення продовольчої безпеки країни

Ступінь розвиненості національної економіки України значною мірою визначається здатністю максимального використання внутрішнього потенціалу природних ресурсів та галузей агропромислового виробництва.

Для України воно є важливим сектором економіки. В ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів, працює четверта частина економічно-активного населення, виробляється близько 20 % валового суспільного продукту, формується близько 70 % роздрібного товарообороту, що формують фонд особистого споживання населення [54] .

На сучасному етапі головними завданнями, що стоять перед галузями АПК є забезпечення зростання сільськогосподарського виробництва, стале забезпечення країни продуктами харчування для населення та сільськогосподарською сировиною для переробних підприємств, об’єднання зусиль всіх галузей АПК для одержання високих кінцевих результатів господарювання в ринкових умовах.

Традиційно головними галузями в сільському господарстві є рослинництво та тваринництво і проміжна – кормовиробництво. На рослинництво і кормовиробництво припадає близько 93 % орних земель в Україні, з них до 30 % відведено під кормові культури. У рослинництві 40-50 % становить побічна продукція – солома хлібів, стебла кукурудзи й сорго, жом, патока та інші, які через проміжну галузь – кормовиробництво використовуються в тваринництві. Тому гармонійне поєднання рослинництва, тваринництва, кормовиробництва – необхідна умова успішного функціонування всього аграрного комплексу країни [159, С. 23]

Рослинництво – провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства, основа його цивілізації. Виробничий природний потенціал галузей рослинництва країни налічує 42,4 млн га сільськогосподарських угідь, з них 33,2 млн га ріллі, або 78,3 %. Від реалізації можливостей виробничо-природного потенціалу, що обумовлені рівнем економічного розвитку АПК, ефективністю використання всіх складових його потенціалу залежить продовольча безпека країни.

Встановлено, що проблема ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема галузей рослинництва за сучасних умов розвитку господарювання виходить на перше місце серед інших важливих проблем. Її вирішення та реалізація – це формування реального добробуту населення країни, економічної та продовольчої безпеки й незалежності держави.

У той же час висока ефективність виробництва досягається не тільки сукупністю факторів виробництва й обсягом інвестицій, а значною мірою спрямованістю і швидкістю впровадження інноваційної стратегії як логічної ланки економічного розвитку на шляху до утвердження ефективного, конкурентоспроможного виробництва. Обґрунтоване співвідношення складових економічного розвитку факторів виробництва, інвестицій, інноваційної стратегії – треба вважати важливою передумовою зростання ефективності виробництва сільськогосподарської продукції [152].

Так, за останні роки, на думку академіка В.М. Гейця [26], економічне зростання, що характеризується збільшенням реального ВВП, супроводжується переходом від застарілих технологій та підвищенням конкурентоспроможності національного виробництва.

У зв’язку з цим аграрний сектор України ще характеризується дефіцитом якісного продовольства, нічим не виправданими величезними витратами на виробництво сільськогосподарської продукції. Розв’язувати ці проблеми традиційними методами організації та управління виробництвом практично неможливо. Потрібні принципово нові підходи, що ґрунтуються на всебічному аналізі економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.

Указом Президента України від 31 грудня 1999 р., № 1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” передбачено трансформацію старої моделі господарювання на нову, яка функціонує на засадах приватної власності на землю і майно [148].

За роки незалежності країни в аграрній сфері змінились форми власності, суб’єкти господарювання, економічні відносини та податкова система. Але однією з найбільш актуальніших проблем стабілізації і подальшого прискореного розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах будь-якої власності є підвищення його ефективності.

У сучасних умовах серед багатьох проблем аграрної економіки центральне місце посідає проблема підвищення економічної ефективності виробництва. Головною метою сільськогосподарського виробництва є досягнення прибутковості, максимізація та стабілізація доходів, які забезпечували б розширене відтворення. З досягненням цієї мети безпосередньо пов’язана сутність однієї з важливіших категорій політичної економії – ефективність сільськогосподарського виробництва.

Питанню підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва увага приділялась на кожному етапі економічного розвитку України. Але в останні роки, на жаль, в економічній літературі невиправдано ця категорія стала другорядною, або взагалі не згадується. Більше уваги у дослідженнях приділяється проблемам власності, земельним відносинам, формам господарювання. Вважається, що запровадження цих основ у сільське господарство автоматично забезпечить ефективне господарювання і необхідний рівень продовольчої безпеки. Проте в господарській діяльності аграрних підприємств так не буває.

