- •101. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •102. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •103. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.
- •104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.
- •105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
- •106. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •107. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •108. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.
- •109. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •110. Основні складові стратегії сталого розвитку.
- •111. Системи органів управління в галузі довкілля.
- •112. Основні функції державного управління в галузі довкілля.
- •113. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •114.Система платного природокористування.
- •115. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •116. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •117. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •118.Основні механізми зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків.
- •119. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •120. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •121. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •122. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •123. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •124. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •125. Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •126. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
103. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.
Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів - кошторисів бюджетних установ.
За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто вся бюджетна сфера. Зокрема, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають установи та організації, що здійснюють державне управління, міжнародну діяльність, забезпечують національну оборону і правоохоронну діяльність та безпеку держави. За рахунок коштів бюджетів відповідного рівня утримуються установи соціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, культури та мистецтва, фізичної культури та спорту тощо. Переважно з місцевих бюджетів утримуються установи житлово-комунального господарства.
Отже, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням, що являє собою систему науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджетних коштів.
Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах затверджених кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів органами Державного казначейства проводиться через реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів. Такі рахунки відкриваються для одержання коштів з бюджету і для повного обліку бюджетних коштів та контролю за їх використанням в органах Державного казначейства на кожний бюджетний рік. По закінченні року рахунки закриваються, оскільки згідно з чинним законодавством усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.
Подальше реформування системи соціального захисту, спираючись на досягнуті результати перетворень, повинно бути сконцентрована на формуванні цілісної системи напрямів, форм і методів соціального захисту та усунення суперечностей її розвитку на попередньому етаном. Внаслідок цього повинні досягатися основні цілі соціальної політики та створюватися єдність економічних та соціальних умов для забезпечення як соціальної стабільності, так і розвитку національної економіки.
Удосконалення пенсійногозабезпечення – ключова ланка реформування соціального страхування. Хід перетворень в даній сфері показав, що формування і використання Пенсійного фонду РФ, а також реальне забезпечення пенсіями здійснюються суперечливо, і в результаті був вьивлен рад проблем.
Реформування соціальної допомоги - складний процес не тільки у зв'язку з великим різноманіттям форм і видів соціальних виплат, а й у зв'язку з тим, що дане реформування торкається найменш забезпечені верстви суспільства. При цьому перехід громадян з однієї категорії в іншу дуже рухливий і має тенденцію до значного збільшення найбідніших груп у випадку погіршення економічної кон'юнктури.
Підвищення ефективності надається соціальної допомоги – ключова проблема її реформування. Практика застосування існуючої системи надання соціальної допомоги виявила в ній ряд недоліків і суперечностей.
