Тема 5. Основні елементи Операційної стратегії та види операційних рішень

Стратегію можна визначити також як найважливіший елемент самовизначення підприємства чи організації. У такому контексті вона тісно пов'язана з характеристиками та особливостями організаційної культури, має, як правило, всі її переваги і недоліки, дає можливість більш ґрунтовно формулювати соціальні стратегії зага­лом і елементи соціальних напрямків у стратегіях іншого типу.

Організаційно-управлінська концепція стратегії пов'язана з конкретними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві.

Класик стратегічного планування А. Чандлер вважав, що страте­гія — це «визначення основних довгострокових цілей та задач під­приємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей». З одного боку, таке тлумачен­ня стратегії спирається на традиційний підхід до її визначення як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності. З іншого боку, в цьому визначенні основний ак­цент робиться саме на досягнення цілей.

До такого підходу наближається таке визначення: «стратегія — це загальний, всебічний план досягнення цілей». Ототожнення стратегії і плану випливає з теорії ігор, де стратегія — це план дій у конкретній ситуації, що залежить від вчинків опонента.

Стратегія підприємства виявляється в тому, щоб за допомогою операційної системи виробляти продукцію або пропонувати послуги з метою задоволення основних потреб споживачів.

Визначення основних потреб споживача та функції діяльності підприємства є стратегічним рішенням.

Стратегічне призначення кожного підприємства можна представити у вигляді ланцюга “виробництво — потреби споживача”

Операційна стратегія (Operations Strategy) полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Операційна стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь спектр діяльності компанії і передбачає довгостроковий процес, покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.

Операційна стратегія виражається в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі необхідної технології, складанні тимчасового графіку процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, зв'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці й організації операційної функції компанії.

Для розробки ефективної стратегії організації перш за все необхідно виявити можливості економічної системи. Потім визначається мета організації, тобто який внесок вона буде вносити в суспільство. Причина існування організації є місія.

Операційна (виробнича) стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Операційна (виробнича) стратегія, у сукупності з корпоративною охоплює весь спектр діяльності компанії і допускає дов­гостроковий процес, що покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому .

Операційна стратегія – це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передба­чає використання і розвиток усіх виробничих потужностей органі­зації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Операційну стратегію можна розглядати як складову частину загального процесу планування, що забезпечує відповідність зав­дань виробництва завданням більш широкої організаційної струк­тури. Оскільки завдання більш широкої організаційної структури з часом мають тенденцію змінюватися, виробнича стратегія також повинна розроблятися з врахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців. Виробничі можливості будь-якого підприємства можна розглядати як деякий портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до мінливих запитів клієнтів підпри­ємства щодо його продукції і/чи послуг.

Щоб опрацювати ефективну стратегію керівництву підприємс­тва слід взяти до уваги визначні особливості організації, а також вивчити ситуацію на ринку.

Визначні особливості (операційні пріоритети) — це специ­фічні можливості чи характеристики підприємства, що забезпечу­ють її конкурентоспроможність.

Визначні особливості пов'язані зі способом конкуренції. В осно­ві цих способів можуть бути:

• витрати виробництва;

• якість і надійність продукції;

• термін виконання замовлення;

• надійність постачання;

• здатність підприємства реагувати на зміну попиту, гнучкість і швидкість освоєння нових товарів.

Найефективніші підприємства використовують не лише визнач­ні особливості, що знаходяться в основі конкуренції, але й ті, що ґрунтуються на потребах клієнтів.

Інший ключовий фактор при розробці стратегії - зміна техноло­гій, які можуть представляти як реальні можливості, так і загрози для організації.

Для реалізації загального стратегічного плану підприємства опе­раційний менеджер повинен прийняти низку стратегічних рішень.

Стратегічні рішення можуть бути класифіковані наступним чином:

1) Вибір процесу виробництва (збиральний конвеєр? Спеціа­лізація праці?)

2) Рішення щодо виробничих потужностей (який розмір під­приємства?)

3) Вертикальна інтеграція (купувати чи виробляти самим ви­хідні матеріали?)

4) Організація праці (спеціалізація праці?)

5) Технологія (лідерство чи використання досвіду інших?)

6) Матеріально-технічні запаси (виробництво на склад чи за конкретними замовленнями?)

7) Місцезнаходження (поряд з ринками чи джерелами сиро­вини?

Основними цілями розвитку операційної (виробничої) стра­тегії є:

• правильне визначення (на основі пріоритетів) конкретних вимог до операції;

• розробка планів, які гарантують, що операційні (виробничі) можливості і можливості підприємства будуть достатніми для виконання цих вимог.

