I те як вiн сприймауться iншими людьми. Завдяки зворотному

звязку (на емоцiино-почуттувому рiвнi) вiдкривауться можли-

вiсть кожному учасниковi групи оцiнити своє якостi й потенцiйнi

можливостi в спiлкуваннi. iнформацiю, одержану в групi, важ-

ливо осмислювати, аби дiйти висновку, на якi якостi в процесi

спiлкування бажано спиратися як на сильнi, а яких позбутися.

Якостi, вiднесенi до небажаних, не карто витiсняти зi свiдомостi,

краще Єх опрацювати в процесi самовдосконалення.

В групi постiйно моделюються рiзнi ситуацiє й випробову-

ються новi форми поведiнки. В життi вони можуть бути досить

ризикованими, в групi ризик знiмауться тим, що субукт сприй-

мауться таким, яким у, без оцiнок поведiнки в категорiях "до-

бре-погано".

Наступний дуже важливий принцип: сприймання iншого та-

ким, яким вiн у, вiдсутнiсть чорно-бiлих категорiй. Спочатку

взаумне сприйняття один одного може бути нелегким для окре-

мих членiв групи. Не слiд цього боятися. Такi труднощi важливо

проговорити на заняттi. Чим бiльше буде висловлювань, тим

краше для процесу навчання. В кожнiй ситуацiє учасникам до-

цiльно бути емоцiйно розкутими й вiдкритими, позбутися того

напруження, яке може гальмувати активнiсть "тут i тепер".

Говорити "про групу пiсля групи" у небажаним. Адже в цьому

разi втрачауться спонука повернутися до питання, яке когось

непокоєть на заняттi, бо вже вiдбудеться звiльнення вiд певноє

напруженостi. Якщо таке трапляуться, це треба проаналiзувати

на заняттi в групi.

Дотриманням цих правил група iнтегрууться, стау одним

цiлим, а кожен з учасникiв вносить у єє роботу щось своу.

Спочатку процес групового навчання може розвиватися не

досить iнтенсивно. Це не повинно викликати хвилювання,

штучно стимулювати активнiсть не варто. Груповий процес мау

свою власну динамiку.

Керiвник групи бере участь разом з усiма учасниками в усiх

процедурах як рiвноправний член групи. Керiвниковi надауться

зворотна iнформацiя, як й iншим учасникам. У ходi роботи

групи керiвництво може на себе перейняти будь-хто iнший.

Хтось iз членiв групи може спробувати проводити заняття. Ке-

рiвниковi приумно спiвпрацювати з психологiчно обдарованими

учасниками АСПН.

Згiдно з принципами груповоє роботи кожний може вiдмо-

витися вiд якоєсь вправи, якщо вiдчуу, що йому важко єє вико-

нати. В той же час треба памятати, що барури - це ознака

опорiв, якi слiд долати. Тому членам групи пропонууться пере-

борювати власнi опори й бути активними.

В групi тренiнгу часто попереджають людей, що вони мо-

жуть попросити допомоги у товаришiв. Важливо запобiгати ви-

никненню такоє необхiдностi. Проголошуючи принцип щиростi,

потрiбно бути ще й чуйними, намагатися не доводити людину

до стану, коли вона змушена просити допомоги. Переживаючи

певний тяжкий стан, не кожен вiдважиться зробити подiбну

заяву.

В групi АСПН, як уже було сказано, принцип "тут i тепер",

а це означау, що найважливiший дослiдницький матерiал - це

той, що е в даний момент. Усе, що людина може бачити, чути,

мау величезне значення в процесi навчання. Дiє людини, вчинки

говорять набагато бiльше, нiж слова. Тому основою пiзнання у

поведiнка, а не розповiдь про неє. Тут необхiдно включатися в

ситуацiю всiм своєм уством, щоб набути не тiльки новi знання,

а й новий досвiд. Можна уявити рiзнi ситуацiє з педагогiчноє,

особистоє й побутовоє сфер. Треба довести до вiдома членiв

групи, що чим бiльше задiяно рiзних аспектiв життя, тим легше

й чiткiше видiлятимуть якiсь усталенi особистiснi характери-

стики, якi впливають на стосунки i в професiйнiй, i в побутовiй

сферах.

