3.3 Характерні риси та критерії соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Ринкова економіка (або ринкове господарство), згідно з теорією А.Сміта – це лад, в якому відбувається вільна гра ринкових сил (принцип, що в перекладі з французької означає “надати подіям природного ходу”). Природною рушійною силою господарського розвитку, на його думку, є прагнення індивіда до досягнення своїх економічних інтересів. Головними рисами людини він вважав самолюбство, егоїзм. Дбаючи про свої інтереси, така економічно вільна людина приумножує як свій добробут, так і багатство суспільства. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня.

У ринковій економіці державі відводилась другорядна роль. Вона повинна виконувати лише ті функції, які окрема людина не може виконати або зробить це економічно неефективно.

До таких функцій належить:

• організація громадського порядку, державної поштової служби;

• введення обов’язкового шкільного навчання;

• забезпечення національної оборони;

• емісія крупних банкнот;

• будівництво деяких громадських споруд (доріг, мостів) та їх утримання в робочому стані.

Але ринкове регулювання було не в змозі вирішити усіх проблем, які з’являлись по ходу розвитку країн. Як вже зазначалось, ринкове регулювання здійснювалось через механізм вільної конкуренції та вільного цінотворення, повної свободи економічної діяльності господарюючих суб’єктів.

Такий механізм існував без збою майже три століття. Уперше він виявив свою неспроможність під час економічної кризи 1825 р. Ця криза свідчила про те, що збалансованість національного ринку і насамперед рівновага між попитом і пропозицією досягається шляхом руйнування, знищення частини національного багатства, затримки у розвитку продуктивних сил. Остаточного краху система ринкового саморегулювання зазнала краху під час кризи 1929 – 1933 рр.

(слайд 18)У розвиненому світі склалося кілька моделей ринкового господарювання. Попри певні відмінності як між моделями, так і всередині їх можна згрупувати у три різновиди — вільний, соціальне орієнтований і державне керований ринок . [3, с. 173-174]

Вільний ринок Економіка США – незначне втручання держави і всебічна підтримка підприємництва. Роль федерального уряду менша ніж у інших країнах. Податки та державні витрати по відношенню до ВВП в США менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна.

Соціально-орієнтований ринок: економіка Західної Європи – Суттєве втручання держави в економіку Вона відіграє головну роль у розподілі прибутків через програми державних видатків на соціальні потреби. Розвинена система соціального забезпечення (державне страхування здоров`я, грошова допомога родинам). Державні виплати отримують безробітні, пенсіонери та інші категорії населення.

Державно-керований ринок: Економіка Японії, інших країн Східної Азії – тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у розміщенні капіталів. Індикативне планування ґрунтується на узгодженні уряду і фірм. Бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладення капіталів. Державне соціальне забезпечення в Японії відсутнє. Цю функцію виконують фірми.

У країнах Європейського Союзу частка урядових витрат набагато перевищує цей показник у США та Японії. Це відбиває особливе ставлення європейських країн до системи державного соціального забезпечення як способу обмеження нерівності доходів і підтриман­ня суспільної стабільності. В Японії обсяг суспільних асигнувань є набагато нижчим, більшу частину соціальних потреб задовольняє сім'я. У Сполучених Штатах Америки держава також не надає надійного соціального захисту, однак і родина не поспішає брати на себе цю відповідальність.

Одним з наслідків відмінностей у підходах до соціальної політики є неоднакові доходи. Відсоток людей, що живуть за межею бідності, у США, безумовно, вищий, ніж у Європі та Японії, незважаючи на те, що Америка є найзаможнішою країною світу.

За якими ж критеріями має оцінюватись ефективність різних моделей ринкової економіки? Для більшості країн, що переходять Від індустріального до постіндустріального суспільства, або тих, що в нього вступають, такий критерій має зводитись до реалізації потенції особистості, забезпечення найсприятливіших економічних, соціальних, екологічних та психологічних умов для існування людини. Це сприятиме соціальній злагоді в суспільстві, буде чинником подальшого розвитку економіки, науки, культури.

Організація Об'єднаних Націй рівень розвитку країн характеризує спеціальним індексом, що враховує доход, медичне забезпечення і освіту.

Особливо посилилася тенденція до державного регулювання соціальних процесів у країнах Заходу під впливом двох доленосних подій для капіталістичної системи, які відбулися в першій третині 20 ст. По-перше, це утворення СРСР, де, в силу його соціалістичної природи, ринкова економіка планово-директивними методами спрямовувалася на вирішення соціальних проблем, що створювало прецедент для всього світу. По-друге, - це світова економічна криза 1929-ЗЗр., яка надзвичайно загострила не лише економічні, а й соціальні проблеми.

Поступово на цій основі формується ідея соціально-ринкового господарства, яка після другої світової війни знаходить своє втілення в конкретних економічних моделях Німеччини, Австрії, Швеції та ряді інших країн. Створити соціально-орієнтовану ринкову економіку обіцяють і в Україні сучасні її реформатори. Тому питання, що вона собою являє і наскільки такі обіцянки є реальними, досить актуальне, бо відповідь на нього розкриває перспективи розвитку країни.

(слайд 19)Концепція соціально-ринкового господарства виходить з того, що приватне господарство, функціонуючи лише за законами ринку, приходить у протиріччя з соціальною справедливістю і, через загострення протиріччя між суспільним характером виробництва й приватним привласненням його результатів, провокує неефективне функціонування економіки. (слайд 20)Основна ж ідея соціального ринкового господарства полягає в тому, що принцип ринкової свободи повинен бути взаємопов'язаним з підтримкою соціальної гармонії. Така гармонія досягається спеціальним механізмом. А саме: економічне регулювання і координація діяльності відбувається в першу чергу через ринок, в разі ж виникнення загрози, що розвиток ринкових процесів приведе до соціальне небажаних і несправедливих наслідків, держава втручається з тими чи іншими корегуючими заходами. Отже, (слайд 21)соціально-ринкове господарство являє собою не що інше, як проміжну модель між чисто ринковою і централізовано-регульованою системами економіки. Ринкове господарство тут виступає як основа економічної системи. Але воно діє не самостійно, а свідомо регулюється державою.

Чи можливо таку модель ринкового господарювання запровадити в сучасних умовах в Україні? Питання не риторичне тому, що, по-перше, виникненню соціально-ринкового господарства на Заході передували досить суттєві соціально-економічні процеси. А саме: дрібне відокремлене приватне виробництво поступалося місцем великому виробництву з передовими технологіями і максимально інтегрованому на всіх рівнях; індивідуальна приватна власність на засоби виробництва поступово трансформувалася в колективну (через акціонерні, кооперативні і пайові товариства, створення широкої мережі страхових, інвестиційних та інших фондів, народні підприємства); в економіці великого значення набув державний сектор; чисто ринкове управління економікою доповнилося її державним регулюванням. По-друге, дана модель ринкової економіки дає високий соціальний ефект лише в країнах зі стабільною економікою, збалансованою товарно-грошовою системою і нормально функціонуючим виробництвом. По-третє, результативність соціально-ринкового господарства в країнах Заходу забезпечується стабільністю соціально-економічного ладу. [2, с. 200-201]