Продовольчу безпеку слід розглядати не тільки з точки зору задоволення потреб людей за рахунок кінцевого продукту виробництва, але й з позицій стійкості і ефективності усього логістичного ланцюга, який складається з галузей, що виробляють фактори виробництва, здійснюють власне виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечують зберігання, переробку і доведення продукції до кінцевого споживача.

Результати роботи (ефективність сільськогосподарських підприємств) істотно залежать від умов виробництва. Умови сільськогосподарського виробництва можна розділити на три групи: природні, кліматичні, (розташування господарства), економічні. Тільки з урахуванням конкретних умов можна об’єктивно оцінити кінцеві результати діяльності сільськогосподарських підприємств.

Також відомо, що ефективність виробництва продукції рослинництва залежить від родючості землі і рівня її використання. Результати праці залежать від кліматичних і погодних умов. Також не можна не враховувати сезонність виробництва. Ці та інші особливості, безумовно, впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва і мають бути враховані при визначенні цієї категорії.

Тому важливим з методологічної точки зору є з’ясування змісту категорії “ефективність сільськогосподарського виробництва”.

Існує багато наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо вивчення поняття ефективності сільськогосподарського виробництва, проте ця проблема досліджена ще недостатньо, що пов’язано з існуючою складністю цього поняття. В економічній літературі висловлюються різні думки про суть ефективності і про показники виміру її рівня.

На нашу думку, теоретичне дослідження проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва продукції рослинництва слід розглядати з визначення суті категорії ефективності, тому що з точки зору економічної теорії, а також господарської практики, категорія ефективності є наріжним каменем у системі економічних категорій і від рівня адекватності її трактування залежить правильність розуміння, оцінювання та прогнозування як всієї системи ефективності виробництва продукції, так і її критеріїв через систему відповідних кількісних і якісних показників.

Згідно з Великим Економічним Словником: “Ефективність – результативність фінансово-господарської діяльності господарюючого суб’єкта в сільському господарстві, здатність забезпечувати досягнення високих показників продуктивності, економічності, прибутковості, якості продукції. Критерієм ефективності є максимальне отримання сільськогосподарської продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці” [16, С. 1121-1222].

Більшість економістів погоджуються з тим, що ефективність виробництва необхідно розглядати як економічну категорію. Так, В.В. Жебка, М.М. Рудий , П.П. Руснак, А.А. Чалий [50], В.І. Мацибора [109], О.О. Ніконов, С.С. Сергєєв, М.І Синюков [151], Г.Н. Климко, В.П. Несторенко [133], С.І. Михайлов, О.А.Богуцький, П.В. Щепієнко, В.П. Касьянов [45] розглядають ефективність виробництва як складну економічну категорію, в якій відображається дія об’єктивних економічних законів і пов’язують її з результативністю використання засобів виробництва і праці. Тобто ефективність виробництва визначається відношенням одержаного результату (продуктивного використання факторів) до їх витрат.

П.А. Самуельсон та В.Д. Нордхаус вважають, що ефективність означає відсутність втрат, або настільки ефективне використання ресурсів економіки, наскільки це можливо для задоволення потреб або бажань людей [166].

Заслуговує на увагу думка В.К. Савчука, який вважає, що суть економічної ефективності полягає в одержанні максимального результату з одиниці виробничого ресурсу [165, С. 284].

Необхідно вважати загальноприйнятою думку економістів [141] про те, що ефективність суспільного виробництва є складовою частиною теорії відтворення, яка відображає відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, тобто ефективність, як економічна категорія, застосовується для характеристики усіх стадій процесу відтворення виробництва, розподілу, обміну і споживання.

А.І. Андрусяк, В.С. Дем’янчук вважають, що ефективність виробництва – це реалізовані потенційні можливості економічної системи виконувати задані функції, тобто її результативність у конкретних умовах використання [9].

В.А. Тихонов, вважає, що ефективність виробництва є економічною категорією, яка виражає пануючі економічні відносини між суспільством, з одного боку, і працівниками – з іншого, щодо всіх витрат і результатів господарської діяльності [205, С. 45].

На думку О.М. Ємельянова, суть і значення ефективності слід розглядати у зв’язку з кінцевими результатами. Один бік кінцевих результатів розкриває, скільки вироблено продукції (з урахуванням її якості), другий – ціною яких витрат одержана продукція. Ефективність виробництва, як вважає автор, і відображає цей другий бік кінцевих результатів [53, С. 325].

