1.2. Система показників для оцінки ефективності виробництва продукції рослинництва
У процесі реформування земельних відносин основною метою є підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва на основі ефективного використання землі. Тому основна увага має приділятися оцінці економічної ефективності виробництва продукції рослинництва та використання сільськогосподарських земель, яка вимагає системного підходу. Під системним підходом розуміємо застосування сукупності науково обґрунтованих методів і прийомів вирішення поставленої проблеми, коли об’єкт розглядається з усіх сторін не як проста сума елементів, що його складають, а як єдине ціле.
Системний підхід - це напрям у методології проведення наукових процесів, об’єктів і явищ, результатів господарської діяльності в різних організаційних формуваннях в організаційному, технологічному, економічному аспектах тощо. При системному аналізі процесів ефективності галузей рослинництва важлива роль належить логіко-методологічним підходам, які направлені на побудову спеціальних методів вивчення системних властивостей об’єкта дослідження, застосування логічного апарату тощо.
При цьому головним принципом системного аналізу є принцип максимуму ефективності досліджуваних процесів (систем). Доцільність кожного елемента системи, його роль і значення можуть бути визначені при аналізі тільки завдяки системному підходу. Ефективність складових системи повинна визначатися як їх внесок у забезпечення критеріїв ефективності системи (процесів) у цілому.
Економічну систему вважають ефективною, якщо вона повністю протягом технологічного циклу виконує завдання, а одержані кінцеві результати відповідно до поставленої мети перевищують понесені витрати на їх створення. Критерії ефективності повинні давати оцінку показників і характеристик, які враховують особливості господарства.
З наукової точки зору ефективність виробництва в сільськогосподарських підприємствах має на меті декілька визначальних аспектів – раціональне скорочення витрат на виготовлення продукції, збільшення кількості виробленої продукції, та найголовніше, на нашу думку, відповідність останньої споживчим потребам за певними параметрами, критеріями і якістю.
Таким чином,
виміряти ефективність виробництва
продукції рослинництва в сільськогосподарських
підприємствах єдиним показником
неможливо. Тобто одні показники мають
визначати корисний ефект вироблюваної
продукції для споживачів, а інші –
економічну ефективність виробництва.
Для оцінки ефективності виробництва продукції рослинництва застосовують певні критерії та економічні показники, але слід зазначити, що якщо критерій виражає принципи оцінки економічної ефективності, то показник – це числове вираження її рівнів.
На макрорівні критерій підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва продукції рослинництва полягає в максимізації абсолютного і відносного приросту валового продукту сільського господарства відносно до застосовуваних ресурсів робочої сили і виробничих фондів.
За дослідженнями вчених встановлено, що ефективність є загальною економічною категорією, яка визначається зіставленням економічного результату до витрат на досягнення цього результату. Тобто критерій економічної ефективності відображається такою формулою [84, С. 59]:
,
де
- критерій економічної ефективності;
- економічний
результат;
-
витрати
на досягнення результату.
Загальноекономічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається так:
,
де
- економічна ефективність;
- вироблена продукція;
-
витрати
виробництва.
Відомо, що ефективність виробництва продукції рослинництва залежить від родючості землі і рівня її використання, а результати праці залежать також від кліматичних і погодних умов. Також не можна не враховувати сезонність виробництва. Ці та інші особливості, безумовно, відображаються на ефективності виробництва продукції рослинництва і повинні бути враховані при визначенні цієї категорії.
Таким чином, на нашу думку, ефективність виробництва продукції рослинництва може бути виражена збільшенням виробництва екологічно чистої продукції в необхідному асортименті і якості з кожного гектара землі в розрахунку на 1 особу населення при зростанні продуктивності сільськогосподарської праці, при раціональному використанні всіх ресурсів, збереженні родючості землі і нормальних екологічних умов.
Показники оцінки ефективності результатів діяльності організаційних структур не можуть бути єдиними для всього сільського господарства. При оцінці окремих його галузей і видів продукції повинні враховувати специфіку їх виробництва. Крім того, виходячи із складності сільськогосподарського виробництва при оцінці його ефективності рекомендується застосовувати не один, а систему взаємопов'язаних економічних показників, які б, по-перше, характеризували в комплексі ефективність використання основних елементів сільськогосподарського виробництва (земля, худоба, праця й засоби виробництва) і, по-друге, відображали нові умови господарювання та сприяли регулюванню процесу ефективності. При цьому доцільно використовувати саме такі показники, в яких враховуються найважливіші сторони діяльності господарства: обсяг виробництва сільськогосподарської продукції; розмір поточних витрат і фондових вкладень; дохідність виробництва.
Систему показників економічної ефективності виробництва продукції рослинництва в цілому можна викласти в такій послідовності:
- виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 людино-годину, на 1 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;
- розмір поточних витрат виробництва на 1 грн. валової продукції;
- розмір валового і чистого доходу (прибутку) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 людино-годину, на 1 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;
- рівень рентабельності й норма прибутку (чистого доходу) сільськогосподарського виробництва.
Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва продукції рослинництва, є валова продукція підприємства, на основі якої можна визначити продуктивність праці, розрахувати валовий, чистий доход, а також показники рентабельності й фондомісткості виробництва. При відносному визначенні розмірів валової продукції, валового і чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь користуються даними державного обліку земель на 1 листопада поточного року та фактичними чи плановими даними вартості валової продукції, суми валового й чистого доходу. Ці показники характеризують ефективність використання землі як основного засобу сільськогосподарського виробництва.
