Розділ 3 основні напрямки покращення фінансового стану підприємства

Ефективність фінансової діяльності підприємств у першу чергу, мабуть, залежить від розробленої стратегії управління. Створення, визначення і реалі­зація стратегії управління належить до доволі складних і трудомістких завдань.

В українській фінансовій літературі питання стратегічного менеджменту на підприємстві висвітлюється недостатньо. Тому, на нашу думку, ця тема є нині нагальною, вкрай цікавою для глибокого вивчення та аналізу. Отже, метою дослідження є:

— висвітлення стратегії і тактики управління фінансовою стійкістю під­приємства;

— визначення засобів підвищення ефективності розробки стратегії на підприємстві;

— проведення аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на розробку стратегії.

Отже, умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку є його фінансова стабільність (стійкість). Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних факторів, які треба врахо­вувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на під­приємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень. Обчислення такого мінімального прибутку здійснюють за формулою:

Пmin = ( ВК* ДС )/ 82%, де

П min – мінімальний прибуток;

ВК – власний капітал ;

ДС – депозитна ставка ;

83 % - (100% - 17 %), тобто загальна сума отриманого підприємством прибутку, 17% - податок на прибуток.

На прикладі ПАТ „ МАЙДАН – ВИЛЬСЬКИЙ КОМБІНАТ ВОГНЕТРИВІВ ” даний показник дорівнюватиме :

Пmin = 2149* 24% / 83% = 622 тис. грн.

Отже, для того, щоб підприємство успішно функціонувало в 2015 році, воно повинно мати мінімальний прибуток в сумі 622 тис. грн. Це можливо, якщо підприємство більше вироблятиме продукції різноманітного асортименту, вона стане більш якісною і конкурентноспроможною, завоює нові ринки збуту, продукція буде відповідатиме стандартам; якщо ПАТ „ МАЙДАН – ВИЛЬСЬКИЙ КОМБІНАТ ВОГНЕТРИВІВ “ ефективніше буде управляти своїми активами, плануватиме стратегію своєї діяльності на майбутнє, тощо.

Також, умовно суму чистого прибутку і амортизації називають грошовим потоком, від величини якого залежать можливості підприємства збільшити свої кошти.

Прогнозувати обсяг грошового потоку можна, зробивши припущення, що його питома вага у складі валового доходу підприємства залишається більш - менш сталою. Це припущення ґрунтується, по-перше, на наявності тенденції до вирівнювання рентабельності продукції у ринковій економіці і, по-друге, на відсутності різних змін у політиці держави щодо оподаткування прибутку (доходу). Тому потрібно розраховувати коефіцієнт грошового потоку підприємства за звітний період (як частку від ділення чистого прибутку і амортизації на валовий доход) і поширити цей показник на очікування надходження виручки у майбутньому.

Коефіцієнт грошового потоку :

Кгп =	0,83 (ЧД – СВ - Ам)	, де
	ЧД

ЧД – чистий доход від реалізації продукції;

СВ – собівартість реалізованої продукції зменшена на амортизацію;

Ам – амортизація;

Для підприємства, яке досліджується Кгп = - 0,11, тобто сума чистого прибутку і амортизації у виручці від реалізації є від′ємною, тобто збиток становить 11%. Таке значення характеризується низькою можливістю збільшення грошових коштів.

Аналіз показав, що розробка стратегії управління підприємством суттєво залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства. Моделюючи вироб­ничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовим станом, важливо попередити і вміло оцінити вплив цих факторів.

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми факторами його діяльності. Стратегічний менеджмент, на наш погляд, повинен бути спрямований на :

— якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів:

— правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів. Винятково важливо проаналізувати їх використання в двох напрямах: по-перше, для фінансування поточної діяльності, по-друге, для інвестування в капітальні затрати;

— вимоги щодо управління коштами, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Тут стратегія повинна бути направлена на усунення фінансового ризику нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що ступінь впливу факторів на фінансову стійкість підприємства залежить не лише від сили кожного з них та співвідношення між ними, а й від тієї стадії життєвого циклу, в якій у даний момент перебуває підприємство, і відповідності їй управлінських дій.

Немаловажний вплив на фінансовий стан підприємства мають і зовнішні фактори, тому пропоную розробити на підприємстві стратегію і тактику управлін­ня ними, яка включає в себе різні аспекти:

— економічні умови господарювання;

— пануючі в суспільстві техніку і технології;

— платоспроможний попит споживачів;

— економічну и фінансово-кредитну законодавчу базу;

— конкурентну боротьбу;

— податкову політику;

— ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи і зовнішньоеконо­мічних зв'язків.

