1.3. Збиральні і молотильні машини світового сільського господарства

Забезпечення сільського господарства збиральними та молотильними машинами і досягнутий рівень їх використання істотно впливають на валовий збір сільськогосподарських культур, оскільки запізнення із збиранням призво­дить до значних втрат вирощеного врожаю. Розраховано, що втрати зерна досягають 25—30 % при запізненні збирання зернових колосових на 10— 12 днів. Затягування строків збирання цукрових буряків може призвести до пов­ної втрати врожаю внаслідок настання морозів, які унеможливлюють проведен­ня збиральних робіт. Тому підприємствам економічно вигідно мати таку кі­лькість комбайнів, які забезпечать збирання культур в оптимальні строки. Факти­чне забезпечення аграрних підприємств комбайнами характеризується показни­ком їх кількості по видах у розрахунку на 1000 га збиральної площі або оберне­ним співвідношенням — величиною збиральної площі певної культури до наявної кількості комбайнів відповідного виду. У 2007 р. у світовому сільському госпо­дарстві нараховувалось 4,3 млн збиральних і молотильних машин, порівнюючи з 1970 роком приріст становив 67,2

Країни азіатського континенту збільшили парк збиральних і молотильних машин в сільському господарстві, за період, який ми аналізуємо, у 20 разів.

В основному за рахунок збільшення цих машин в Китаї, (79 разів), Індії (63 рази), Індонезії (81,8 %). В сільському господарстві африканських країн в 2007 р. проти 1970 р. парк збиральних і молотильних машин збільшився на 9,7 %. Основна причина малого зростання в тому, що, як правило, сільське господарство в цих країнах є натуральним, ферми та присадибне господарст­во селян - малі і вони просто не спроможні закупити нову техніку, а також в основному відсутні масштаби площ під зерновими культурами.

Збільшилася кількість збиральних і молотильних машин в країнах Пів­денної Америки на 66,1 %. Але на американському континенті кількість цієї техніки зменшилася на 41,7 %, в країнах Північної Америки - на 53,5 %. Єв­ропа та Океанія зменшили кількість збиральної техніки відповідно на 36,8 % та 13,7 %.

Кількість збиральних і моло­тильних машин зменшилася також в таких розвинутих країнах, як Канада, США, Японія, але це зменшення відбулося за рахунок удосконалення техні­ки, підвищення її виробничої потужності і на збиральних роботах це змен­шення негативно не позначилось. І друга причина зменшення кількості зби­ральної техніки в розвинутих країнах світу це - кооперування щодо викорис­тання складної збиральної техніки.

У 2007 р. на одну збиральну і молотильну машину в світі припадало 158,5 га зернових культур. У Європі цей показник становив 132 га, в країнах Америки 218,2, Північній Америці - 182,5 га, Азії - 116,3 га, Африці -2859 га. У США припадає на один комбайн 175,7 га посіву зернових культур, в Японії до 2 га.

Забезпеченість зернозбиральними комбайнами у розрахунку на одну тисячу гектарів посівної площі зернових культур (без кукурудзи) у Російській Федера­ції становила 6,2 зернозбирального комбайна, в Канаді — 7,6, Італії і Великоб­ританії — 13, Франції і США — 19, Німеччині - 76,9, у Нідерландах — 15.

Взагалі оцінку цього показника потрібно здійснювати з урахуванням продуктивності комбайнів, яка постійно зростає в їх нових модифікаціях. Скажімо, сучасні зернові комбайни значно продуктивніші порівняно зі ста­рими марками цих машин. Тому закономірно створилася тенденція до збіль­шення збиральної площі в розрахунку на комбайн. У світі намолочують зерна одним комбайном 536 тон, в 1970 р — 455 т. У США у 2007 р. намолочували зерна одним комбайном 1197 т, у 1970 р. з числом комбайнів більше на 413 тис. одним комбайном в сезон намолочували 241 т; значно підвищилася продуктивність комбайна і ефективність його використання. Враховуючи цей фактор, показник ступеня забезпечення аграрних підприємств комбайнами визначається відношенням їх фактичної наявності до нормативної потреби.

Ефективність роботи комбайнів визначають за показниками інтенсивнос­ті, продуктивності та економічності. До показників інтенсивності належать такі, як кількість відпрацьованих одним комбайном машино-днів і окремо машино-змін за сезон, їх розраховують діленням відпрацьованих певним видом комбайнів машино-днів (машино-змін) на середньо сезонну кількість комбайнів (як тих, що працювали, так і тих, що не працювали).

Продуктивність комбайнів визначають за такими показниками, як кіль­кість зібраних гектарів одним комбайном за сезон, за машино-день і за ма­шино-зміну. Перший з названих показників розраховують діленням зібраної площі певним типом комбайнів на їх середньо сезонну кількість, два інших пока­зники — аналогічно, з тією лише особливістю, що в знаменнику беруть відп­рацьовані машино-дні (машино-зміни).

Для зернозбиральних комбайнів визначають і такі важливі показники продуктивності, як обсяг намолоченого зерна одним комбайном за сезон,один машино-день, за одну машино-зміну. При розрахунках цих показників у чисельнику оперують оприбуткованим зерном у бункерній вазі.

Про економічність роботи комбайнів судять за показниками собіварто­сті гектара зібраної площі і витрат пального на цю площу.

Енергозабезпеченість у розрахунку на 100 га посівної площі в Росії ста­новить близько 378 к.с, в США цей показник перевищив 500, в Італії — сягнув 690, Німеччині — 879, в Нідерландах — 1168 к.с.

Найбільш узагальнюючим показником механізації праці працівників сіль­ського господарства є енергооснащеність праці. У розрахунку на одного пра­цівника цей показник в Росії дорівнює 56,2 к.с, у Франції — 70, США — 143 к.с.