Санкції:

1. Штраф за: Зловживання монопольним становищем на ринку, погоджені дії, недобросовісна конкуренція та ін. 2. Адміністративна відповідальність посадових осіб:

- вчинення дій, передбачених статтями 29-32 цього Кодексу; (зазначені вище)

- неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням; - ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.

3. Вилучення незаконно одержаного прибутку. 4. Вилучення товарів.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення в судовому порядку товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця. Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання застосовується у разі якщо можливість змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання не може бути усунена іншим шляхом.

5. Відшкодування збитків підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб. 6. Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.

У разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, що визначені законодавством або цим рішенням.

7. Примусовий поділ. За ЗУ Про захист економічної конкуренції.

1. Якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

32. Поняття, функції, види цін (тарифів) і порядок їх встановлення.

Правова основа: ГК, ЗУ «Про ціни і ціноутворення», ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ЗУ «Про товарну біржу».

Ціна може розглядатися у різних значеннях: Грошове визначення вартості продукції, яке відображає затрати суспільно необхідної праці. Істотна умова договору. Ціна як база для розрахунку збитків та відшкодування шкоди (приклад про упущену вигоди, коли господаря не допускав орендодавець у приміщення кафе). Ціна як база для розрахунку податків.

Загальне визначення наводиться у ст. 189 ГКУ. Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару , що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

За законом: 2) гранична ціна - максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб’єктом господарювання;

15) ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару;

16) ціноутворення - процес формування та встановлення цін.

Функції ціни: Облік та вимір затрат (тобто результату праці, який необхідний для виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг) Пропорційність та рівновага попиту і пропозиції Стимулююча ф-я, що зміцнює вплив ціни на економіку, стимулюючи при цьому науково-технічний прогрес, а також сприяючи підвищенню ефективності виробництва та якості продукції (робіт, послуг). Для вирішення завдань цінового стимулювання застосовуються такі економічні інструменти як дотації та знижки цін, диференціація нормативів рентабельності та ін. Розподільча.

ЗУ «Про ціни та ціноутворення».

Види цін:

вільні ціни - встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. державні регульовані ціни - запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлення державних регульованих цін.

Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України.

З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, всі ціни (і вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділяються на оптові та роздрібні. Оптові (відпускні) ціни застосовують при розрахунках між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна у таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість. Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Зовнішньоторгівельні ціни – (контрактні) – під час проведення експортних (імпортних) операцій, формуються відповідно до цін і умов світового ринку.