Отже, найважливіша ознака фінансової стійкості підприємства — його здатність функціонувати і розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішньо­го середовища, які істотно змінюються. При цьому важливе значення має достовірна і реальна інформація про внутрішню і зовнішню обстановку. Основ­не її призначення полягає у тому, щоб на її основі:

1) приймати відповідні (по можливості оптимальні) рішення про зміни характеру діяльності підприємства, викликані у зовнішній та внутрішній моделях;

2) гарантувати виконання прийнятих на підприємстві стратегій і забезпе­чити ефективність їх виконання.

Одним із головних методологічних принципів стратегічного менеджменту є інформаційне забезпечення — реальне, правдиве й достовірне. Це відбу­вається шляхом складання та аналізу фінансової звітності.

Відповідно до попередніх результатів функціонування підприємства, а також враховуючи фінансові можливості підприємства, об’єктивно оцінюючи характер зовнішніх і внутрішніх факторів, плановий відділ ПАТ „ МАЙДАН – ВИЛЬСЬКИЙ КОМБІНАТ ВОГНЕТРИВІВ ” повинен розробити стратегію, яка відповідаючи фінансово-економічним можливостям, що склалися на ринку товарів та фінансовому ринку, визначає основні цілі по підвищенню рівня фінансової стійкості і загалом фінансового становища.

Для перспективного фінансового планування необхідна розробка трьох основних документів:

— прогноз звіту про прибутки і збитки;

— прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);

— прогноз балансу активів та пасивів підприємства.

Пропоную:

1) при розробці прогнозного руху грошових коштів спрямувати його в основному на підвищення рівня фінансової стійкості і підвищення рівня рентабельності, для чого необхідно збільшити частку довгострокових кредитів у пасиві балансу при одночасному зменшенні поточних зобов’язань, що дасть можливість більш широкої фінансової маневреності протягом 2015 року;

2) капітальні інвестиції спрямувати на покращення стану основних виробничих засобів, тобто поновлення існуючого парку устаткування, але не збільшуючи його, що дасть реальну можливість зменшити собівартість одиниці продукції; така умова є підґрунтям для збільшення обсягів реалізації і створення конкурентноспроможної продукції;

3) отримати додаткові кошти від реалізації обладнання, яке знаходиться у пасивному стані, тобто не використовується у основному виробничому процесі, хоч і призначене для цього, що дасть можливість зробити баланс менш важким;

4) провести глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продук­ції, дебіторської заборгованості та розробити заходи для її стягнення;

5) збільшити номенклатуру вироблюва­ної продукції, підвищити її якість, конкурентоспроможність на внутрішньому ринку збуту та оцінити реальні можливості підприємства для виходу на зовнішні ринки, для чого розглянути ринок збуту Румунії та Молдови;

6) виявити і ліквідувати втрати і збитки на підприємстві, їх причини і перебудувати технологічний процес виробництва таким чином, щоб звести їх до мінімуму;

7) розглянути впровадження нових технологій, та варіантів більш економічного розмі­щення виробничих потужностей;

8) впровадити систему інформації, яка б могла своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємства необхідну ін­формацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний еконо­мічний стан на підприємстві;

9) визначити конкретні вимоги до системи управління під­приємством, умови забезпечення об'єктивної оцінки недоліків у керівництві, практичної діяльності та кваліфікації керівного персоналу; вдосконалити ме­тоди управління підприємством на основі правильного добору керівників, підвищення рівня їх загальної і спеціальної освіти, а також шляхом застосу­вання колективних форм керівництва підприємством.

Тобто, загалом можна сказати, що підприємство у своїй діяльності на перспективу повинно орієнтуватися на таку політику по покращенню фінансового стану і підвищення рівня фінансової стійкості, при якій основна діяльність буде прибутковою при одночасній максимальній віддачі всіх елементів, тобто підвищення рівня рентабельності, як основних виробничих засобів при їх модернізації так і рентабельності продукції за рахунок зниження собівартості і збільшення обсягів її реалізації.

Для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання умови єдності цілей та інтересів на всіх рівнях управління, єдності принципів управління та єдності самого процесу управління.

Неминуче мають відбуватися якісні зміни в управлінні підприємством шляхом активної, зорієнтованої на майбутнє стратегії, побудованої на зв'язку між намаганням забезпечити прибутковість і додержати стабільності фінансо­вих процесів.