
- •101. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •102. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •103. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.
- •104. Основні напрямки реформування фінансової системи в соціальній сфері.
- •105. Основні причини впливу до надмірного навантаження природного довкілля.
- •106. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •107. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •108. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.
- •109. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •110. Основні складові стратегії сталого розвитку.
- •111. Системи органів управління в галузі довкілля.
- •112. Основні функції державного управління в галузі довкілля.
- •113. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •114.Система платного природокористування.
- •115. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •116. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •117. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •118.Основні механізми зовнішньоторговельних і міжнародних фінансових зв’язків.
- •119. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •120. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •121. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •122. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •123. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •124. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •125. Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •126. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
126. Національна, економічна та зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
Економі́чна безпе́ка держа́ви — дослідження національних економічних інтересів і загроз економічній безпеці України, здатності держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, а також здатності національної економіки зберігати та поновлювати процес суспільного відтворення і достатній оборонний потенціал у кризових ситуаціях.
Національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки. Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам.
Зовнішньоекономічна безпека полягає в мінімізації збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників, створенні сприятливих умов для розвитку економіки шляхом її активної участі у світовому розподілі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам. Для забезпечення економічної безпеки важливо визначити перелік продукції, яка повинна вироблятися в Україні за будь-якої кон'юнктури на світових ринках і незалежно від конкурентного середовища на внутрішньому ринку.
Необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності зумовлюється також значною питомою вагою в національній економіці державного сектора і недосконалістю відповідних ринкових механізмів. Державне регулювання повинно полягати у:
- розробці та реалізації стратегії зовнішньоекономічної діяльності;
- ефективному використанні адміністративного, економічного і валютного інструментаріїв зовнішньоекономічної політики держави;
- розробці та реалізації щорічних програм розвитку зовнішньоекономічної діяльності України;
- розробці та реалізації Концепції зовнішньоекономічної безпеки України;
- вдосконаленні Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";
- здійсненні превентивних заходів, спрямованих на зменшення деструктивного впливу на національну економіку зовнішніх чинників;
- оптимальному поєднанні державного протекціонізму з режимом вільної торгівлі;
- податковій підтримці вітчизняного товаровиробника;
- максимальному використанні вигідного географічного положення України щодо транзиту через її територію іноземних вантажів та енергоносіїв;
- забезпеченні надійної охорони кордонів, захисті національних економічних інтересів, істотному поліпшенні роботи митних органів з метою недопущення контрабанди з боку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- визначенні оптимальної товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;
- вдосконаленні митного валютного контролю;
- припиненні нелегального вивозу з України капіталу;
- вжитті ефективних заходів щодо повернення в Україну валютних коштів від реалізації експортної продукції;
- активному залученні іноземних інвестицій;
- вдосконаленні методів управління зовнішньоекономічною діяльністю з урахуванням світового досвіду та національних економічних особливостей;
- дипломатичній та політичній підтримці зовнішньоекономічної діяльності;
- здійсненні правового захисту зовнішньоекономічної діяльності;
- забезпеченні у сфері зовнішньоекономічної діяльності гласності, стабільності й передбачуваності;
- створенні економічної системи, сумісної із західноєвропейською, що сприятиме налагодженню ефективних зв'язків з розвиненими країнами;
- вдосконаленні статистики зовнішньоторговельних операцій та розробці української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням гармонізованої системи опису і кодування товарів;
- розвитку різних форм міжнародної економічної співпраці;
- створенні національної інформаційної системи для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів;
- забезпеченні позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу;
- розробці нового митного кодексу України;
- підвищенні рівня освіти та якості підготовки кадрів для сфери зовнішньоекономічної діяльності.