Керiвник груповоє психокорекцiє не повинен жорстко регла-

ментувати процес групового навчання. Стандартний стиль ке-

рiвництва тут неприйнятний. Хоч подiбнi очiкування учасникiв

навчання природнi, але найкращим пiзнавальним матерiалом у

невимушена, спонтанна поведiнка. Небажано розповiдати про

явища, якi виходять за рамки груповоє роботи (кiно, побутовi

iсторiє, сни), бо це може бути своурiдним "виходом iз групи".

Важливо всiм разом у групi вчитися довiряти собi, власнiй спон-

танностi й набувати свободи поведiнки.

3.2. МЕТОДИЧНi ВИМОГИ,

СПiЛЬНi ДЛЯ УЧАСНИКiВ

i КЕРiВНИКА АСПН

Враховуючи, що керiвник групи АСПН у водночас i єє членом

(принцип рiвностi), на нього поширюються основнi груповi нор-

ми взаумодiє. Керiвник повинен своую поведiнкою в групi пред-

ставляти iдеальну модель члена групи, тобто вiн мау

пiдкорятися певним спiльним з членами групи вимогам. Спи-

нимося на таких вимогах докладнiше.

Зворотний звязок. Бажано говорити iншому членовi групи

про те, як емоцiйно сприймауться контакт iз ним, якi почуття

викликау його поведiнка. Зворотний звязок мас стосуватися

66

тих властивостей особистостi субукта, якi вiн спроможний змi-

нити; буде досягнуто великого навчального ефекту, якщо вис-

-ювлення стосуватимуться тих почуттiв, якi викликау поведiнка

iншого. Зворотний звязок прийнятний тiльки за вiдсутностi

оцiнок, порад.

Учасникiв АСПН необхiдно навчати розумiнню того, що

вiдбувауться не лише в групi, а й у ник самих у процесi нав-

чання. Цс сприяу глибокому самодослiдженню. Важливо, щоб

учасники зрозумiли: групова психокорекцiя - цс не мiсце

приумного, бездумного приведення часу, а лабораторiя, яку

можна використати для самодослiдження, й головним у роботi

групи е оптимiзацiя загальних та професiйних здiбностей спiл-

кування. Якщо керiвник не придiлятиме увагу цим питанням,

члени групи можуть працювати без ентузiазму над особистими

змiнами, i Єм важко буде визначити потрiбний напрям, вони

обмежуватимуться ситуативним почуттям емоцiйного пiдне-

сення.

Прийоми ефективноє поведiнки в групi демонструються по-

ведiнкою керiвника. Цс пiдтримка, блокування (конфронтацiя),

постановка питань, активне слухання, оцiнювання, спiвпере-

живання та iн.

Необхiдно привчати членiв групи бути активними учасни-

ками групового процесу, а не його спостерiгачами. Активно

слухати - означау бути уважним до iнших людей у процесi

спiлкування, л цс бiльше, нiж просто прислуховуватися до слiв

того, хто говорить. Цс не лише "слухання", а й "бачення", це

врахування жестiв, мiмiки, змiн iнтонацiй голосу, виразу об-

личчя, вловлювання психологiчного (й семантичного) пiдтек-

сту, iнтуєтивне вiдчуття того, про що людина не може або не

хоче сказати. Бажано прояснити кожному учасниковi причини,

якi заважають йому придiляти певну увагу iншiй людинi. Ось

деякi з таких причин: неповне слухання, заглиблення в обду-

мування вiдповiдi, надмiрна заклопотанiсть собою або тим, яке

треба справити враження в данiй ситуацiє, оцiнка спiвбесiдника,

невмiння поставити себе на його мiсце, вiдсутнiсть здатностi до

спiвпереживання та iн.

Належить також знати, що може гальмувати активну участь

у роботi групи АСПН. Передусiм це побоювання вiдкрити перед