- •Продуктивність праці в сільському господарстві (затрати праці на 1 ц продукції) , люд.-год
- •Приватизація землі
- •Динаміка паювання земель у сільськогосподарських підприємствах станом на 1 січня відповідного року
- •Структура земельного фонду України за формами власності в результаті роздержавлення і приватизації земель
- •Середній розмір земельної частки (паю) в регіонах станом на 1 січня 2005 р.
- •Оренда земель
- •Способи використання земель фермерами в країнах Європи, %
- •Укладення договорів оренди земельних ділянок та земельних часток (паїв) станом на 1 січня 2005 р.
- •Плата за оренду земельних часток (паїв) станом на 1 січня 2005 р.
- •Формування ринку землі
- •Реалізація права на землю, посвідченого державним актом, станом на 1 січня 2005 р
Реалізація права на землю, посвідченого державним актом, станом на 1 січня 2005 р
Рух права власності на землю |
Кількість, тис. |
% |
Число громадян, що отримали державні акти, чол. |
5076 |
100 |
їх частка від одержаних сертифікатів, % |
X |
74,7 |
3 них: здали земельні ділянки в оренду юридичним особам |
2589 |
51,0 |
ведуть приватне господарство (без створення юридичної особи) |
816 |
16,1 |
здали земельні ділянки в оренду фізичним особам |
46 |
0,9 |
не переукладено договорів оренди земельних часток (паїв) |
1625 |
32,0 |
Формування цивілізованого земельного ринку має відбуватись еволюційним шляхом, у міру формування його основних елементів:
-
створення відповідної правової бази;
-
наявності земель як об'єкта купівлі-продажу;
-
появи соціально-економічної мотивації виходу на земельний ринок продавців земельних ділянок;
-
створення необхідної ринкової інфраструктури;
-
опрацювання і запровадження організаційно-правового механізму оформлення угод та функціонування цивілізованого земельного ринку;
-
опрацювання і запровадження механізму державного регулювання земельного ринку на різних рівнях управління (рис.3.5).
Невід'ємною умовою формування і функціонування ринку сільськогосподарських земель є створення його інфраструктури, яка забезпечуватиме:
-
організацію та проведення земельних торгів;
-
здійснення заставних (іпотечних) операцій із земельними ділянками;
• функціонування оціночної діяльності для проведення експертної грошової оцінки земель;
-
надання консультаційних, посередницьких та інформаційних послуг через консалтингові, рієлторські підприємства та спеціалізовані інформаційні видання;
-
підготовку у навчальних закладах кваліфікованих кадрів для роботи у сфері ринку землі.
На початковому етапі формування ринку землі вирішальну роль у його регулюванні має відігравати держава. За нею повинне залишитись право обмежень на обіг земельних ділянок у ринковій сфері, особливо стосовно їх перепродажу, здійснення контролю за ціноутворенням. Включення землі в ринковий обіг насамперед має сприяти удосконаленню форм господарювання, методології і методики ціноутворення на землю, економічного механізму господарювання, залучення інвестицій через іпотеку землі та міжгалузевого регулювання розвитку економіки.
Ринкова ціна на земельні ділянки сільськогосподарського призначення формуватиметься при купівлі-продажу їх у міру зростання платоспроможності населення та зрівноваження попиту і пропозиції. Стартовою ціною має виступати експертна грошова оцінка, що буде розроблена відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України 11 жовтня 2002 р. У період відсутності експертної оцінки для цього може використовуватись діюча нормативна грошова оцінка 1995 р. з урахуванням її індексації (табл.6). Основна умова запровадження ринку землі - підвищення ступеня її ліквідності, що передбачає забезпечення значних прибутків від використання землі та зростання платоспроможності сільського населення. За таких умов і ціна на землю буде високою.
На початкових етапах запровадження ринку землі для одержання середньо- і довгострокових кредитів в якості застави можуть бути земельні ділянки, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб. Для активізації кредитного забезпечення аграрного виробництва необхідно законодавчо запровадити заставу права оренди землі.
Аналіз стану формування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні свідчить, що за існуючого диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, збитковості виробництва, відсутності законодавчих актів щодо регулювання ринку сільськогосподарських земель, можливі і проби розкручування спекулятивно-тіньового ринку. Це може призвести до знеземелення значної частини селян. Тому потрібне ефективне державне регулювання економічного обігу землі, особливо на початковому етапі його функціонування, яке спрямоване на забезпечення;
-
формування ринкової інфраструктури, яка опосередковує обіг земельних ділянок;
-
оподаткування доходів, отриманих від трансакцій на ринку земель;
-
встановлення заборон на відчуження земельних ділянок і а обмежень щодо набуття їх у власність;
-
надання пріоритетних прав на придбання земельних ділянок;
-
гарантування та захисту прав суб'єктів ринку земель.
На купівлю-продаж сільськогосподарських земель законодавчо необхідно ввести ряд жорстких обмежень, наприклад, щодо мораторію на 5-7 років купленої земельної ділянки або справляння митних платежів з продажу її у підвищеному розмірі, а можливо на початку запровадити дозвільний порядок відчуження земельних ділянок, який застосовується у багатьох цивілізованих країнах світу.
Наразі ж потрібно ширше використовувати оренду земельних ділянок і земельних часток (паїв), що сприяє руху землі до більш ефективного господаря, який забезпечує одержання селянами-власниками належної орендної плати. Оренда значною мірою відбиває прогнозну поведінку майбутнього ринку землі. Рівень орендної плати, її кон'юнктура - це фактично прообраз майбутньої ціни на землю, а кон'юнктура пропозиції і попиту на оренду землі - прообраз кон'юнктури попиту і пропозиції майбутнього ринку землі. Запровадження ринкового обігу сільськогосподарських земель через купівлю-продаж потребує ґрунтовного дослідження і запровадження ефективних регуляторних механізмів. З цією метою потрібне невідкладне прийняття Закону України "Про ринок землі" з наперед визначеним терміном введення його в дію, наприклад, через 2-3 роки. За цей період мають бути підготовлені всі необхідні нормативно-правові акти для реалізації Закону щодо здійснення необхідних організаційно-підготовчих заходів. За таких умов можна значною мірою уникнути багатьох прорахунків у ринку землі, щодо яких висловлюються численні застереження.