Традиційні операційні (виробничі) стратегії зазвичай мали за мету мінімізацію витрат чи модифікацію виробів. Не відмовляю­чись від цих стратегій, багато зарубіжних організацій використовують операційні стратегії, що ґрунтуються на якості і/або часі (тер­мінах).

Стратегії, що ґрунтуються на якості — це стратегії, критері­єм яких є якість на всіх стадіях виробництва (проектування, вироб­ництво, обслуговування після продажу).

В останні роки в умовах загострення міжнародної конкуренції виявилися три важливих принципи стратегії виробництва:

1) виробництво за принципом «точно в строк»;

2) комплексний контроль якості (т.з. концепція «робити пра­вильно з першого разу»);

3) комплексне профілактичне обслуговування.

Вибір та обґрунтування цілей і операційних стратегій.

Економічно ефективне досягнення стратегічних цілей організа­ції, пов'язаних із її конкурентоспроможністю та становищем на ринку, відбувається через взаємний зв'язок за часом та ресурсами локальних стратегічних цілей. За своїм змістом вони є цілями під­порядкованого характеру, тобто виробничими цілями, сукупне до­сягнення яких дозволяє реалізувати глобальну мету економічної стратегії підприємства.

Для забезпечення фокусування загальної мети організації роз­робляється місія. Місією прийнято називати чітко сформульовану причину існування організації, її основну загальну мету. Місія по­винна розроблятися з урахуванням загроз та можливостей оточуючого середовища та сильних і слабких сторін організації. Визначен­ню місії допомагає поділ організації на самостійні господарські одиниці — підрозділи організації, що фокусують свою діяльність на різних ринках.

Операційна функція встановлює рівень якості як на продук­цію, що виробляється, так і на послуги, що надаються, а також залу­чає більшу частину людських та капітальних ресурсів організації. Так, переважна частина вартості продукту створюється під час про­цесу трансформації, і ця вартість впливає на формування ціни та, в подальшому, величину прибутку. Із рештою, здатність операційної функції виготовляти товари або надавати послуги визначає, значною мірою, здатність організації виготовляти або мати потрібну кількість продукції для того, щоб дотримуватися зобов'язань із поставок.

Сильні та слабкі сторони операційних процесів організації ма­ють великий вплив на успіх повної стратегії організації, тому при її формулюванні повинні бути повністю враховані можливості опе­рацій. Одним із шляхів отримання реальної інформації про можли­вості функціональних областей організації є залучення лінійних менеджерів до процесу стратегічного планування. Плановий відділ збирає та передає інформацію про економічний стан, технологіч­ний розвиток організації, діяльність конкурентів тощо. Лінійні ме­неджери аналізують ситуацію та вносять пропозиції стосовно дій організації в умовах, що склалися.

Однією з причин потреби в складанні довготермінових планів є необхідність розрахунку можливостей організації у відповідності із зміною умов. Прийняття рішень у таких сферах, як набір та навчання персоналу, вибір обладнання та розміщення потужностей повинно бути сумісне із загальною стратегією організації. Такі рішення не мо­жуть бути втілені у життя протягом недовгого терміну часу - зміни та­кого роду повинні проводитися поступово, використовуючи повний потенціал операційних ресурсів для досягнення цілей та здійснення місії організації. Операційна функція сприяє визначенню компетен­тності організації, тобто сфери діяльності, в якій організація намага­ється виділитися, позначаючи коло конкурентів та споживачів.

Підприємства, що працюють у різноманітних сферах бізнесу, можуть мати декілька цільових ринків за наявності конкурентів. Насамперед, для кожного виду продукції визначаються технічні ха­рактеристики операцій. Визначається відносне значення чотирьох основних технічних характеристик, що може мати операційна фун­кція — ефективності витрат, якості, надійності та гнучкості. Організація, що надає особливе значення ефективності витрат, піклується про те, щоб капітал, праця й інші експлуатаційні витра­ти трималися нижче відповідного рівня аналогічних компаній. Ор­ганізація, що надає особливого значення якості, буде намагатися перевищити даний показник конкурентів, навіть, якщо їй прийдеться вкласти додаткові кошти. Організація, що піклується про надійність, може наголошувати на тому, щоб товари були доступ­ними для клієнтів або доставляти свої товари чи послуги додому, а також надавати каталоги, якщо це можливо.

При розробці стратегії фірми зазвичай використовують концепцію Бостонської Консультативної Групи (БКГ). Стратегія розробляється через аналіз загроз, можливостей, сил та слабкостей організації.

Таблиця 1