МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Самостійна робота №1

з дисципліни “Правознавство”

на тему “Основи теорії держави і права”

Виконала: Злобинець О.С.

студентка групи МІ-14-2

Перевірила: Журба Л.В.

Кривий Ріг

2015

1.Скласти опорний конспект:

А)Поняття і види влади. Особливості державної влади.

Влада – це здібність суб’єкта чинити діяння на об’єкт але якщо суб’єкт не володіє такою дійсністю, значить він не володіє владою. Разом з тим, суб’єкт може володіти владою над об’єктом, на здійснюючи її. Потенціал влади – це її можливості і реалізація влади, а також це дві тісно пов’язані сторони одного явища і їх неможливо противопоставити як неможливо розв’язати послідовні стадії розвитку будь-якого явища – можливість і дійсність. Об’єкт може сам почати діяти у відповідності з волею суб’єкта, передбачаючи його можливі реакції. Проте, ядром поняття з’являється якраз володіння владою, тому що тільки воно власне будь-якій формі влади і може існувати без її здійснення.

Влада необхідна для ефективності організації, тому що керівники залежать від людей, над якими у них немає прямої влади або є, але дуже слабка.

Влада буває формальною і реальною:

Формальна влада - це влада посади. Вона обумовлена ​​офіційним місцем особи, її займає, у структурі управління організацією і вимірюється або числом підлеглих, які прямо або побічно зобов'язані підкорятися розпорядженням, або обсягом матеріальних ресурсів, якими ця особа може без погодження з іншими розпоряджатися.

Реальна влада - це влада як за посадою, так і по авторитету. Вона зумовлена ​​місцем людини не тільки в офіційній, але і в неофіційній системі відносин і вимірюється або числом людей, які добровільно готові підкорятися цьому особі, або ступенем залежності його від оточуючих.

Межі формальної і реальної влади збігаються не завжди. Часто їх володарі є різними особами, навіть протистоять один одному, що послаблює взаємне прагнення до монополізації влади. Це позитивний момент, бо, чим більша влада зосереджена в руках однієї людини, тим вище ціна помилок і зловживань.

Особливості державної влади

Особливістю державної влади є і те, що її суб'єкт і об'єкт зазвичай не збігаються, пануючий і підвладні найчастіше чітко розділені. У товаристві з класовими антагонізмами пануючим суб'єктом виступає економічно панівний клас, підвладними - окремі особи, соціальні, національні спільності, класи. У демократичному суспільстві виникає тенденція зближення суб'єкта та об'єкта влади, що веде до їх часткового збігу. Кожен громадянин є не тільки підвладним; як член демократичного суспільства він в праві бути індивідуальним первоносітелем і джерелом влади. Він має право, та й повинен брати активну участь у формуванні виборних (представницьких) органів влади, висувати і вибирати кандидатури в ці органи, контролювати їх діяльність, бути ініціатором їх розпуску, реформування. Право і обов'язок громадянина - брати участь у прийнятті державних, регіональних та інших рішень через всі види безпосередньої демократії. Словом, при демократичному режимі немає і бути не повинно тільки панівне і лише підвладних. Навіть вищі органи держави і вищі посадові особи мають над собою верховну владу народу, є одночасно об'єктом і суб'єктом влади.

Разом з тим і в демократичному державно-організованому суспільстві повного збігу суб'єкта та об'єкта немає. Якщо демократичний розвиток призведе до такого (повного) збігом, то державна влада втратить політичний характер, перетвориться на безпосередньо суспільну, без органів держави та державного управління.

Державна влада реалізується через державне управління - цілеспрямований вплив держави, його органів на суспільство в цілому, ті чи інші його сфери (економічну, соціальну, духовну) на основі пізнаних об'єктивних законів для виконання поставлених перед суспільством завдань і функцій.

Ще одна істотна особливість державної влади полягає в тому, що вона проявляється у діяльності державних органів та установ, що утворить механізм (апарат) цієї влади. Вона тому й називається державною, що її практично уособлює, приводить в діяльності, втілює в життя насамперед механізм держави. Мабуть, тому державну владу часто ототожнюють з органами держави, особливо вищими. З наукової точки зору таке ототожнення неприпустимо. По-перше, державну владу може реалізувати сам пануючий суб'єкт. Наприклад, народ через референдум та інші інститути безпосередньої (прямої) демократії приймає найважливіші державні рішення. По-друге, політична влада спочатку належить не державі, її органам, а або еліті, або класу, або народу. Пануючий суб'єкт не зраджує органам держави палю влада, а наділяє їх владними повноваженнями.