
- •101. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •102. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •103. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.
- •104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.
- •105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
- •106. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •107. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •108. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.
- •109. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •110. Основні складові стратегії сталого розвитку.
- •111. Системи органів управління в галузі довкілля.
- •112. Основні функції державного управління в галузі довкілля.
- •113. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •114.Система платного природокористування.
- •115. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •116. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •117. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •118.Основні механізми зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків.
- •119. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •120. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •121. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •122. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •123. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •124. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •125. Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •126. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
113. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.
Основними завданнями Мінприроди є: 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; 2) здійснення управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, організації охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та використання екологічної мережі; 3) здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, зокрема за використанням та охороною земель, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, охорону та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, формування, збереження та використання екологічної мережі, з питань поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також забезпечення здійснення державного геологічного контролю, державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.
114.Система платного природокористування.
Основою для формування нового економічного механізму по забезпеченню розширеного відтворення природних ресурсів, їх охороні, регулюванню раціонального використання став принцип платного, компенсаційного за змістом природокористування зі створення системи відповідних платежів.
Об’єктами плати є джерела природних ресурсів – родовища корисних копалин, водосховища, лісові ділянки тощо, а суб’єктами – підприємства, організації та установи, їх філії та об’єднання, окремі громадяни, які використовують природні ресурси (незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та підпорядкування). До суб’єктів плати належать також міжнародні позаурядові організації, іноземні юридичні особи, спільні підприємства, що створюються на території України за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, іноземні громадяни і особи без громадянства.
Плата за використання природних ресурсів стягується з усіх природокористувачів як на території України, так і в межах її морської економічної зони і континентального шельфу.
Плата за природні ресурси може вноситися у вигляді спеціальних зборів, податку (земельного, лісового тощо), орендної плати або в інших формах, передбачених законодавством.
Науковою основою ля визначення розмірів плати служить економічна оцінка, в основі якої покладено диференційну ренту. У загальному виді розрізняють шість видів платежів за ресурси: 1. Платежі за право користування природними ресурсами. 2. Плата за відтворення та охорону природних ресурсів. 3. Рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їх розташування стосовно ринку. 4. Штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів. 5. Компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств. 6. Плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.
Платежі за користування природними ресурсами є засобом вилучення частини абсолютного і додаткового доходів природокористувачів. Відповідно, вони складаються з фіксованих відрахувань, пов’язаних з диференціальною рентою.
Платежі за охорону і відтворення природних ресурсів є формою компенсації бюджетних та інших витрат власника чи користувача ресурсів на збереження, відновлення і підвищення якості природноресурсного потенціалу. Зокрема, вони передбачають відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи, на відтворення поголів’я тварин, на відновлення рибних запасів, рибопромислових угідь тощо.
Платежі за охорону і відтворення природних ресурсів встановлюють у вигляді ставок, тарифів, такс та інших нормативних показників. Для відновлювальних видів природних ресурсів вони визначаються за нормативними витратами на охорону і відтворення, а для невідновлювальних – за витратами на їх виявлення, оцінку і підготовку до використання.
Економічні санкції у вигляді штрафних платежів за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів встановлюється з метою посилення відповідальності підприємств та інших природокористувачів за порушення діючих норм і правил використання природних ресурсів.
Розмір штрафів повинен забезпечувати умови, за яких порушення є невигідним з точки зору госпрозрахункових інтересів природокористувача. Платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів у вигляді штрафів стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні природокористувача, і з цього приватних коштів. Всі платежі згідно нормативу розподіляються між державними та місцевими бюджетами.