34. Агентська діяльність: поняття, суб'єкти, умови здійснення, відповідальність, правова основа. Агентський договір.

Стаття 295. Агентська діяльність

1. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Спеціальний суб’єктний склад учасників відносин: комерційний агент, принципал (суб’єкт господарювання, якому комерційний агент надає послуги); учасники відносин, з якими комерційний агент укладає договори, виконує юридичні або фактичні дії у межах своїх повноважень.

Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Правова основа:

ГК, ЦК, ЗУ «Про туризм», «Про страхування», «Про банки та банківську діяльність».

Умови здійснення.

• Є різновидом підприємницької діяльності (завжди має на меті отримання прибутку)

• Послуги надаються шляхом посередництва: від імені, в інтересах, під контролем, за рахунок СГ.

Підстави виникнення агентських відноси:

- Надання послуг, вчинення дій на підставі агентського договору.

- схвалення суб’єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб’єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження. Така угода вважається схваленою цим суб’єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб’єктом, якого представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.

Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини

1. Суб’єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб’єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб’єктів господарювання, якщо інтереси суб’єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент. 2. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб’єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб’єктів у межах, передбачених агентським договором.

Стаття 300. Передача прав комерційного агента

1. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб’єктом, якого він представляє. 2. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими він володіє в інтересах того, кого він представляє.

Також можна виділити такі види агентських відносин:

1) у сфері страхування (страхові агенти, що є представниками страховика). Такі агенти виконують частину страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат і страхових відшкодувань.

2) у сфері туризму (діяльність туроператорів та турагентів). Це ЮО, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на тур операторську/турагентську діяльність. Договір на туристичне обслуговування, що укладається між клієнтом та турагентом чи туроператором, є різновидом агентського договору, оскільки має відповідати загальним вимогам про агентський договір та спеціальним вимогам, передбаченим Законом «Про туризм».

3) у сфері банківської діяльності (щодо валютно-обмінних операцій)

Закон «Про банки і банківську діяльність». Валютні операції відносить до категорії банківських операцій, які можуть здійснюватися не лише банками на підставі банківської ліцензії, а й іншими юридичними особами на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій (ст. 47); така діяльність підлягає патентуванню; відповідно до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 N 502, агентом у цій сфері може бути юридична особа – резидент або юридична особа, що не є фінансовою установою, однак має право надавати фінансові послуги з обміну валют і яка уклала агентський договір з банком про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти (п. 1.1 гл. 1); зазначена Інструкція встановлює вимоги до статутного капіталу такої організації-агента (повинен становити не менше 250 000 грн.).