Ступінчаста катетеризація ворітньої системи

Для заключного вивчення процесів травлення шлунково-кишкового тракту найдосконалішим методом є ступінчаста кзтетеризі При цьому використовують накладання бри-

33

жового катетера (рис. 34, де В — гілка брижової вени; БВ — брижова вена; ЛО —ліва ободово-кишкова вена; ЗБВ —загальна брижова вена; ШС — шлунково-селезінкова вена; ПТД — шлунково-дванадцятипалакишкова вена; ВВ — ворітня вена; а — ангіокатетер в закритому положенні з боку судини; а, — інкатетер у висунутому положенні при взятті крові із загальної брижової вени через обидва катетери; а₂ — положення інка-тетера при взятті крові з ворітної вени (через його) та із загальної брижової вени (через зовнішний катетер); К — отвір інкатетера; Л-— лігатура; Пч — печінка), який фіксується в будь-яких су­динах, віддалених від ворітної вени. Для брижового катетера найдоцільніше брати ангіокатетер, що закривається з боку суди­ни. В період операції вимірюють довжину від місця знаходження кінчика катетера до входження в дану судину бокових гілок. В період досліду, користуючись цими вимірюваннями, вводимо ін-катетер, таким чином одержуємо кров з різних ділянок шлун­ково-кишкового тракту через вставлений єдиний основний катетер (рис. 34).

Оскільки ворітна вена є великою магістральною судиною, в яку збирається відтікаюча кров від органів шлунково-кишкового тракту, то методом ступінчастої катетеризації через її гілки мож­на проникнути в каудальну порожнисту вену і, регулюючи розмі­рами просування інтеркатетера, одержати венозну кров з різних відділів шлунково-кишкового тракту.

Перед накладанням ступінчастого катетера ворітної системи _за 15 днів виводять під шкіру невелику ділянку сонної артерії, з якої беруть кров для дослідів. Відомо, що артеріальна кров у всіх ділянках організму однакова за складом. Тому взявши пробу артеріальної і. венозної крові від певного органа, можна об­числити артеріовенозну різницю, а на основі одержаного ре­зультату диференціювати процеси обміну та всмоктування в різних ділянках шлунково-кишкового тракту і оцінити надход-зкення продуктів метаболізму з травного тракту до тканин різних органів тваринного організму.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧН РОБОТИ

ТРАВЛЕННЯ

Життя тварин можливе тільки за умови постійного над­ходження в їх організм поживних речовин (білків, жирів, вуг­леводів), вітамінів, мінеральних солей і води. Деякі з них можуть засвоюватись організмом без змін. Це ті речовини, які можуть розчинятися у воді й всмоктуватися в кров. Більшість речовин змінюється у шлунково-кишковому тракті під дією соків до простих сполук, які надходять в кров, лімфу, й засвоюються орга­нізмом. Поживні речовини використовуються як пластичний матеріал (на будову клітин, тканин); вони також є джерелом енергії, яка необхідна для роботи органів і всього організму тварин.

Травлення — складний фізіологічний процес фізичного, хі­мічного та біологічного оброблення корму, внаслідок якого біл­ки, жири, вуглеводи перетворюються на прості сполуки, що вже здатні розчинятися у воді й засвоюватися організмом тварини.

Вивчаючи розділ 'Травлення", студенти повинні ознайо­митися з роботою травних залоз, ферментативним розщеплен­ням корму в ротовій порожнині, шлунка, тонкому та товстому відділах кишок, а також з нервовою та гуморальною регуляцією діяльності травних органів.

Система органів травлення складається з трьох відділів: пе­реднього (органи ротової порожнини, глотка, стравохід, шлу­нок), середнього (дванадцятипала, порожня, клубова кишки) і заднього (сліпа, ободова, пряма кишки).