1.2. Аналіз показників, які характеризують фінансовий стан підприємства

При проведені фінансового аналізу підприємства власники, керівники, партнери по бізнесу, банки зможуть визначити надійність, стабільність даного підприємства, оцінювати ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності. Одним із факторів ефективного управління підприємством, а отже і його розвитку, є якісний і своєчасно проведений фінансовий аналіз, оскільки останній дозволяє визначити "недоліки" у діяльності підприємства і шляхи їх подолання.

Взагалі методика фінансового аналізу у світовій практиці в основному склалася однаковою. Відмінності існують лише у послідовності застосовуваних методів і прийомів, у переважанні тих чи інших напрямів аналізу. Вітчизняні ж розробки даної проблеми не враховують особливостей економіки України, не відповідають вимогам комплексності, повноти аналізу. Методичні рекомендації, що надаються різними міністерствами і відомствами, спрямовані на аналіз фінансового стану підприємства у конкретних умовах за допомогою певних методів і прийомів.Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.Оскільки, комплексної методики фінансового аналізу в економічній теорії та практиці не існує, тому існує різна класифікація.Найбільш застосовуваним методом аналізу є метод коефіцієнтів, оскільки коефіцієнти більш порівнювані, інформативні, ніж абсолютні показники і головними з них є:

- коефіцієнт мобільності;

- коефіцієнти майнового стану;

- коефіцієнт незалежності;

- показники ліквідності і платоспроможності;

- типи фінансової стійкості;

- коефіцієнти оборотності оборотного капіталу

Для характеристики майна в першу чергу слід розрахувати коефіцієнт мобільності:

Власні оборотні активи

коефіцієнт мобільності = –––––––––––––––––––––––––––––– (1.1)

Власний капітал

Наступними важливими показниками для оцінки майнового стану є такі коефіцієнти як коефіцієнт зносу, оновлення, придатності.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

Коефіцієнт зносу =	Сума зносу основних засобів (ф. №1, р.032)	(1.2)
	Первісна вартість основних засобів (ф. №1, р.031)

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

Важливу роль відіграє також коефіцієнт придатності:

Коефіцієнт придатності = 1 – коефіцієнт зносу (1.3)

А для того щоб визначити незалежність підприємства розраховують коефіцієнт незалежності (Кн) за такою формулою:

Кн. = власний капітал / валюта балансу (1.4)

Також, у ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показ­ників фінансового стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив, У короткостро­ковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприєм­ства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своє­часно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зо­бов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне пе­ретворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

А аналіз лік­відності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупова­них за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поді­ляються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до гро­шей (це рядки 220, 230, 240 балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються, (А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 150 – 210 балансу та іноді ряд.250). Лікві­дність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єк­тивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспро­можності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються повільно (А3), — це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а іноді ряд. 250, 270). Запаси не мо­жуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси по­требують додаткової обробки для того, щоб їх можна було про­дати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, які пе­редбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу «Необоротні активи» (ряд.80).

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом по­точного господарського періоду постійно змінюються і тому на­лежать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П1) — це кредиторська заборгованість (ря­дки 530 до 580 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові креди­ти банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгострокови­ми зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520), розрахунки з учасниками (ряд.590), внутрішні розрахунки (ряд.600), інші зобов’язання (ряд.610). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користувати­ся інформацією 4-го розділу балансу «Поточні зобов'язання».

3. Довгострокові пасиви (П3) — це довгострокові зобов'язан­ня — 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву бала­нсу «Власний капітал» (ряд. 380) та 2-й розділ „Забезпечення витрат і платежів” (ряд.430).

Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань під­приємства його активами, строк перетворення яких на гроші від­повідає строкам погашення зобов'язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти під­сумки за кожною групою активу і пасиву балансу. Баланс буде абсолютно ліквідним якщо задовольнятиме такі умови:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4

Наступним етапом аналізу ліквідності підприємства є розраху­нок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосову­ються для оцінки можливостей підприємства виконати свої коро­ткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну да­ту, а й у випадках надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно ви­значити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти лік­відності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основ­ному однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіж­них фірмах та компаніях і основними з них є: Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспромо­жності підприємства і розраховується за формулою:

Кз.л. = [А1+А2 + А3]:[П1 + П2]. (1.5)

Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності — цей коефіцієнт за смис­ловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розра­хунку виключено найменш ліквідну їх частину — виробничі за­паси. Він обчислюється так:

Кш.л.= [А1+А2]:[П1 + П2]. (1.6)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

Кабс.л. = [А1] / [П1+П2]. (1.7)

Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових пози­кових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт автономії= Власний капітал (Ф№1 ряд.380)/ Ф№1 ряд.640 (1.8)

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних коштів і характеризує залежність підприємства від залучених коштів.

Коефіцієнт фінансування= Власний капітал / позиковий капітал

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка капіталізована.

Ліквідність підприємств характеризує також показник манев­реності власних оборотних коштів (капіталу, що функціонує). Він визначається як відношення грошових коштів до капіталу, що функціонує. Цей показник характеризує ту частину власних обо­ротних коштів, які перебувають у формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність. можуть впливати на виробничі стосунки між підприємствами акціо­нерної форми власності і суто приватними підприємствами.

Аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявля­ти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин. За даними ф.№1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові результати» визначаються і ана­лізуються такі показники оборотності оборотних коштів:

1. Оборотність у днях (Од) — час повного кругообігу оборо­тних коштів, який визначається за формулою:

Од = СЗ*[Д / Р], де (1.11)

СЗ — середній залишок оборотних коштів;

Д — кількість днів у періоді, що аналізується;

Р — виручка від реалізації.

Середній залишок оборотних коштів у цілому обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньоріч­ний залишок.

2. Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.

Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалі­зації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визна­чається за формулою:

Ко = Р : СЗ, де (1.12)

Ко — коефіцієнт оборотності;

Р — виручка від реалізації;

СЗ — середній залишок оборотних коштів за період, що аналі­зується. Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача обо­ротних коштів.

3. Тривалість одного обороту в днях (То) — визначається за формулою:

То = Д : Од, де (1.13)

То — тривалість одного обороту в днях;

Д — кількість днів періоду, що аналізується (квартал -90, рік-360);

Од — оборотність оборотних коштів у днях.

4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз). Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації, і визначається за формулою:

Кз = [СЗ:Р]*100, де (1.14)

Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;

СЗ — середній залишок оборотних коштів, грн.;

Р — виручка від реалізації продукції, грн.;

100 — переведення грн. у коп.

Отже, за допомогою здійснення розрахунків вище наведених показників можна провести аналіз фінансового стану підприємства.