- •101. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •102. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •103. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.
- •104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.
- •105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
- •106. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •107. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •108. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.
- •109. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •110. Основні складові стратегії сталого розвитку.
- •111. Системи органів управління в галузі довкілля.
- •112. Основні функції державного управління в галузі довкілля.
- •113. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •114.Система платного природокористування.
- •115. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •116. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •117. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •118.Основні механізми зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків.
- •119. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •120. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •121. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •122. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •123. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •124. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •125. Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •126. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
В умовах науковотехнічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.
Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень: · інгредієнтне забруднення — забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші); · параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості); · біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів; · стаціальнодеструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.
Об'єктивний аналіз сучасної економічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічного стану природного середовища України, погіршення здоров'я людей, виникнення демографічної кризи став можливим лише кілька років тому завдяки розсекреченню великої кількості архівних матеріалів (соціально-історичних, політичних, партійних, соціально-економічних та ін.) і допоміг чітко визначити основні причини, джерела, динаміку й напрями розвитку екологічної ситуації у межах нашої держави. Такими причинами, як уже частково згадувалось, виявилися:
1. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало протягом десятиліть, без врахування можливостей природних регіонів до самовідтворення й самоочищення. 2. Довготривале адміністративно-командне концентрування на невеликих площах великої кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових комплексів та інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізація гігантоманських планів втручання в природне середовище. 3. Повне нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів і інтересами корінного населення. 4. Перехімізація сільського господарства й хибні засади його організації (типу величезних колгоспно-радгоспних господарств).
5. Розгортання меліораційних робіт і їх проведення у величезних обсягах без належних наукових обгрунтувань і ефективних технологій. 6. Повна відсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягом повоєнного періоду. 7. Використання на переважній більшості виробництв старих і дуже старих технологій і обладнання, які вже давно потребують заміни. 8. Відсутність ефективно діючих законів щодо охорони природного середовища й підзаконних актів для їх ефективної реалізації. 9. Відсутність постійної об'єктивної інформації широких мас населення про екологічний стан довкілля, причини його погіршення, винуватців забруднень і заходи для поліпшення ситуації. 10. Надзвичайно низький рівень екологічної освіти не лише широких мас населення, а й керівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічна свідомість і культура. 11. Різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні в зв'язку з найбільшою техногенною катастрофою XX ст.— аварією на Чорнобильській АЕС. 12. Відсутність дійових економічних стимулів ресурсе- й енергозбереження. 13. Відсутність дійового державного контролю за виконанням законів про охорону природи й системи ефективного покарання за шкоду довкіллю.