У показнику виходу валової продукції, валового і чистого доходу на середньорічного працівника й на людино-годину (день) знаходить своє відображення рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів.
Так, продуктивність праці – це співвідношення продукту до кількості зайнятих у його виробництві за певний проміжок часу, а зворотний показник Р/П – трудомісткість досягнутих результатів, що показує скільки праці витрачається на виробництво одиниці продукції.
,
де
-
продуктивність праці;
- кількість зайнятих
у виробництві;
- час.
Таким чином, трудозатрати і продуктивність праці – це фактори, що впливають на економічне зростання.
Визначення виходу валової продукції, валового і чистого доходу на 1 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів характеризує ефективність їх використання і показує віддачу кожної грошової одиниці, вкладеної у засоби виробництва. Звертаємо при цьому увагу на те, що виробництво валової продукції (фондовіддачу) треба визначати на 1 грн. сукупних фондів, з них окремо по основних і оборотних. Це дає можливість бачити, як у господарстві краще використовуються ті чи інші засоби виробництва, за рахунок яких фондів збільшилась продукція. У показнику витрат виробництва на 1 грн. валової продукції знаходить свій вираз їх економічна ефективність. У ньому порівнюється обсяг продукції з ефективністю використання живої праці у вигляді її оплати й уречевленої у засобах виробництва. Це, по суті, загальний показник собівартості всієї продукції в господарстві, що характеризує якісний бік господарювання.
Матеріаловіддача – це відношення вартості продукту до предметів праці (матеріальних витрат). Зниження матеріаловитрат в Україні на 1 грн. дало б змогу додатково отримати десятки мільйонів національного доходу.
Названі величини (продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача) – основні показники ефективності виробництва продукції рослинництва. З її підвищенням зростають продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача, поліпшується якість продукції.
В умовах становлення ринкової економіки особливе значення мають показники собівартості сільськогосподарської продукції. Приниження ролі собівартості є результатом помилкових та спрощених уявлень про значення фактора одержання прибутку в ринковій економіці. При нормалізації економічного та фінансового стану держави тільки шляхом зменшення собівартості продукції можна забезпечити зниження рівня цін та підвищення конкурентоспроможності продукції, одночасно збільшуючи обсяги продажів та масу прибутку, що одержується. Внаслідок цього традиційно в країнах з розвиненими ринковими відносинами основою зростання прибутку є постійна діяльність щодо зниження витрат виробництва. Це досягається за допомогою ретельного дослідження та удосконалення виробничих процесів, поліпшення організації робочих місць, посилення контролю за всіма стадіями процесу виробництва, впровадження прогресивних технологій, постійного вивчення та розширення ринків збуту продукції. Зниження витрат виробництва та зростання на цій основі прибутку підвищує фінансову стійкість виробництва.
Найбільш узагальнюючими показниками ефективності роботи підприємства треба вважати рівень рентабельності (відношення чистого доходу чи прибутку до повної собівартості товарної продукції) й норму чистого доходу чи прибутку (відношення чистого доходу чи прибутку до середньорічної суми основних виробничих фондів і оборотних засобів), тому що вони формуються під впливом урожайності сільськогосподарських культур й продуктивності худоби, собівартості продукції та реалізаційних цін на неї, продуктивності праці й ефективності використання засобів виробництва та інших факторів.
Інакше кажучи, ці показники є синтетичними, що характеризують сільськогосподарське виробництво в цілому, а не окремі його елементи. Проте і в цьому випадку треба визначати розмір чистого доходу з розрахунку на одиницю земельної площі, середньорічного працівника, людино-годину (день), гривню основних виробничих фондів і оборотних засобів. Ці показники є додатковими і дають можливість повніше аналізувати рентабельність. Одержання прибутку найповніше відображає зміну рівня економічної ефективності виробництва продукції рослинництва.
Ефективність рослинницької галузі розкривається сукупністю показників ефективності сільськогосподарського виробництва, з деякою деталізацією відповідно до специфіки галузі. При аналізі економічної ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції необхідно застосовувати конкретні її показники:
урожайність сільськогосподарських культур;
собівартість і трудомісткість виробництва продукції;
продуктивність тварин та обсяг виробництва продукції на одиницю земельних угідь у натуральному виразі;
валовий і чистий доход у розрахунку на 1 людино-годину і на гектар посівної площі;
рентабельність;
продуктивність праці.
Всі вищезазначені показники та методи дають можливість зробити дослідження повноцінним.
Зазначимо, що всі економічні показники ефективності сільськогосподарського виробництва перебувають в органічному взаємозв'язку, створюючи єдину систему. Це комплексно характеризує весь процес росту ефективності сільськогосподарського виробництва і відповідає завданням системного економічного аналізу.
Проаналізовані основні показники ефективності виробництва продукції рослинництва та здійснено їх ранжування – як для групи показників, що характеризують земельні ресурси, так і для групи показників, що характеризують ступінь їх ефективного використання. Обґрунтовані наукові методи оцінки ефективності виробництва рослинницької продукції.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНОСТІ