кількість речовин, що всмокталась в кишечник або виділених з ;крові речовин в травний канал.

j Накладання фістули на протоку підшлункової залози в собаки

(за І. П. Павловим)

Мета: опанувати операційною методикою накладання фіс­тули на протоку підшлункової залози для вивчення її секреторної функції в хронічних дослідах.

Для роботи необхідно: собака, наркотичні речовини, засоби для оброблення поля операції, рук, набір хірургічних інст­рументів, шовк, марля, вата, йод, фізіологічний розчин, фістула.

Хід операції. Операцію роблять під загальним наркозом. Собаку фіксують на лівому боці. Операційне поле готують в ді­лянці правого підребер'я, для цього його тканини розтинають

пошарово довжиною до 10 см. В просвіт рани підтягують дванад­цятипалу кишку 1 і підходять до ве­ликої протоки 5 підшлункової за­лози, що знаходиться на відстані З— 4 см вище кута, утвореного два­надцятипалою кишкою і вільним кінцем підшлункової залози 4. По­ряд з малою протокою та спільним її отвором З знаходиться жовчна протока 2 і спільний отвір З її і ма­лої протоки підшлункової залози (рис. 31). Під велику протоку під­водять навхрест два жолобуватих зонди, а на місці входження про­токи в дванадцятипалу кишку роб­лять надріз серозно-м'язової обо­лонки кишки в формі трикутника, до країв якого підшивають три ліга­тури (рис. 32).

Дванадцятипалу кишку заши­вають пошарово слизово-м'язово-серозними швами з наступним під­шиванням її двома підтримуючими швами до очеревини і закріплюють лігатурами, що пропускають через товщу черевної стінки. . -

Через вільний лівий край рани виводять вирізаний шматочок jg з відпрепарованою протокою, яку закріплюють на по­верхні шкіри лігатурами з лівого боку. Слизову оболонку під-лдггої ділянки кишечника вишкрябують, а підслизову — зма­щують розчином йоду.

Черевну рану потрібно починати зашивати з очеревини без­перервним швом, решту рани —пошарово. Щоб протока вільно проходила через черевну стінку, не стискувалася ні м'язами, ні швами, але тісно прилягала до країв шкіри, для цього з шкіри вирізають невеликий шматочок, що дорівнює шматочку кишки з протокою, і закріплюють швами. При пришиванні протоки потрібно усунути її натягування або перекручування.

Для збирання підшлункового соку через протоку вставляють -фістульну трубочку з канюлею.

Шви знімають через 7 днів, а через 14 собаку використовують для вивчення секреторної діяльності підшлункової залози в хронічних дослідах.

За оперованими собаками потрібний ретельний догляд, оскільки посилена секреція після операції виснажує тварину, а секрет підшлункової залози роз'їдає шкіру. Для усунення цих ускладнень піддослідній тварині через пряму кишку двічі на день вводять по 20-50 мл 10%-го розчину соди і щільно підв'язують, пробку, щоб закрити вивідну протоку і перешкодити витіканню підшлункового соку. Собак після годівлі на три години ставлять в станок і закривають протоку зазначеним методом. Оперованим собакам обов'язково потрібно регулювати дієту.

Накладання фістули на жовчний міхур і дванадцятипалу кишку в свійських птахів

(за В.М. Шевчуком) з

Для вивчення процесів жовчовиділення в свійських птахів у, хронічних дослідах В. М. Шевчук під керівництвом професора. С. Ю. Ярослава опрацював Y-подібну жовчно-дуоденальну фістульну трубку і методику її накладання на жовчний міхур і два-, надцятипалу кишку при перев'язаних та перерізаних протоках в індиків і гусей.

Фістульна трубка готується з оргскла. Канал її має форму патронника, а два вкладиші — форму патронів, чим забезпе­чується герметизація і запобігається просочування хімусу з дванадцятипалої кишки в порожнину фістули.

Мета: опанувати хірургічною методикою накладання фістули на жовчний міхур і дванадцятипалу кишку в птахів.

29

Для роботи необхідно: птах, засоби для оброблення операційного поля, рани, рук, фістула, набір хірургічних інст­рументів, перев'язувальний і шовний матеріали.

Хід операції. За добу до операції птахів не годують. Птаха без наркозу фіксують на лівому боці з витягнутою назад лівою кінцівкою і вільною правою. З правого боку черевця в ділянці останніх ребер вискубують пір'я. Операційне поле миють теплою водою з милом, протирають стерильним фізіологічним розчином і обробляють йодовим спиртом. Пошаровий розтин тканин черевної стінки довжиною 4 см починають від куга, утвореного останнім ребром і латеральним краєм грудної кістки, від­ступивши 0,5-1,0 см в напрямку лобкової кістки. Повітряні мішки відпрепаровують від країв сальника і відтампоновують в напрямку хребта, і просвіт рани підтягують висхідне коліно дванадцятипалої кишки, одночасно на синусно-кишковий і міхурово-кишковий жовчні протоки накладають дві лігатури, між якими роблять розріз. Верхівку жовчного міхура захоплюють пінцетом Пеана, проколюють його ін'єкційною голкою і відсмоктують жовч. У просвіт жовчного міхура через верхівковий розріз вводять двофланцевий жовчний відросток фістули, який фіксують двома лігатурами. Першу лігатуру затягують повністю перед нижнім фланцем, чим запобігають надходженню жовчі в черевну порожнину, а другу лігатуру настромлюють між нижнім і верхнім фланцями. Завдяки цьому не порушується живлення тканин на місці та нижче її накладання, запобігається їх некроз. Однак виникає місцеве асептичне запалення стінок жовчного міхура, де утворюється сполучно-тканинне кільце, яке міцно утримує від­росток фістули в жовчному міхурі.

На дванадцятипалу кишку на відстані 0,7-1,0 см від місця впадіння жовчних протоків і протоки підшлункової залози нак­ладають кисетний серозно-м'язовий шов. Між його стінками роблять розріз і в просвіт кишки вводять еліпсоподібний фла­нець дуоденального відростка фістули. Шов затягують, а зверху на нього накладають інший — занурюючий шов. Через прокол між нижнім краєм рани і латеральною поверхнею латеральної кістки виводять різьбовий кінець тіла фістули назовні. Рану зак­ривають пошаровим очеревинним безперервним м'язовим вуз­луватим і шкірним вузлуватим швами з валиками.

На кінець фістули нагвинчують зовнішній дископодібний фланець і патрубок з гумовою трубкою і жовчоприймачем. Жовч вільно виходить з міхура в жовчоприймач протягом доби, а з нею і слиз — результат операційного втручання (рис. 33, де а — в період між дослідами; б — під час дослідів: 1 — корпус фістули

ЗО

з дуоденальним відростком; 2 —жовчний відросток; 3 —робоча кришка; 4 — дослідна кришка; 5 — робочий вкладиш; 6 — клапан-піпетка; 7—дослід ний вкладиш; 8—трубка для введення жовчі в дванадцятипалу кишку в період дослідів; 9 — зовнішній фланець; 10 — жовчний міхур; 11 — печінка; 12 — шприц з канюлею, приєднаний до трубки для введення жовчі в Дванадцятипалу кишку; 13 — трубка для виведення жовчі в жовчоприймач; 14—вентральна стінка дванадцятипалої кишки).

Через добу після операції проводять огляд і туалет рани, зні­мають жовчоприймач, дослідну кришку і дослідний вкладиш за­мінюють робочим вкладишем з клапаном, а на кінець тіла фіс­тули нагвинчують робочу кришку. Тепер жовч, вироблена печін­кою, вільно надходить в дванадцятипалу кишку. Прооперованих птахів утримують на суворій післяопераційній дієті, лише на п'яту Добу переводять на звичайний раціон.

Шви з рани знімають через 7-8 діб, а через 14 діб тварину використовують для вивчення секреторної та екскреторної Функцій печінки.

31

Методика накладання фістул на сліпу і ободову

кишки в телят раннього віку

(за В. Ю.Демченком)

Мета: опанувати хірургічною методикою накладання фістули на рубець телят для вивчення травлення в ранньому віці.

Для роботи необхідно: теля 10-15-денноговіку,набір хірургічних інструментів, наркотичні речовини, засоби для оброблення операційного поля, рани, рук, фізіологічний розчин, перев'язувальний і шовний матеріали, дві фістули, 10 %-на іхтіолова мазь.

Хід операції. Тварину фіксують на лівому боці, проводять між-хребцеву анастезію в правій голодній ямці, готують операційне поле. За лінією розрізу тканини знеболюють пошарово 2 %-м розчином новокаїну.

Розріз роблять вертикально в ділянці правої голодної ямки, відступивши 2 см донизу від поперекових відростків поперекових хребців довжиною 10-12 см.

Після пошарового розрізу тканин в рану підтягують головку сліпої кишки. Кишковими жомами віджимають вміст сліпої кишки в бік ободової. Кишкові жоми накладають по-чергово: перший на відстані 10 см від верхівки, а другий — на відстані 6—7 см від першого. На ділянці стінки сліпої кишки між жомами накладають кисетний шов, у центрі шва розрізають стінку, а в розріз вставляють нижній фланець фістульної трубки. Затягують кисетний шов навколо фістульної трубки. Відступивши на 0,5 см від першого шва, накладають другий кисетний серозно-м'язовий шов і затягують його, утошіюючи перший.

На ободову кишку накладають фістульну трубку на відстані 9-Ю см від кінця сліпої кишки за такою методикою, як і на сліпу

кишку.

Обидві фістульні трубки виводять за допомогою троакара назовні шкіри і закріплюють верхніми фланцями фістульних трубок. Фістульну трубку ободової кишки виводять в зону голодної ямки на відстані 2 см донизу від поперекових відростків поперекових хребців, а трубку сліпої кишки виводять також в зону голодної ямки, нижче від першої фістульної трубки на 5 см каудально від останнього ребра. Рану зашивають пошарово. Під зовнішні фланці підкладають марлеві валики змащені 10 %-ю іхтіоловою маззю як протизапальним антисептичним засобом.

Після операції призначають 12-добову голодну дієту. Після цього протягом двох діб оперованій тварині випоюють цільне молоко —1/3 добової норми. З 3-ї по 6-ту добу кількість молока збільшують до 1/2 добової норми. З 7-ї доби тварин переводять на загальний раціон за віком.

Шви знімають через 12 діб, а через 14 — тварину вико­ристовують для вивчення бродильно-ферментативних та об­мінних процесів у товстому кишечнику в телят за віком.

ВИКОРИСТАННЯ КАТЕТЕРИЗОВАНИХ ТВАРИН

В ДОСЛІДАХ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ

ТРАВЛЕННЯ І ОБМІНУ РЕЧОВИН В

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Методи катетеризації кровоносних судин в сільсько­господарських тварин є заключним етапом вивчення процесів травлення через проміжний обмін між кров'ю та органами піддослідних тварин. Фістульні методи дозволяють вивчити лише секреторні й бродильно-ферментативні процеси в системі травлення на початковому етапі.

Науковці Боровського науково-дослідного інституту фі­зіології та біохімії сільськогосподарських тварин під керів­ництвом професора А. А. Алієва революціонізували значною мірою методи фістулювання травного тракту. Ними розроблено і впроваджено низку оригінальних методів з катетеризації кровоносних і лімфатичних судин у великої рогатої худоби, свиней, овець і птиці. А. А. Алієв з своїм колективом через методи катетеризації відкрив доступ до будь-яких органів і тканин організму тварин в хронічних дослідах. Метод катетеризації у відтікаючі і притікаючі крові органів дозволяє вивчити кінетику продуктів метаболітів і повністю розкриває процеси травлення, синтезу, асиміляції, дисиміляції, а також механізм трансформації поживних речовин корму в тваринницьку продукцію.

Інтенсивний розвиток промислового виробництва полі­мерних матеріалів дозволяє виготовляти синтетичні тканини й пластмасові трубки різних розмірів, катетери різного розміру та діаметра і лавсанового судинного протеза.