На думку чеського вченого Й. Крілека, “… ефективність пов’язана з цілеспрямованою людською діяльністю, з раціональністю діяльності, тобто з пізнанням, осмисленням і працею. Лише цілеспрямована, раціональна праця може бути ефективною, тобто може вести до бажаної мети. В суспільному розумінні ефективним є те, що приносить бажані результати, веде до досягнення цілей всього суспільства або колективів та їх окремих членів”. Автор справедливо визначає економічну ефективність як соціально-економічну категорію, пов’язану з розвитком продуктивних сил і характером виробничих відносин, властивих певному способу виробництва. Вони визначають її зміст, цілі і критерії [94, С. 12-14]. Тобто розуміння категорії ефективності Й. Крілек пов’язує з існуючим суспільним ладом.

Дослідження показують, що більшість західних економістів під терміном економічної ефективності розуміють такий стан справ, при якому неможливо здійснити жодної зміни, яка б більшою мірою задовольняла бажання однієї людини, не завдаючи при цьому збитку задоволенню бажань іншої. Визначену таким способом ефективність часто називають ефективністю Парето, за іменем італійського економіста Вільфредо Парето. Ефективність виробництва, виходячи із згаданого тлумачення, - це така ситуація, у якій при даних виробничих ресурсах та існуючому рівні знань неможливо виробити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливістю виробити деяку кількість іншого товару [196, С. 16].

П.С.Березівський під економічною ефективністю розуміє економічну категорію, що виражає раціональність суспільних відносин з приводу використання ресурсів, виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ на різних управлінських територіальних рівнях [11, С.24]. Економічний бік ефективності знаходить своє вираження у скороченні затрат праці та ресурсів на одиницю одержаного корисного результату.

Досить вдале визначення економічної ефективності, на наш погляд, наведено М.А. Голиком, який відзначає, що економічна ефективність сільськогосподарського виробництва полягає у виробництві на основі прискорення науково-технічного прогресу, всебічного поліпшення якості робіт, максимальної кількості високоякісної продукції з одиниці сільськогосподарських угідь, при найменших питомих ресурсах для найбільш повного задоволення потреб населення в продуктах харчування, легкої промисловості в сировині, забезпечуючи при цьому найбільший обсяг валового доходу аграрним підприємствам на одиницю витрат суспільної праці.

Тобто сутність ефективності в сільському господарстві відображувалась у максимізації росту валової продукції, валового доходу при мінімізації питомих суспільних витрат на їх виробництво [29].

При вивченні проблеми підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва особливу увагу необхідно звернути на тлумачення самого поняття “ефективність”.

З цієї точки зору необхідно розрізняти поняття “ефект” і “економічна ефективність”. Ефект - це наслідок, результат виробництва в цілому або проведення тих чи інших управлінських й виробничих заходів у сільському господарстві. Наприклад, ефект від застосування мінеральних і органічних добрив – це приріст урожаю окремих культур, а від поліпшення годівлі сільськогосподарських тварин – приріст її продуктивності. Але ефект як одержаний результат не показує, вигідна (ефективна) певна діяльність чи ні. Тому за рівнем ефекту (результату) не можна судити про доцільність господарської діяльності. Потрібно зіставити ефект із проведеними витратами на його одержання і визначити, якою ціною він досягнутий. Саме про це свідчить економічна ефективність [50, С. 210].

Головна ознака ефективності - досягнення мети виробничої або іншої діяльності підприємства за умови найменших витрат суспільної праці або часу. Сутнісне тлумачення ефективності як економічної категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є творчою субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його накопичення та використання суспільством.

Але ефективність використання земель сільськогосподарського призначення – це лише частина проблеми, пов’язаної з їхнім збереженням, поліпшенням якості та охороною. Більш містким поняттям, що об’єднує ефективність і бережливе ставлення до землі, як основного засобу виробництва, є “раціональне використання”, яке включає досягнення максимального ефекту у землекористуванні та охорону землі, як природного об’єкта в процесі користування нею. Економічна ефективність лише тоді є повноцінною, коли вона цілком відповідає законам природи, є біологічно безпечною.

Підсумовуючи питання ефективності виробництва продукції рослинництва, на нашу думку, ефективність є важливою категорією та визначальною у виробництві продукції рослинництва за ринкових умов.

Серед факторів, які впливають на ефективність виробництва продукції рослинництва, найважливішим є ефективне використання земельних ресурсів.

Фактор економічної ефективності є важливим чинником у збільшенні валових обсягів виробництва продукції рослинництва, продуктів харчування для громадян України та продовольчої безпеки держави в цілому.