Боги Рігведи (Пантеон Вед)

Рігведа - самхита з 1028 гімнів, зібраних у 10 розділах-мандалах.

Яким же богам молилися, приносили жертви жителі стародавньої Індії? Найстаршим з них був Дьяус - бог неба, батько богів. Центральною та найбільш популярною фігурою ведичного пантеону був їхній первісток Індра - бог тепла і світла, дощу і бурі. Дуже відомим і шанованим ведичним богом був Агні - бог вогню. Він вважався покровителем сім'ї та будинку, дарувальником щастя і здорового потомства, був усіма любимо.

Важливе місце займав Сама - бог п'янкого напою, необхідного для церемонії жертвопринесення. Менш відомим і шанованими були дружини богів. Лише деякі грали самостійну роль у пантеоні.

Якщо Індія - царство релігій, то Китай являє собою цивілізацію іншого типу. Істинний китаєць найвище цінував як раз матеріальну оболонку, тобто своє життя. Найбільшими та загальновизнаними пророками тут вважалися насамперед ті, хто вчив жити гідно і у відповідності з прийнятою нормою, жити заради життя.

У Китаї теж є вище божественне начало - Небо. Але китайське Небо - це не Яхве, не Ісус, не Аллах, не Будда. Це вища верховна загальність, сувора і байдужа до людини. Її не можна любити, з нею не можна злитися, їй неможливо подрожать. У системі китайської думки існували, крім Неба, і Будда, і Дао.

Жерців Стародавній Китай не знав. Обов'язки первосвященика в ритуалах виконував сам правитель, а функції асистував йому жерців виконували служили правителю чиновники. Ці жерці-чиновники в першу чергу були чиновниками гос.аппарата, помічниками правителя. Жрецькі функції вони зазвичай виконували у дні обрядів і жертвоприношень.

Проникнувши в Японії в середині VI століття, вчення Будди виявилося зброєю в гострій політичній боротьбі знатних родів за владу. Вже до кінця VI століття ця боротьба була виграна тими, хто зробив ставку на буддизм. Буддизм поширився в Японії у формі Махаяни і чимало зробив там для становлення та спрощення розвиненої культури і державності. Вже з VIII століття вплив буддизму стало визначальним і в політичному житті країни. Швидко зростала кількість буддійських храмів: в 623 році їх стало 46. У Японії знайшли свою другу батьківщину багато шкіл-секти буддизму.

Складний процес культурного синтезу місцевих племен з прибульцями заклали основи власне японської культури, релігійно-культовий аспект, який отримав найменування синтоїзму. Сінто ("шлях духів") - позначення світу надприродного, богів і духів. Витоки синтоїзму сягають глибокої давнини і містять у собі всі властиві первісним народам форми вірувань і культів - тотемізм, анімізм, магію, культ мертвих, культ вождів.

Стародавні сінтоісткіе міфи зберегли свій, власне японський варіант уявлень про створення світу. Так, спочатку існували два боги: бог і богиня. Синтоїстськийхрам ділиться на 2 частини: внутрішню і закриту, де зазвичай зберігається символ ками (Синтай) і зовнішній зал для молінь.

Релігія санкціонувала і висвітлювала політичну владу, сприяла обожнюванню правителя, перетворення його в божественний символ, сполучна єдність даної спільності. Крім того, тісно пов'язана з консервативною традицією і закріпила її механізм, висвітлювала її норми релігія завжди стояла також на сторожі непорушності соціальної культури. Іншими словами, по відношенню до держави і суспільству релігія була центрирующей основою. Відомо, що різні релігійні системи далеко не однаковою мірою зміцнювали традиційну соціальну структуру чи існуючу політичну владу. Там, де релігійна система слабо підтримувала державу, владу і разом з нею суспільство гинули легше, як це видно на прикладі древніх близькосхідних імперій, будь то перська, ассірійська або яка-небудь інша. Там же, де вона функціонувала нормально, оптимально, результат був іншим. Так, в Китаї релігійна система енергійно висвітлювала політичну структуру, що сприяло її збереженню на протязі тисячоліть у майже незмінному вигляді. У Індії ж релігія була індиферентна до держави - і держави там легко виникали й гинули, були неміцними і нестабільними. Зате по відношенню до соціальної структурі релігія діяла активно і ефективно, і це призвело до того, що, незважаючи на часту і легку зміну політичної влади, структура з її кастами в якості провідної сили збереглася в Індії у майже незмінному вигляді до наших днів.

Таким чином, релігія на Сході завжди робила ставку на стабільність, консервацію існуючої норми, збереження соціально-політичного статусу-кво. Багато в чому обумовлена ​​саме релігією внутрішня стабільність заважала розвитку Сходу, примушуючи його століттями топтатися на місці. Вторгнення європейського капіталуй колоніальні захоплення дали поштовх розкладанню старої структури і повільного, вкрай болючого створення нової. Хворобливій тому, що внутрішні східні суспільства виявилися недостатньо підготовленими до кардинальної трансформації такого роду.